Технології реалізації практичним психологом консультативного напрямку

Найдивовижніші дані щодо ефективності психологічної допомоги наводить усім відомий Г. Айзенк, стверджуючи, що ремісія без лікування (так звана «спонтанна ремісія») розвиваєхься настільки часто, як і поліпшення етапу після психотерапії (1994). І про це треба пам'ятати особливо консультантам-початківцям, щоб не перевищувати власної значущості. Всі ми лише супроводжуємо людину у її праці над собою, лише створюємо умови, які полегшують цей непростий шлях до більшого самоусвідомлення та самоприйняття.

Порівняння психоаналітичного, біхевіорального, гештальтистського, психодраматичного та інших видів консультування не дає остаточних даних щодо більшої ефективності якогось із них. У кожного є свої плюси й мінуси. Головне в питанні ефективності – особистість психолога, його професійність і віра клієнта передусім у цю людину, в корисність для себе того специфічного контакту, який створюється під час консультацій. Як підкреслює І. Ялом, лікує атмосфера, що виникає в кабінеті психотерапевта, лікує його вміння слухати.

Тривалість роботи з клієнтом буває дуже різною. Як свідчать спостереження, кожна третя людина, що звертається по допомогу, готова лише на одну-дві зустрічі, після яких вона чи то говорить, що все вже зрозуміла, чи просто зникає. Це може бути так званий «відхід у здоров’я», коли людина виявляється внутрішньо неготовою до серйозної, далеко не завжди приємної праці і тому задовольняється лише найпершими кроками, які дозволили їй побачити свою ситуацію трохи іншими очима.

Для консультанта-початківця важливо зрозуміти, що такі нетривалі консультації – не результат його професійної некомпетентності чи помилкових дій. Клієнт був не готовий на інтенсивне й тривале просування вперед, і він має на це повне право.

Щоб разова консультація була плідною, треба мати великий досвід. Разова консультація – це дуже відповідально, адже психолог не знає докладно ані обставин життя клієнта, ані його справжньої мотивації, ані його захистів і обмежень. Доводиться працювати майже наосліп, намагаючись максимально сприяти саморозкриттю з боку клієнта. Якщо консультантові вдається бути доброзичливим та уважним, якщо якість його слухання висока, а запитання влучні, результативність такої зустрічі буде високою.

Тривалість разової зустрічі у різних консультантів коливається від 45 хвилин до години і більше. Це залежить від методу, за допомогою якого працює консультант, від стану клієнта, його запиту.

Близько половини клієнтів налаштовані на так звану короткотривалу консультативну роботу, тобто на п'ять-вісім зустрічей. Найчастіше звертаються молоді люди, що мають проблеми з батьками, пошуком роботи, збираються брати шлюб чи розлучатися зі своїм тимчасовим партнером; молоді сім'ї з першими труднощами у спілкуванні; батьки з приводу стосунків з дітьми різного віку; старшокласники, які хочуть глибше зрозуміти себе, визначитись професійно. За три-чотири тижні вони встигають розв'язати певну конкретну життєву проблему, з якою звернулися, пережити полегшення.

На тривалість консультативної роботи активно впливає і соціальне середовище. Сьогодні більшість консультантів має працювати у стислі терміни, оскільки у населення немає поки що стереотипів регулярних звернень до психолога і довготривалої праці над собою [2, c. 20-60].

 

 

В організації консультативної роботи доцільно керуватися наступними принципами.

Принцип добровільності. Ніхто не може змусити, умовити, спеціально заохотити людину йти до консультанта. Потенційно продуктивний клієнт сам звертається до психолога, сам шукає допомоги, сам хоче щось змінити у власному житті.

Буває, що підштовхують батьки, друзі, дружина чи колеги. Вони радять, до кого краще піти, вони перші телефонують психологу чи навіть приходять, щоб домовитись за своїх близьких. Якщо йдеться не про дітей чи психічно хворих, такі опосередковані звертання не стають досить ефективними. З них можна розпочати, але лише для того, щоб допомогти посередникам зрозуміти, яку роль відіграє вмотивованість самої людини, її власне бажання розпочинати щось змінювати у власному житті. Якщо людина вмотивована, вона внутрішнього вже готова певну допомогу прийняти. У неї є сили для подальшої роботи. Коли людина ще не готова, коли вона лише погоджується з кимось, що треба спробувати, це гальмує консультативний процес, оскільки активізуються психологічні захисти, спрямовані проти втручання.

Принцип доброзичливого, безоцінного ставлення. Йдеться про професійне вміння приймати клієнта таким, яким він на сьогодні є, відчувати до нього повагу і тепло, не оцінюючи, не критикуючи його норми і цінності, стиль життя, поведінку. Це не завжди буває легко, але саме без такого безоцінного ставлення консультативна взаємодія стає неможливою.

Не можна змушувати себе допомагати людині, яку ви засуджуєте, не приймаєте. Краще ввічливо відмовитися від подальших зустрічей, переадресувавши такого складного для вас клієнта більш досвідченому колезі. Пізніше бажано розібратися, чому саме таку негативну реакцію у вас викликала ця людина. Можливо, вона вам когось нагадує? Такі симптоми свідчать про необхідність супервізії та про необхідність власної консультативної роботи з психотерапевтом. Навчитися приймати іншу людину можна лише працюючи над собою, над власними травмами [8, c. 46].

Приймати без оцінок іншу людину можна навчитися лише тоді, коли навчишся так само приймати себе: спокійно і терпляче, без захвату і роздратування, без жорстоких самоспонукань та безмежних потурань. Це добре вдається тим щасливим людям, кого батьки приймали в дитинстві без всіляких умов, люблячи просто за те, що ця дитина є,