Технології реалізації практичним психологом консультативного напрямку

Для багатьох шлях до ефективного консультування – це складний процес трансформації. Здатність до співчуття та співпереживання – настільки ж необхідний дар спеціаліста в галузі консультативної роботи, наскільки для музиканта – музичний слух [15, c. 70].

Психолог-консультант – це спеціаліст, який має досконало володіти всіма напрямками роботи практичного психолога, вміти використовувати різні підходи у психоконсультуванні та психотерапії, застосовувати методи й техніки даних підходів на практиці залежно від ситуації, враховуючи високий інтелектуальний потенціал нашого народу, його етнокультуру та соціально-економічне становище нашої держави.

Досягнення цієї стратегічної мети вимагає від практичного психолога чіткого уявлення про особистість як цілісність, її будову, соціально-психологічні механізми зовнішнього і внутрішнього функціонування, становлення й розвитку [10, c. 30].

Таким чином, майбутній психолог має вдосконалювати свою консультативну діяльність через культуру в систематичній цілеспрямованій роботі над собою, у розвитку та вдосконаленні моральних якостей власної особистості. Процес самовдосконалення передбачає формування конкретних якостей гуманної особистості, вміння спостерігати та розуміти клієнтів, вміння усвідомлювати, контролювати свій фізичний і психічний стан, регулювати свою поведінку, адаптувати проблемні ситуації [22, c. 28].

Із висвітлених проблем ми бачимо, що підготовка психолого-консультаційної роботи – це дуже складний та відповідальний процес. Щоб іти в ногу з часом, психолог має завжди прагнути до збагачення своїх знань, удосконалення власної професійної майстерності. Він мусить відчувати пульс сьогодення і спрямовувати свою професійну діяльність у русло постійного творчого пошуку. Багато хто відчуває позитивні відчуття один до одного й антипатія, яка отруює життя багатьох, зникає. Культура професійного спілкування психолога завжди була і залишається творчістю, а вирішення конфліктів – одним із його найскладніших та найважливіших елементів.

 

 

Абрамова Г. С. Психологічне консультування: теорія і досвід. – М., 2000.

Бадалова М. В. Развитие метафоричности в рамках тренинга интелектуальных навыков консультирования // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – №1. – С. 1.

Бондаренко О. І. Психологічна допомога особистості. – К., 1991.

Васьківська С. В. Основи психологічного консультування. – К., 2004.

Васьківська С. В. Психологічні проблеми клієнта і теми консультативної роботи // Психолог. – 2005. – №36. – С. 28.

Васьківська С. В. Технологія консультування. – К., 2005.

Войтенко Н. Психологічне консультування в системі освіти // Психолог. – 2007. – №45. – С. 12.

Горностай П. П., Васьківська С. В. Теорія і практика психологічного консультування. Проблемний підхід. – К., 1993.

Гулипа М. Терапевтическая и консультативная психология. – Санкт-Петербург, 2001.

Етичний кодекс психолога. – Тернопіль, 1996.

Калина Н. Ф. Основы психотерапии. – К., 1997.

Кісарчук З. Г. Психологічне консультування // Основи практичної психології. – К., 2001. – С. 267-289.

Ліщинська О. А. Практикум з індивідуально-психологічного консультування для початківців. – К., 1998.

Міщинська О. Аналіз окремих випадків консультативної практики // Психолог. – 2007. – №45. – С. 18.

Ненсов Р. С. Психологическое консультирование: Учебник. – М., 2000.

Роджерс К. Р. Консультирование и психотерапия. Новейшие подходы в области практической работы. – М., 1999.

Титаренко Т. М. Кризове психологічне консультування. – К., 2004.

Уоллес В., Холл Д. Психологическая консультация. – Санкт-Петербург, 2003.

Чаплак Я. Розвиток культури спілкування майбутніх психологів-консультантів // Психолог. – 2003. – №48. – С. 5.

Шеховцова Л. Консультування в школі // Психолог. – 2004. – №19. – С. 20.

Шнейдер Л. Б. Пособие по психологическому консультированию: Учебное пособие. – М., 2003.

 

 

Групова консультація

Батьки учнів 7-го класу

За результатами анкети “Наскільки ви знаєте один одного”

Після співставлення результатів анкет дитини і власної, батьки були ознайомлені з позитивними і негативними якостями поведінки, що помічають діти з боку батьків. Зроблений висновок – якщо ваші відповіді співпадають, значить ви розумієте і знаєте свою дитину, а якщо не завжди співпадають, то слід звернути увагу на відповіді дитини з метою аналізу методів виховання і врахування значимих рис поведінки для дитини. В подальшому вихованні слід застосовувати методи, які є позитивними для дитини, а інколи виконувати методи, які обмежують волю дитини з метою захисту від негативного впливу оточуючих, чи з метою корекції поведінки, вчинків дитини.

Якщо у відповідях дитини чи батьків не вказано методів, через відсутність методів покарання і заохочення, то рекомендовано батькам при вихованні, ставити мету і методи, і засоби, за допомогою яких можна досягнути певну мету. Досягнення мети включає в себе в чомусь зближення, а в чомусь і прикладання зусиль, а в чомусь і заохочення (матеріальне, моральне).

 

 

У вихованні дитини мають бути певні методи і прийоми. З них слід виділити методи покарання – за негативні вчинки та методи заохочення – за працю, зусилля дитини. Ці методи мають бути ефективні, доступні і не надто жорстокі.

 

Групове консультування

Батьки учнів 9-го класу

За результатами анкети “Родинно-сімейне виховання”

В процентному значенні батьки були ознайомлені з результатами анкети. Аналізуючи питання наголошувалося, що хоч і 9-й клас, але батьки дуже часто є