Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Текстовий вимір омонімії

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 

спосіб підтверджуючи усталену думку про те, що омонімія слугує засобом творення каламбуру, стилістичного прийому, в основі якого лежить зведення у межах текстового фрагменту різних значень одного слова (полісема), або різних слів, тотожних (омонімів) або схожих (паронімів) планом вираження, причому не лише у постмодерному тексті, а й у класичному тексті, а також не лише у комічному або сатиричному контексті. Прикладом тут слугують усім відомі класичні тексти з Т. Шевченка Думи мої, думи мої, / Квіти, мої діти. /Виростав вас, доглядав вас. / Де ж мені вас діти?, або ж Лесі Українки Ой, скажи, дай пораду, /Як прожити без долі? /Доля: Як одрізана гілка, /Що валяється долі.

Не менший креативний потенціал виявляють омоніми й у публіцистичному, зокрема, газетному текстовому просторі, що, наприклад, ілюструє Н. Клипа у праці Використання омонімії та полісемії у газетних текстах, наводячи чималий ілюстративний матеріал на підтвердження своїх думок, як-от: «У газетних текстах найчастіше використовуються повні лексичні омоніми, що виражають абсолютно різні значення. [... ] Неповні лексичні омоніми, у яких збігається лише частина форм, трапляються у газетних текстах рідше. [... ] Значно частіше у мові засобів масової інформації зустрічаємо омоформи, омофони й омографи. [. ] У полемічно загострених творах омонімія, як і полісемія, використовується як стилістичний засіб для створення каламбурів тощо» [7, 183]. Викладені думки Н. Клипи суголосні з поглядами Л. Солдатової про стилістичні потенції омонімів у створенні образності й А. Білозуб про креа- тивний потенціал обігравання у художніх текстах омонімійної лексики підтверджують погляд на специфіку функціонального аспекту омонімів, сформований на зламі ХІХ і ХХ ст. Крім того, наведені приклади (зауважмо, різних мовознавців) суголосні з тезою Ж. Вандрієса про те, що текст і тільки текст проявляє значення кожного конкретного слова у конкретний момент усного або писемного мовлення незалежно від його парадигматичної семантики. Тут також пам’ятаймо про присутність слова у нашій свідомості зі всіма своїми значеннями, готовими до актуалізації. Тому й вдається нам ідентифікувати омоніми у тексті, бо ми знаємо, що є інше акустично і / або графічно тотожне слово з відмінним (и) значенням (и), які не перетинаються у межах синхронії.
Висновки і перспективи подальших досліджень. Годі підважувати наявність омонімів у тексті, ба більше, зазвичай вони реалізують себе так само, як і будь-які інші слова у потоці різного типу комунікації. Текст, як і щодо не-омонімів, є тим простором, де проявляється лек- семне значення, семантична структура одиниці лексичного рівня мови. У результаті проявлення контекстом предметного значення кожної конкретної лексеми та виявлення факту наявності кількох таких значень, однак внутрішньо непов’ язаних між собою, приводить нас до висновку про існування тотожних планом вираження, але семантично несумісних одиниць мови, чи омонімів. І лише тоді, коли такі одиниці експліковано та, бажано, лексикографовано, вони перетворюються на стилістичний інструмент, потрапляючи в один контекст з метою досягнення певних стильових ефектів. Ба більше, задовольняють закон економії мови, який проявляє себе, зокрема, у повторному використанні наявного у мові засобу позначування для нового об’єкта позначення. Звідси слушною є думка Ф. Маулера, що «мовна спільнота не може до безконечності творити усе нові графічно-звукові форми на позначення безлічі реалій мінливого світу, оскільки кількість слів у будь-якій мові обмежена і психологічно вмотивована. Тому наявність омонімії у мові, як засобу економії її ресурсів, є необхідною, а сама омонімія швидше позитивне, ніж негативне явище, таке, що сприяє компактності мовної системи» [10, 13]. А отже приймаючи і позитивні, і негативні аспекти омонімів у тексті-мовленні, бо у системі мови омонімія як універсальна категорія позбавлена будь-якого забарвлення, ми усе-ж відмовляємося від однобокого – негативного або позитивного – її сприйняття, визнаючи за нею у текстовому просторі певну конкретну функцію у конкретних умовах. Саме такий підхід видається нам перспективним.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
 
  1. Білозуб А. І. Лексико-семантичні прийоми мовної гри в українському постмодерному тексті / А. І. Біло- зуб // Дослідження з лексикології та граматики української мови. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2012. – С. 124 -132.
  2. Блумфилд Л. Язык / Л. Блумфилд. – М. : «Прогресс», 1968. – 606 с.
  3. Булаховский Л. А. Введение в языкознание: Часть ІІ / Л. А. Булаховский. – М. : «Учпедгиз», 1953. – 175 с.
  4. Вандриес Ж. Язык / Ж. Вандриес – М. : Госуд. Соц. -эконм. Из-во, 1937. – 409 с.
  5. Демська О. М. До початків вивчення омонімії / О. Демська // Слов’янський збірник. – Вип. 19. – Одеса- Чернівці: «Букрек», 2015. – С. 7- 14.
  6. Івченко М. П. Сучасна українська літературна мова / М. П. Івченко. – К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1965. – 504 с.
  7. Клипа Н. Використання омонімії та полісемії у газетних текстах / Н. Клипа // Українознавство. – 2006. – № 1 (18). – С. 182 – 185.
  8. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику / Дж. Лайонз. – M. : «Прогресс», 1978. – 542 с.
  9. Малаховский Л. В. Теория лексической и грамматической омонимии / Л. Вл. Малаховский. – Л. : «Наука», 1990. – 238 с.
  10. Маулер Ф. И. Грамматическая омонимия в современном английском языке / Ф. И. Маулер. – Ростов-на- Дону, 1983. – 136 с.
  11. Новиков Л. А. Семантика русского языка / Л. А. Новиков. – М. : «Высшая школа», 1983. – 272 с.
  12. Реформатский А. А. Введение в языкознание / А. А. Реформатский – М. : «Просвещение», 1967. – 542 с.
  13. Солдатова Л. П. Розмежування явищ повної лексичної омонімії та полісемії (словниковий та функціонально-стилістичний аспекти) / Л. П. Солдатова // автореф. дис.... канд. філол. наук / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Дра- гоманова. – К., 2007. – 24 с.
  14. Сосюр Ф. де Курс загальної лінгвістики / Ф. де Сосюр. – К. : «Основи», 1998. – 324 с.
  15. Трнка Б. Замечания об омонимии / Б. Трнка // Пражский лингвистический кружок: сборник статей. – М. : «Прогресс», 1967. – С. 272-276.
  16. Эман Э. Об омонимии в немецком языке / Э. Эман // Вопросы языкознания. – 1960. – № 5. – С. 117-124.
  17. Bridges R. S. On English Homophones / R. S. Bridges // Society for Pure English. – Vol. 1. – Tract № II. – Oxford, 1919. – P. 3-48.
  18. Concise Encyclopedia of Philosophy of Language / Ed. by P. V Lamarque. – Pergamon, 1997. – 616 p.
  19. Cruz Cabanillas I. de la. The Conflict of Homonyms Revisited / I. de la Cruz Cabanillas // Studia Anglica Pos- naniensia. – XXXII. – 1997. – P. 101-113.
  20. Gilliéron J. Études de géographie linguistique d’après l’Atlas lingui stique de la France / J. Gilliéron, M. Roques.
  21. Paris: Champion, 1912. – 155 p.
  22. Gilliéron J. Généalogie des mots qui désignent l’abeille, d’après L’Atlas linguistique de la France / J. Gilliéron.
  23. Paris: Champion, 1918. – 360 p. – Див. : електронне джерело http: //gallica. bnf. fr 04. 06. 15.
 
Фото Капча