Теоретичні основи обліку власного капіталу

44Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 44Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 

46Неоплачений капітал46Неоплачений капітал

45Вилучений капітал45Вилучений капітал

 

Зареєстрований капітал – це юридично оформлена, офіційно об’явлена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства. Зареєстрований капітал включає статутний капітал, який призначений для заснування та введення підприємства в дію, виконує захисну функцію та функції управління і контролю, що дасть можливість власникам контрольного пакета акцій підприємства проводити стратегічну політику, формувати дивідендну політику та контролювати кадрові питання.

На рахунку «Капітал у дооцінках» узагальнюється інформація про дооцінки об’єктів основних засобів і нематеріальних активів, уцінки таких об’єктів в межах сум раніше проведених дооцінок.

У статті «Додатковий капітал» відображається емісійний дохід, вартість безкоштовно отриманих необоротних активів, сума капіталу, який вкладено засновниками понад статутний капітал, накопичені курсові різниці, які відповідно за національними положеннями (стандартами) відображаються у складі власного капіталу.

Отже, головною ознакою зареєстрованого капіталу та додаткового капіталу є наявність реальних активів, які передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість брати участь в управлінні, розподілі прибутків та майна підприємства. Тобто, це дасть можливість зберегти власний капітал від фіктивного збільшення активів, штучного збільшення дебіторської заборгованості тощо [7].

Що стосується резервного капіталу, то це капітал, який утворюється на підприємствах завдяки чистому нерозподіленому прибутку на умовах, зафіксованих в установчих документах. За величиною резервного капіталу можна судити про запас фінансової міцності підприємства. Відсутність або недостатню його величину розглядають як фактор додаткового ризику вкладення капіталу у підприємство [11].

Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) – це прибуток, реінвестований у підприємство, або непокритий збиток, тобто, це кінцевий результат діяльності підприємства у звітному періоді.

Варто зазначити, що наведені вище елементи сприяють збільшенню розміру власного капіталу, за винятком непокритих збитків. Зростання обсягів вилученого, неоплаченого капіталу спричинюють зменшення розміру власного капіталу.

Щодо вилученого капіталу, то він є елементом власного капіталу, який є собівартістю акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників господарських товариств будь-якого типу за внесками до зареєстрованого капіталу.

Таким чином, власний капітал відіграє дуже важливе значення для підприємства і є найважливішим чинником розвитку підприємства, безпосередньо впливає на прибутковість суб'єкта господарювання і його ринкову вартість. Збільшення власного капіталу можливе за умови росту величини складових, які позитивно впливають на його розмір та мінімізації тих елементів, які спричинюють на нього негативний вплив.

 

 

Динамічний розвиток підприємницької діяльності в Україні супроводжується значними економічними суперечностями, зумовленими особливістю ринкової трансформації в умовах глобалізаційних процесів. Однією із найважливіших проблем, з якою стикаються вітчизняні акціонерні товариства, є недостатня ефективність організації управління власним капіталом. З огляду на те, що власний капітал – найважливіший чинник економічного зростання, організацію управління власним капіталом акціонерних товариств необхідно трактувати як основну ланку усього комплексу заходів, спрямованих на його забезпечення.

Власний капітал являється фундаментом, фінансовою основою підприємства. Величина і динаміка власного капіталу найважливіша ознака стану підприємства і його надійність.

Система управління капіталом підприємства, на думку І. О. Бланка, складається із двох функціональних підсистем: управління формуванням капіталу та управління використанням капіталу [3].

Враховуючи динамічність зовнішнього середовища та підвищення конкуренції, часто основною метою підприємства є не збільшення власного капіталу, а його збереження.

Слід відмітити, що управління формуванням, використанням та збереженням власного капіталу є основним у системі менеджменту і має місце навіть на малих підприємствах, а питання визначення ринкової вартості компанії, дієвості її фінансово-господарської діяльності та формування оптимальної структури капіталу, як правило, мають місце лише на великих підприємствах [9].

Узагальнена схема управління власним капіталом підприємства наведена на рисунку 1. 2[9].

 

Рис. 1. 2 Система управління власним капіталом підприємства

 

Під організацією управління власним капіталом підприємства потрібно розуміти створення ефективної управлінської системи та її постійне удосконалення.

Якщо говорити більш детально, то управління капіталом, зокрема власним, спрямоване на вирішення таких основних завдань:

формування достатнього обсягу капіталу, що забезпечить необхідні темпи економічного розвитку підприємства;

оптимізація розподілу сформованого капіталу за видами діяльності та напрямами використання;

забезпечення умов досягнення максимальної доходності капіталу при запланованому рівні фінансового ризику;

забезпечення мінімізації фінансового ризику, пов'язаного з використанням капіталу, при запланованому рівні його дохідності;

забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства у процесі його розвитку;

забезпечення достатнього рівня фінансового контролю над підприємством з боку йог засновників;

забезпечення достатньої фінансової гнучкості підприємства;

оптимізація обігу капіталу;

забезпечення своєчасного реінвестування капіталу [13].

Процес управління структурою власного капіталу ґрунтується на певному механізмі, який є системою основних елементів та функцій, що регулюють процес розроблення та реалізації управлінських рішень у цій галузі [4].

Слід звернути увагу, що використання підприємствами лише власного капіталу має певні негативні риси, а саме те, що обсяг власного капіталу обмежений, тому підприємство може втратити можливість розширення діяльності та збільшення рентабельності за рахунок залучення позикових коштів за допомогою ефекту фінансового левериджу, а також часто власний капітал, залучений із зовнішніх джерел, має вищу вартість, порівняно з позиковим капіталом [10].

Тому