Теоретичні та практичні проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення у сфері господарювання

Особливої уваги в сучасних умовах потребують питання адміністративної відповідальності юридичних осіб, які завжди були актуальними й дискусійними для адміністративно -правової науки. На думку В. С. Стефанюка, це пов’язано з процесом приватизації та появою приватного сектора, що зумовило необхідність зосередити в руках держави відповідні механізми адміністративного впливу на господарюючих суб’єктів [3, с. 54]. Правові відносини, які складаються в процесі господарювання та учасниками яких є юридичні особи, належать до предмета господарського права, однак серед прийомів і способів управлінського впливу на ці відносини одну з ключових позицій займає адміністративний примус, різновидом якого виступає відповідальність за адміністративні правопорушення.

Умовно в розвитку інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб І. Г. Петрова виділяє три етапи: 1) з 1917 р. по 1961 р. ; 2) з 1961 р. по 1991 р. ; 3) з 1991 р. дотепер [4, с. 181]. Сьогодні цей інститут продовжує формуватися, містить багато суперечностей і прогалин, однак його існування загалом не викликає сумнівів. Хоча норми Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х (далі – КУпАП) [5] поширюють свою чинність лише на фізичних осіб, більшість вітчизняних дослідників погоджуються з тим, що коло суб’єктів адміністративної відповідальності має бути розширене внаслідок включення до нього юридичних осіб, у зв’язку із чим слід внести певні зміни й доповнення до сучасного адміністративного законодавства [6, с. 8].

Досліджуючи проблему адміністративної відповідальності юридичних осіб, О. Т. Зима зазначає: «Ми не ставимо за мету виділення її в окремий вид юридичної відповідальності, проте й не вважаємо, що вона повністю тотожна адміністративній відповідальності фізичних осіб, оскільки така відповідальність застосовується за правопорушення, скоєне особливим, специфічним суб’єктом. Саме специфічним, а не спеціальним. Юридичні особи за своєю правовою й соціальною сутністю мають розглядатись як специфічні суб’єкти адміністративної відповідальності, які характеризуються зовсім іншими ознаками, ніж особи фізичні» [7, с. 49].

Водночас адміністративній відповідальності як юридичних, так і фізичних осіб притаманні такі спільні ознаки, як публічний державно-обов’язковий характер, зосередження права накладення стягнень в уповноважених органах виконавчої влади (тобто наявність органів адміністративної юрисдикції), особливий порядок притягнення до відповідальності, встановлення виняткового переліку діянь, за які накладаються стягнення, і відповідальності за них перед законом [1, с. 465].

На думку А. А. Русецького, юридична адміністративна відповідальність юридичної особи – це її обов’язок як самостійного учасника суспільних відносин зазнати для себе певних негативних наслідків, які виражаються у формі адміністративних стягнень, що накладаються на юридичну особу за скоєння нею адміністративного проступку, компетентними органами та посадовими особами від імені держави [8, с. 229].

Заходами адміністративної відповідальності сьогодні захищаються різні сфери суспільних відносин, регламентовані нормами не лише адміністративного, а й інших галузей права. Як стверджують

З. Р. Кісіль і Р. В. Кісіль, норми, що встановлюють адміністративну відповідальність, мають допоміжне значення щодо багатьох інших галузей та «обслуговують» норми інших галузей права (цивільного, трудового, кооперативного, земельного, фінансового, транспортного тощо) своїм правоохоронним, заборонним, каральним впливом, гарантуючи юридичну обов’язковість приписам багатьох юридичних галузей [9, с. 61]. Це повною мірою стосується також господарського права. Утворення й функціонування великої кількості суб’єктів господарювання різних організаційно – правових форм, що є умовою розвитку ринкових відносин в Україні, водночас супроводжується зростанням кількості порушень вимог адміністративного й господарського законодавства, серед яких слід назвати порушення податкового законодавства, банківського законодавства, митних правил і правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності, земельного законодавства у сфері будівництва, антимонопольного законодавства, у сфері захисту прав споживачів, пожежної безпеки, санітарних та інших правил тощо.

Усі ці правопорушення посягають на суспільні відносини, які можна визначити як правовий господарський порядок (від його рівня розвитку залежать практично всі сфери суспільного життя країни) та яким порушення спричиняє шкоду. Шкода, заподіювана правопорушеннями у сфері господарської діяльності, має багатогранний характер, проте найбільшу загрозу становить для економічної й національної безпеки України.

Цю специфіку адміністративної відповідальності юридичних осіб відображає Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-ІУ (далі – ГКУ) [10], розділ V якого регламентує відповідальність за правопорушення у сфері господарювання. Зокрема, глава 27 ГКУ встановлює перелік адміністративних стягнень, які законодавець називає адміністративно-господарськими санкціями, і характеристику кожного з них, визначає строки їх застосування та гарантії прав суб’єктів господарювання в разі неправомірного притягнення їх до відповідальності. Глава 29 ГКУ містить норми про відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, зокрема, визначає підстави для накладення штрафів Антимонопольним комітетом України на суб’єктів господарювання – юридичних осіб.

Розглянувши питання адміністративної відповідальності юридичних осіб у теоретичному аспекті, зосередимо увагу на прикладних проблемах. Сьогодні