Теоретичні та практичні проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення у сфері господарювання

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

нормативною підставою адміністративної відповідальності є КУпАП, згідно з яким адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою, відповідно до закону, кримінальної відповідальності. Однак, як уже зазначалося, у КУпАП вживається термін «особа» без конкретизації, які саме особи (фізичні чи юридичні) є суб’єктами адміністративних проступків. Уважно проаналізувавши норми щодо віку, після досягнення якого настає відповідальність, обставин, які виключають адміністративну відповідальність неосудної особи, мети адміністративного стягнення тощо, можна дійти висновку, що КУпАП встановлює адміністративну відповідальність лише фізичних осіб [1, с. 464]. Стаття 14 КУпАП регламентує адміністративну відповідальність посадових осіб за порушення, пов’язані з недотриманням установлених правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов’язків. Однак у багатьох випадках під час порушення юридичною особою правил, встановлених законодавством, немає можливості встановити відповідальність їх посадових осіб. У свою чергу наслідком такої безкарності правопорушень є зниження ефективності державного управління в різних сферах суспільного життя, зокрема у сфері господарювання, заподіяння шкоди економічним інтересам держави й суспільства. Установлення адміністративної відповідальності безпосередньо юридичних осіб вважаємо одним із дієвих засобів забезпечення дотримання всіма учасниками правовідносин правових норм. Тому законодавче визнання підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань суб’єктами адміністративної відповідальності матиме важливе практичне значення.

У цьому аспекті абсолютно слушно можна назвати ГКУ не лише законом, який офіційно визнав адміністративну відповідальність юридичних осіб, а й першим кодифікованим актом, який містить загальні положення щодо такої відповідальності [11, с. 190].

Окремі нормативно-правові акти податкового, антимонопольного, валютного законодавства суб’єктами відповідальності за порушення вважають юридичних осіб. Так, наприклад, Податковий кодекс України встановлює: платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (ст. 110), при цьому платником податку, зокрема, є будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку (ст. 180).

Серед видів відповідальності за порушення законів із питань оподаткування ст. 111 Податкового кодексу України називає фінансову, адміністративну, кримінальну [12].

Повітряний кодекс України [13] визначає відповідальність за порушення законодавства в галузі цивільної авіації. Згідно зі ст. 126 цього акта за протиправні дії юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов’язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням господарської діяльності в галузі цивільної авіації, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно зі ст. 127 Повітряного кодексу України за правопорушення в галузі цивільної авіації до юридичних осіб-суб’єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, розмір якого залежить від виду правопорушення.

У літературі, а саме в підручнику «Адміністративне право України», зазначається: «Законодавець, встановлюючи адміністративну відповідальність юридичних осіб, вживає терміни «штраф», «відповідальність у вигляді штрафу». Незважаючи на те, що стосовно юридичних осіб термін «адміністративна відповідальність» безпосередньо не вживається, є підстави стверджувати: у всіх подібних випадках ідеться саме про адміністративну відповідальність» [1, с. 465].

Зокрема, такий випадок передбачається Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР, згідно зі ст. 21 якого вчинення суб’єктами господарювання дій, визначених цим законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу в розмірі до 5% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб’єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф [14]. Очевидно, що ця норма поширює свою чинність на суб’єктів господарювання – юридичних осіб та визначає саме адміністративну відповідальність за недобросовісну конкуренцію.

Загалом законодавство, яке регулює адміністративну відповідальність юридичних осіб, є доволі розгалуженим і потребує приведення в систему, впорядкування й удосконалення. Вважаємо, що оптимальним напрямом цієї діяльності має бути систематизація, а саме кодифікація законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб, що матиме важливе значення для більш ефективного його застосування. Такий кодифікований нормативно-правовий акт повинен насамперед передбачати загальні положення й принципи адміністративної відповідальності юридичних осіб, які сьогодні в нормативних актах практично відсутні.

Іншим варіантом може бути внесення відповідних змін і доповнень до чинного КУпАП, тим більше, що саме такий шлях було обрано законодавцем під час виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб» від 23 травня 2013 р. № 314-УП Загальну частину Кримінального кодексу України було доповнено розділом XIVі «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб», який визначає підстави застосування таких заходів, перелік юридичних осіб, до яких вони застосовуються, види таких заходів, а також внесені відповідні зміни й доповнення до інших нормативно-правових актів (Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції») [15].

Ще в 2001 р. Конституційний Суд України, розглядаючи справу про відповідальність юридичних осіб, наголосив, що притягнення до юридичної відповідальності має здійснюватись у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження в справі про порушення юридичними особами норм