+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
16
Мова:
Українська
законодавства. Його аналіз дає підстави стверджувати, що лише в прийнятих останнім часом законах України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, зокрема, у законах про банки й банківську діяльність, про захист економічної конкуренції, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність. У більшості випадків законодавець, як правило, обмежується визначенням змісту правопорушення й санкцій, суб’єкта правопорушення, органу, який накладає стягнення, та органу, до якого оскаржується рішення, не вирішуючи питань щодо строків притягнення до такої відповідальності, строків застосування заходів впливу, порядку оскарження рішень про накладення стягнення тощо [16]. І хоча Конституційний Суд України рекомендував Верховній Раді України в найкоротший строк врегулювати ці питання відповідно до положень Конституції України, механізм притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності досі належно не врегульовано, відсутня системність також у видах санкцій, що застосовуються до юридичних осіб.
Отже, щоб забезпечити ефективну реалізацію цього виду відповідальності, слід встановити чіткий перелік органів і порядок притягнення ними до адміністративної відповідальності юридичних осіб. Сучасна ситуація, коли кожний державний орган використовує власний, окремий і здебільшого недосконалий, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення юридичних осіб і накладення адміністративних стягнень, є незадовільною. І. С. Войтенко звертає увагу також на той факт, що кількість суб’єктів застосування адміністративних санкцій є досить значною. Кожен із зазначених суб’єктів має свої специфічні завдання й функції, проте водночас кожен із них наділяється повноваженнями із застосування низки адміністративно-господарських санкцій. Визначення кола суб’єктів застосування адміністративно-господарських санкцій дає змогу далі вести мову щодо особливостей відповідних заходів, адже їх перелік є досить значним, що потребує дослідження правового потенціалу кожного заходу окремо в контексті їх застосування відповідними державними органами [17, с. 146].
Щодо системи адміністративних стягнень слушною вважаємо думку Д. М. Лук’янця, який стверджує, що заходи адміністративної відповідальності юридичних осіб, згідно із чинним законодавством, можуть бути такими:
- фінансові санкції – застосовувані до юридичних осіб в адміністративному порядку стягнення, розмір яких встановлюється в грошовому еквіваленті;
- майнові санкції – застосовувані до юридичних осіб в адміністративному або судовому (за клопотанням органу адміністративної юрисдикції) порядку стягнення, що передбачають перехід права власності на майно, цінні папери чи інші об’єкти цивільних прав без визначення їх еквівалента;
- обмежувальні санкції – застосовувані до юридичних осіб в адміністративному порядку стягнення, що передбачають обмеження дієздатності юридичних осіб щодо певних видів діяльності;
- організаційні санкції – застосовувані до юридичних осіб в адміністративному або судовому (за клопотанням органу адміністративної юрисдикції) порядку стягнення, що передбачають примусову реорганізацію чи припинення юридичної особи [18, с. 13].
Така позиція відображається в ст. 239 ГКУ, яка встановлює види адміністративно-господарських санкцій, а саме: вилучення прибутку (доходу) ; адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов’язкових платежів) ; застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно- імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання; скасування державної реєстрації й ліквідацію суб’єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені ГКУ та іншими законами [10].
За своїм змістом ці санкції (навіть фінансові чи майнові) є заходами адміністративної відповідальності, оскільки під час їх застосування виникають відносини публічно-правового характеру, притаманні адміністративному праву загалом.
Щодо строків притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності зауважимо, що до юридичних осіб недоцільно застосовувати ст. 38 КУпАП, тому підтримуємо пропозицію встановити інші строки, які робили б можливим оперативне виявлення контролюючими органами скоєних правопорушень і водночас відповідали нормальній роботі суб’єктів господарської діяльності [19, с. 32]. Можливо, слід узяти до уваги досвід інших держав. Наприклад, ст. 113 Податкового кодексу Російської Федерації встановлює трирічний строк притягнення до відповідальності за податкове правопорушення [20]. Він відповідає строку позовної давності в цивільно-правових відносинах, а санкції, що застосовуються до юридичних осіб, безпосередньо пов’язані з наслідками їх господарської діяльності. Можна окремо передбачити, що строк застосування санкцій не може перевищувати, наприклад, одного року з моменту виявлення відповідного правопорушення.
Отже, у сучасній науці адміністративного права розроблено достатню теоретичну основу для того, щоб визнати юридичних осіб суб’єктами адміністративної відповідальності. Закріплення відповідних змін у чинному законодавстві, його систематизація дозволять подолати численні прикладні проблеми, пов’язані з накладенням відповідних стягнень і порядком провадження в цих справах. Викладені узагальнення й висновки не дають вичерпної відповіді на всі питання щодо адміністративної відповідальності юридичних осіб. Зокрема, потребує ґрунтовного дослідження проблема розмежування адміністративної відповідальності юридичної та фізичної особи (посадовця цієї юридичної особи) за одне й те ж порушення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1.Адміністративне право України. Академічний курс: підруч. : у 2 т. / ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін. – К. : Вид-во «Юридична думка», 2004. – Т. 1. Загальна частина. – 2004. – 584 с.
2.Слубський І. Й. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: дис.... канд. юрид. наук:
3.07 / Слубський Ігор Йосипович; Київський нац. ун-т внутрішніх справ. – К., 2007. – 166 с.
4.Стефанюк В. С. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії і практики / В. С. Стефанюк, І. П. Голосніченко, М. Михеєнко // Право України. – 2008. – N° 9. – С. 50-62.
5.Петрова І. Г. Розвиток інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб на території України / І. Г. Петрова // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер. Юриспруденція. – 2013. – № 6-1. – Т. 1. – С. 179-182.
6.Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07. 12. 1984 р. № 8073 -X [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/80731-10
7.Герасименко Є. С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Є. С. Герасименко. – К., 2000. – 21 с.
8.Зима О. Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: дис.... канд. юрид. наук:
9.07 / Зима Олександр Тарасович; Національна юридична академія України имені Ярослава Мудрого. – Х., 2001. – 154 с.
10.Русецький А. А. Поняття адміністративної відповідальності юридичних осіб [Електронний
11.ресурс] / А. А. Русецький // Митна справа. – 2014. – № 5 (2. 1). – С. 225-230. – Режим доступу: http: //nbuv. gov. ua/j-pdf/Ms_2014_5 (2. 1) 40. pdf
12.Кісіль З. Р. Адміністративне право: навч. посіб. – 3-тє вид. / З. Р. Кісіль, Р. В. Кісіль. – К. : Алерта; ЦУЛ, 2011. – 696 с.
13.Господарський кодекс України від 16. 01. 2003 р. № 436-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/436-15
14.Адміністративне право: підруч. / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький [та ін. ]; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. – X. : Право, 2010. – 624 с.
15.Податковий кодекс України від 02. 12. 2010 р. № 2755-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/2755-17/paran4379
16.Повітряний кодекс України від 19. 05. 2011 р. № 3393-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/3393-17
17.Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07. 06. 1996 р. № 236/96-ВР
18.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/236/96-
19.% D0% B2% D1% 80
20.Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб: Закон України від 23. 05. 2013 р. № 314-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/314-18
21.Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) : Рішення від 30. 05. 2001 р. № 7-рп/2001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/v007p710-01
22.Войтенко І. С. Органи (посадові особи) які мають право застосовувати адміністративно – господарські санкції / І. С. Войтенко // Часопис Київського університету права. – 2011. – № 1. – С. 142-148.
23.Лук’янець Д. М. До проблеми систематизації заходів адміністративної відповідальності юридичних осіб / Д. М. Лук’янець // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 11. – С. 12-16.
24.Кротюк В. Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблема співвідношення / В. Кротюк, А. Іоффе, Д. Лук’янець // Право України. – 2000. – № 5. – C. 29-33.
25.Налоговый кодекс РФ [Электронный ресурс] // Гарант: информационно-правовой портал. – Режим доступа: http: //base. garant. ru/10900200/27/#block_20015