+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
16
Мова:
Українська
стягується НБУ за проведення операцій з кредитування комерційних банків через рефінансування їх активних операцій.
Облікова ставка процента — плата, яку оголошує та стягує центральний банк за кредитні ресурси, надані комерційним банком.
Обов'язкові банківські резерви — сума грошових коштів, яку повинні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках у центральному банку.
Овердрафт — дебетове сальдо контокорентним рахунком, з яким погодився банк, різновид кредиту.
Опосередковане фінансування — переміщення грошей між суб'єктами ринку через фінансових посередників.
Паперові гроші — нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою (казначейством) для покриття своїх витрат і наділяються нею примусовим курсом.
Пасив банку — одна з двох частин бухгалтерського балансу (права сторона), в якій на певну дату в грошовому виразі відображені джерела утворення коштів банку.
Плаваюча процентна ставка — процентна ставка, розмір якої може змінюватись під час дії кредитної угоди.
Платіжний обіг — уся сукупність платежів грошима в готівковій і безготівковій формах стосовно погашення всіх грошових зобов'язань, що виникають між економічними суб'єктами.
Позика — передавання грошей або матеріальних цінностей за договором позики юридичній чи фізичній особі на умовах повернення.
Позика державна — форма державного кредиту, за якої держава виступає як боржник (позичальник).
Позичальник — суб'єкт кредитної угоди, що отримав у тимчасове користування кредит.
Позичковий капітал — грошовий капітал, який передається у позику і приносить його власнику дохід у вигляді позичкового процента.
Позичковий процент — плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування кредитом.
Попит на гроші — потреба суб'єктів економіки в певній сумі грошових коштів.
Право бюджетне — сукупність установлених державою юридичних норм, що регулюють відносини у сфері податків (визначають порядок їх стягування, регулюють виникнення, зміну та припинення податкових зобов'язань).
Право фінансове — сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення умов для виконання завдань і функцій держави.
Прибуток — перевищення сукупних доходів над сукупними витратами.
Пропозиція грошей — загальний обсяг монет, паперових грошей, депозитів та інших ліквідних активів в економіці.
Процентний ризик — ризик змін процентних ставок, що негативно позначається на прибутку банку
Процес бюджетний — регламентована законодавством діяльність державних органів щодо складання, розгляду, затвердження бюджету, а також щодо складання, розгляду, затвердження звіту про його виконання.
Ревальвація — офіційне підвищення державного золотого вмісту та валютного курсу або лише валютного курсу національної грошової одиниці іноземних валют.
Регулювальна функція кредиту — в сучасних умовах кредит виступає засобом державного регулювання економічних процесів.
Регулювання бюджетне — система перерозподілу коштів між бюджетами, що полягає в передаванні частини фінансових ресурсів бюджетів вищих рівнів бюджетам нижчих рівнів з метою збалансування останніх.
Резерв бюджетний — наперед зарезервована частина бюджетних коштів, призначена для фінансування різних непередбачених витрат держави.
Резерв фінансовий — кошти, зарезервовані державою, підприємствами, об'єднаннями, організаціями з метою забезпечення непередбачених витрат і спеціальних потреб.
Рейтинг банку — показник, за яким відбувається порівняння банків за допомогою обраних критеріїв.
Ресурси бюджетні — кошти, з яких формується державний бюджет.
Ризик банківський — можливість понесення втрат у випадку виникнення несприятливих для банку обставин.
Ризик ліквідності — ризик, згідно з яким у банку виявиться недостатньо грошових коштів для виконання платіжних зобов'язань у встановлені строки.
Ринок грошей — сектор грошового ринку, де об'єктом операцій є короткострокові фінансові інструменти (до року).
Ринок капіталу — сектор грошового ринку, на якому купуються і продаються середньострокові та довгострокові капітали (понад рік).
Рік бюджетний — час (12 міс), упродовж якого здійснюється виконання державного бюджету; в Україні бюджетний рік збігається з календарним: розпочинається 1 січня і закінчується 31 грудня.
Світові гроші — функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обігу.
Система бюджетна — сукупність усіх бюджетів держави — центрального та місцевих; до місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети.
Система фінансова — сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані й децентралізовані грошові фонди.
Скарбниця державна — спеціальний орган (самостійний чи в окремих країнах у складі міністерства фінансів), який забезпечує збір державних доходів і їх використання згідно з державним бюджетом, а також здійснює управління державним боргом, емісією скарбничих (казначейських) білетів і цінних паперів.
Споживчий кредит — вид кредиту, що надається у грошовій чи товарній формах населенню фінансово-кредитними інститутами та нефінансовими організаціями з метою придбання товарів тривалого користування.
Ставка рівноваги — ставка процента, в умовах якої попит і пропозиція на грошовому ринку досягають рівноваги.
Статутний фонд — сукупність власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників у грошовій формі, які надаються ними у постійне розпорядження банку.
Суб'єкти кредиту — учасники кредитної угоди: як мінімум, кредитор і позичальник.
Схильність до заощаджень — вибір населення між поточним і майбутнім споживанням, який визначає позицію грошей на ринку.
Трансакція — операція, угода, що супроводжується взаємними поступками.
Устрій держави бюджетний — організація та принципи побудови бюджетної системи, її структура, зв'язок між окремими ланками бюджетної системи.
Факторинг — придбання права на стягнення боргів (покупка дебіторів).
Фіксована процентна ставка — процентна ставка, розмір якої не змінюється впродовж дії кредитної угоди.
Фінанси — сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів
Фінансовий інструмент — фінансовий актив або цінний папір.
Фінансовий посередник — суб'єкт ринку, метою діяльності якого є торгівля фінансовими інструментами.
Функція грошей — "робота" грошей, спрямована на обслуговування руху вартості товарів.
Центральний банк — банк першого рівня в дворівневій банківській системі.
Чистий національний продукт (ЧНП) — сумарний обсяг у грошовому вираженні всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні за певний проміжок часу (зазвичай, за рік), за вирахуванням величини амортизації основного капіталу (вартості основних фондів).
Якість активів банку — спроможність забезпечити повернення активів, аналіз позабалансових рахунків, а також вплив наданих проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку.
Якість управління банком — оцінка методів управління банком з погляду ефективності діяльності, встановленого порядку праці, методів контролю дотримання існуючих нормативних актів і чинного законодавства.