Транспортна система України

Україна має значний транзитний потенціал приморських її регіонів. Серед них виділяється система транспортних коридорів країн Чорноморського Економічного Союзу. Це кілька залізниць навколо Азово-Чорноморського басейну, яке має радіальні відгалуження до всіх морських і дунайських портів, а також магістральні виходи: Констанца-Бухарест; Одеса – Жмеринка; Батумі (Поті) – Тбілісі – Баку; Варна – Бугас – Стара Загора – Софія; Едірне – Александрополіс. Вона також охоплює радіально-кільцеву систему магістральних автошляхів, мережу головних аеропортів та авіаліній, морських та річкових портів і трубопроводів.

В межах системи міжнародної транспортної мережі України передбачається вісім транспортних коридорів.

На перспективу передбачається будівництво великих автомагістралей, їх обслуговування сприятиме додатковому створенню до 1 млн. робочих місць, а також зростатиме щорічний прибуток від транзиту вантажів.

У світовій практиці посилюється тенденція доставки транзитних вантажів за принципом «від дверей – до дверей» і «точно в строк». Це підвищує ефективність транзитних перевозок, мінімізує витрати на них.

Отже, реалізація цих принципів передбачає створення системи міжнародних транспортних коридорів, яка включає мережу інформаційно-управлінських центрів. Такі центри забезпечуватимуть раціональну і безперервну доставку вантажів. Вони координують діяльність різних видів транспорту: морського, залізничного, автомобільного, повітряного і працюють, як єдиний транспортний конвеєр. Своєю діяльністю вони сприяють тому, щоб конкуренція на міжнародних ринках транспортних послуг була цілеспрямованою, об'єктивною, не носила хаотично-руйнівного характеру, була надійною в наданні якісних послуг на транзитних міжнародних перевезеннях.

 

 

Отже, транспорт відіграє дуже важливу роль в народному господарстві, в зовнішньоекономічних зв’язках України, в зв’язках між містом і селом, між окремими районами країни. В сучасному житті без транспорт неможливо уявити виробництво, розподіл обмін та споживання матеріальних благ та послуг населення. Транспорт формує економічні, культурні, рекреаційні та інші зв’язки, а також прискорює соціально-економічний розвиток суспільства. Транспорт впливає на ефективність та ціну продукції, оскільки в процесі виробництва він істотно впливає на її собівартість.

Зменшення транспортної складової у собівартості виробленої продукції сприяє підвищенню ефективності виробництва. Транспорт є необхідною умовою спеціалізації і комплексного розвитку народногосподарських комплексів регіонів формування територіально-виробничого комплексу локального та районоутворюючого значення. Він сприяє суспільному територіальному поділі праці. Без транспорту неможлива інтеграція України у загальносвітову економічну систему.

Транспорт – одна з найважливіших інфраструктурних галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі й невиробничі потреби народного господарства та населення в усіх видах перевезень. Стабілізація економіки, її піднесення та структурні перетворення, розвиток зовнішньоекономічних сфер діяльності, підвищення життєвого рівня населення залежать певною мірою від ефективного функціонування транспорту.

Формування в Україні національно-економічної системи ринкового типу, намагання в перспективі ввійти в європейську економічну систему висувають перед господарством вимоги реорганізації транспортно-економічних зв'язків, підвищення основних техніко-економічних показників діяльності всіх видів транспорту. Скорочення транспортних витрат і підвищення кількісних та якісних показників перевезень – одна з найважливіших проблем у реорганізації транспортної системи України.

Хоча в нашій державі й розвиваються всі види транспорту, однак провідна роль у транспортно-економічний зв'язках належить залізничному. На нього припадає більше половини вантажообігу, частка якого в загальному вантажообігу за останні роки знизилась внаслідок прискореного розвитку нових видів транспорту. Водночас орієнтація перевезень термінових вантажів і пасажирів переважно на повітряний і автомобільний види транспорту посилює затратність і ускладнює питання підвищення ефективності функціонування всієї транспортної системи, призводить до значного зростання питомих трудових і паливно-енергетичних затрат. Це, у свою чергу, негативно впливає на собівартість перевезень і потребує більш значних капітальних вкладень на розвиток цієї галузі народного господарства.

На даному етапі стан транспортної системи України не можна вважати задовільним. Більшу частину інфраструктурних об'єктів транспорту необхідно визнати застарілими і такими, що не відповідають сучасним вимогам щодо виконання своїх основних функцій. Насамперед, це стосується залізничного та автомобільного транспорту. Автомобільні дороги, зокрема, не відповідають європейським стандартам щодо багатьох показників. Проблеми на морському, річковому та повітряному видах транспорту пов'язані зі значним фізичним і моральним спрацюванням транспортних засобів.

Подальший розвиток усіх видів транспорту України передбачає збільшення загального обсягу перевезення вантажів, пропускної і провізної спроможності залізничних магістралей, будівництво та реконструкцію автомобільних шляхів, під'їзних шляхів з твердим покриттям до сільських населених пунктів, внутрішньогосподарських шляхів з твердим покриттям, спорудження нових та реконструкцію ряду старих залізничних вузлів, станцій, морських та річкових портів, аеропортів, вантажних і пасажирських автопарків, станцій технічного обслуговування, поповнення рухомого складу транспортної системи великовантажними та швидкохідними комфортабельними суднами, літаками та автомобілями, розвиток усіх видів транспорту.

В Україні маються необхідні стартові умови для формування сучасної системи транспортних комунікацій, що відповідала б європейським стандартам. До них насамперед відносяться: необхідність корінного технічного переоснащення галузі й істотних організаційних змін у всіх видах транспорту; достатня ресурсна база і рівень розвитку техніки і технології; наявність кваліфікованого трудового потенціалу і передових науково-технічних розробок; вигідні природно-кліматичні і географічні характеристики території; наявність конкурентоздатних науково-технічних проектів, що пройшли відповідну експертизу і готові до реалізації; зацікавленість закордонних інвесторів у розміщенні капіталів в Україні; стійка тенденція до визнання України світовою співдружністю як європейської держави, з яким бажано мати стабільні ділові відносини на широкій і довгостроковій основі і яке в перспективі буде впливати на ключові проблеми європейської політики; наявність затвердженої концепції створення і функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

 

1. Гілецький Й. Р. Соціально-економічна географія України. Підручник для 9 класу – Львів: ВНТЛ, 1998 – 136 с.
2. Голиков А. П. Вступ до економічної та соціальної географії. – К., : Либідь, 1997 – 320 с.
3. Доронцов С. І. Україна: прогноз розвитку продуктивних сил. – К., 1998 – 206 с.
4. Економіка України. Б. Ф. Заблоцький, М. Ф. Кокошно, Т. С. Смовженко. – Львів ЛБК НБУ, 1997 – 580 с.
5. Економічна та соціальна географія / Під ред. Пістуна М. Д. – К., 1995 – 144 с.
6. Економічні райони України: Посібник / Горленко І. О., Тарангул Л. Л. – К., 1999. – 205 с.
7. Заставний Ф. Д. Географія України. – Львів, 1997. – 580 с.
8. Карпінський Б., Макух Б. Транспортна система України в контексті європейської інтеграції // Економіка України. – № 7 (440), 1998. – с. 17-23.
9. Концепція реформування транспортного сектора України / Ю. М. Цвєтов, Л. М. Соколов, Ю. М. Федюшин т ін. / Збірник наукових праць / – К., 1999. – 67 с.
10. Осоченко І. В. Транспортне співробітництво як ефективний засіб регулювання зовнішньоекономічної діяльності в регіоні. // Регіональні перспективи – № 1 (8) – 2000 – с.
11. Гудима Р. Р. Проблемні аспекти розвитку транспортної інфраструктури України / Гудима Р. Р. // Проблеми і перспективи розвитку національної економіки в умовах євроінтеграції та світової фінансово-економічної кризи. Чернівці / МФУ, БДФА та ін. гол. ред. В. В. Прядко – Чернівці, 2009. – c. 238 – 239.
12. Регіональна економіка – Качан Є. П.
13. Регіональна економіка – Манів З. О.
14. Економіка України. – К. : Преса України, 2005. – 29-34 с.
15. Економіка України. – К. : Преса України, 2004. – 26-31 с
16. Розміщення продуктивних сил України. : Навч. -методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / С. І. Дорогунцев, Ю. П. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. – К. : КНЕУ, 2001. – 364 с.