Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Транспортна система України

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
49
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Курсова робота на тему:
 
"Транспортна система України"
 
План
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи дослідження транспортної системи країни
1.1. Роль транспорту в національній економіці
1.2. Фактори впливу на територіальну організацію транспортної системи
1.3. Характеристика окремих видів транспорту України
Розділ 2. Стан та динаміка розвитку транспортної системи України у 2008 – 2012 рр.
2.1. Характеристика вантажообороту усіх видів транспорту України за 2008 – 2012 рр.
2.2. Характеристика пасажирообігу транспорту загального користування за 2008 – 2012 рр.
2.3. Характеристика основних техніко – економічних показників роботи транспорту
Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку транспортної системи України
3.1. Проблеми розвитку транспортної системи України
3.2. Перспективи вдосконалення транспортної системи України
3.3. Транзитний потенціал України та зв'язок транспорту України з транспортними системами закордонних держав
Висновки
Список використаних джерел
 
Вступ
 
Актуальність теми. Дослідження обраної теми "Транспортна система України" є вкрай актуальним, оскільки транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних стосунків. Транспортний комплекс бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв'язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та регіонами. Транспорт впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів. На нього припадає значна частина основних виробничих фондів та промислово-виробничого персоналу. Головним у вивченні транспорту є встановлення основних направлень вантажів та пасажирів, виявлення нераціональних перевезень та оптимального поділу вантажів між окремими видами транспорту. Всі шляхи сполучення та всі транспортні засоби України в сукупності творять національну транспортну систему, яка постійно удосконалюється не тільки технічно, але й організаційно.
Стан розробки проблеми. На сьогоднішній день рівень дослідження транспортної системи України є досить високим. Є достатня кількість літератури та Інтернет – ресурсів для дослідження цієї теми. Зокрема, для написання роботи були використані монографії, Інтернет – ресурси та навчальні посібники. Дослідницька діяльність транспортної системи представлена такими науковцями, як П’ятаченко Г. Г, Гілецький Й. Р., Заблоцький Б. Ф, Заставний Ф. Д., Дорогунцов С. І, Пітюренко Ю. І, Олійник Я. Б, Заяць Т. А., Бандур С. І, Куценко В. І., Міщенко В. С., Краєвий О. Д., Білоконь І. В., Піріашвілі Б. З., Цибуляк В. П., Хусаїнов Д. Я.. Питання транспортної системи також були висвітлені в працях таких вчених, як Парунакяна В. Є., Цвєтова Ю. М., Аксенова І. Я., Соколова Л. М. та інших, а також у періодичних виданнях "Економіка України", "Регіональні перспективи" та ін.
Мета дослідження: охарактеризувати транспортну систему України, визначити важливі проблеми цієї галузі господарства та намітити перспективні шляхи їх вирішення.
Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі завдання:
розглянути етапи розвитку транспортної системи України;
охарактеризувати структуру транспортної системи країни;
дати характеристику основним видам транспорту;
намітити основні проблеми розвитку транспортної системи та напрями її інтегрування в транспортні структури Європи.
визначити перспективи розвитку транспортної системи країни.
Об’єктом курсової роботи є транспортна система України.
Предмет дослідження: особливості її розміщення та перспективи розвитку.
Методи наукового дослідження:
Літературний метод (опрацювання літературних джерел, пов’язаних з досліджуваною проблемою).
Метод порівняння (дає можливість зробити висновок про подібність чи відмінність об'єктів пізнання, виявити кількісні та якісні характеристики предметів, класифікувати, упорядкувати і оцінити їх).
Історичний метод (дослідження виникнення, формування та розвитку основних видів транспорту хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, закономірностей та суперечностей).
Метод узагальнення (фіксування загальний ознак та особливостей предметів).
Метод аналізу та синтезу (аналіз і синтез – взаємозумовлені логічні методи наукового дослідження, що являють собою два взаємопов’язаних процеси уявного чи фактичного розкладання цілого на складові частини і об’єднання окремих частин у ціле).
Структура роботи:
вступ
основна частина
висновок
список використаної літератури
додатки
 
Розділ 1. Теоретичні основи дослідження транспортної системи країни
 
1.1. Роль транспорту в національній економіці
 
Виробничо-господарський комплекс країни – це складна організаційно-економічна система, яка об’єднує взаємопов’язані та взаємодіючі компоненти, що орієнтовані на реалізацію заданої цільової установки і мають здатність до розширеного відтворення за рахунок власних та залучених ресурсів.
Іншими словами, виробничо-господарський комплекс країни – це складна система зв'язків підприємств, установ і організацій, які від одних одержують сировину, паливо, напівфабрикати, іншим відправляють готову продукцію. Ці зв'язки потребують транспортних засобів і шляхів сполучення, без яких не може відбуватися процес виробництва. У зв'язку з цим транспорт є невід'ємною, дуже важливою частиною виробничо-господарського комплексу країни і належить до матеріальної сфери виробництва.
Транспорт (від лат. transport – переношу, переміщую, переводжу) – одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі та невиробничі потреби народного господарства і населення у перевезеннях. (Зеркалов) [1, ст. 12].
Транспорт є важливою складовою частиною ринкової інфраструктури, бо створює умови для формування загальнодержавного й місцевих ринків. Специфіка транспорту як галузі господарства полягає в тому, що він сам не виробляє продукцію, а бере участь у її створенні, забезпечує виробництво сировиною, матеріалами, обладнанням і перевозить готові вироби споживачу.
Транспорт є важливим чинником формування територіальної структури господарства. Він може прискорювати або ж затримувати процес територіальної концентрації промислових підприємств у певних господарських центрах, забезпечувати нормальне функціонування різних елементів їх територіальної організації в промислових комплексах. Вплив транспортного чинника залежить від рівня розвитку транспортної системи. Чим розвиненіша, різноманітніша і розгалуженіша транспортна мережа, чим більше функціонує ефективних транспортних засобів, тим сприятливіше транспортне положення будь-якого об’єкта території (міста, промислові підприємства тощо). Недостатній розвиток транспортної системи обмежує можливості формування і подальший розвиток господарства певної території.
Транспортний чинник певною мірою визначає галузеву і територіальну структуру народногосподарського комплексу. Це пов’язано з тим, що на будь-яке перевезення сировини, матеріалів чи готової продукції витрачається певна кількість праці. Внаслідок цього зростає, а іноді досить істотно, вартість продукції, що перевозиться. Тому, особливо за сучасної ситуації, найдоцільніше розміщувати господарські об’єкти там, де найменші транспортні витрати. Звичайно, що такими місцями в більшості випадків є населені пункти, де перетинаються магістралі різних видів транспорту і здійснюються перевалки вантажів. Це – транспортні вузли. Тут виникають порівняно кращі можливості для постачання промислових підприємств сировиною, матеріалами, заготовками, а також для збуту готової продукції, що досягається узгодженою роботою різних видів транспорту і доцільним розподілом вантажопотоків між ними. [ 2, ст. ]
Транспортний вузол – комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного або двох видів магістрального транспорту, які у взаємодії обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів і пасажирів. Залежно від видів транспорту, що стикуються, вузли поділяють на залізнично-автодорожні (Львів, Харків), залізнично-водно-автодорожні (Одеса, Київ, Миколаїв, Херсон) і водно-автодорожні (Ялта, Алушта, Канів). У кожному з цих вузлів може бути ще й повітряний та трубопровідний транспорт. [3, ст. ].
Значення транспорту для будь-якої країни, що займає велику територію, дуже велике. Він відіграє в державі важливу економічну, оборонну, соціально-політичну, культурну функції.
Економічна роль транспорту проявляється, перш за все, в тому, що він є органічною ланкою кожного виробництва, виконує неперервну і масову постановку всіх видів сировини, палива і продукції з пунктів виробництва до споживача, а також здійснює розподіл праці, спеціалізацію й кооперацію виробництва. Без транспорту неможливо раціонально розмістити виробництво, освоїти нові території і природні багатства. Транспорт – важливий фактор економічної інтеграції країн і розвитку міжнародної торгівлі.
Соціально-політичні функції транспорту виявляються в його здатності здійснювати обмін матеріальними й духовними цінностями між районами, містами, територіями і цим сприяє їх об'єднанню в єдину державу. Транспорт забезпечує вантажні, побутові і туристичні поїздки, а також медичне обслуговування людей, полегшує фізичну працю.
Різноманітне і важливе культурне значення транспорту, перш за все, полягає в тому, що він забезпечує спілкування між континентами, країнами, містами й людьми, та сприяє задоволенню їх естетичних потреб і культурному обміну.
Оборонна роль транспорту виділялася й підкреслювалась завжди. У всі часи він розглядався як один із важливих факторів забезпечення обороноздатності держави. Його функціями є перекидання військ і озброєнь, забезпечення об'єктів тилу і військового виробництва. Він є також важливою частиною багатьох видів військової зброї. (яцківський, зеркалов) [3, ст. 19].
Отже, повне і якісне задоволення потреб країни в перевезенні може бути досягнуте тільки в тому випадку, коли всі транспортні засоби будуть функціонувати і розвиватись у взаємозв'язку, як єдиний органічний елемент усього народного господарства.
 
1.2. Фактори впливу на територіальну організацію транспортної системи
 
Формами територіальної організації транспорту є залізничні станції, вузли, автостанції, морські і річкові порти, пристані, аеропорти. Взаємодія різних видів транспорту здійснюється в транспортних вузлах змішаного типу.
Для територіальної організації транспортної системи характерним є поєднання лінійних і пунктових елементів. До лінійних елементів належить мережа шляхів сполучення.
Мережа шляхів сполучення – це сукупність усіх шляхів, що зв'язують населені пункти країни чи окремого регіону. Транспортна мережа є одним із найважливіших елементів кожного виду транспорту, що характеризує рівень потенційної транспортної забезпеченості держави або окремої її території. Густота мережі, її конфігурація, пропускна і провізна спроможність окремих напрямів значною мірою визначають обсяг транспортної роботи. Формування транспортної мережі, її видова структура, густота (щільність) шляхів сполучення як у цілому, так і окремих видів транспорту, проходження основних магістралей визначаються галузевою структурою господарства, його виробничою спеціалізацією, територіальною організацією, густотою населених пунктів, особливостями історичного розвитку, природними умовами, а також економіко-географічним положенням території країни або її регіонів. (яцківський, зеркалов) [3, ст. 12].
Серед пунктових виділяють транспорті пункти (залізничні станції, річкові пристані, річкові і морські порти, автостанції, аеропорти) і транспортні вузли (місця сполучення різних чи однакових транспортних шляхів).
Основними факторами, що впливають на процес формування транспортної системи є соціально-економічні, природні, історичні та інші. Передусім галузевий склад транспорту, густота транспортних шляхів зумовлюються рівнем розвитку господарського комплексу і спеціалізацією території. Залежить транспорт і від економіко-географічного положення району (центрального в країні чи прикордонного). Важливу роль у формуванні транспортної системи відіграє густота населення, людність населених пунктів, маятникові міграції. З природних умов найбільше впливає рельєф і клімат. Особливо залежить від клімату авіаційний транспорт, менше – водний і сухопутний. Вплив природних умов з розвитком науково технічного прогресу поступово зменшується.
Україна має надзвичайно сприятливі передумови для формування і розміщення транспортної мережі. Зокрема, галузева структура народного господарства та його територіальна організація, вигідне економіко-географічне положення визначили розвиток і розміщен­ня залізничного, автомобільного, трубопровідного транспорту.
При цьому економіко-географічне положення істотно вплинуло на проходження транзитних магістралей, трубопроводів, формування транспортних вузлів змішаного типу. Рівнинний рельєф сприяє повсюдному розміщенню шляхів сполучення. Вихід до узбережжя Чорного і Азовського морів, наявність зручних бухт на їх узбе­режжі вплинули на будівництво морських портів і розвиток морського транспорту. Наявність судноплавних річок (Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг та ін.) сприяла розвитку річкового транспорту.
Отже, Україна має вигідне економіко – географічне положення, сприятливі природні та соціально – економічні умови для нормалізації територіальної організації транспортної системи країни, створення конкурентоспроможності, що дозволить покращити економічне становище країни та прискорити процес інтегрування України в європейську транспорту систему.
 
1.3. Характеристика окремих видів транспорту України
 
За призначенням виділяють транспорт загального користування (для перевезення готової продукції, сировини та напівфабрикатів з місць виробництва до пунктів споживання або подальшої переробки, задоволення потреб населення у просторовому переміщенні з виробничими або приватними цілями), відомчий (внутрішньовиробничий, внутрішньобудівельний, внутрішньогосподарський, внутрішньозаводський і внутрішньопортовий), а також транспорт особистого призначення.
Виділяють такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний, гужовий, в'ючний), водний (морський, річковий, озерний), повітряний та трубопровідний. Усі вони тісно пов'язані і взаємно доповнюють один одного. (Качан) [3, ст. ]
В Україні розвинуті всі види сучасного транспорту: залізничний, автомобільний, морський, повітряний, річковий, трубопровідний, електронний.
Залізничний транспорт
Залізничний транспорт відіграє важливу роль у функціонуванні та розвитку народного господарства країни і її економічних районів. Він забезпечує внутрішні зв’язки в системі матеріального виробництва, а також зовнішньоекономічні зв’язки із зарубіжними країнами. На нього припадає основна частина вантажообороту і перевезень пасажирів.
Першими залізницями в Україні стали Балаклавська залізниця (1855), Перемишль – Львів (1861) на заході й Одеса – Балта (1865) на півдні країни, яку пізніше продовжили до Києва, а потім і до Москви. Вже з 1868 р. будувалися багато залізниць. До кінця XIX ст. залізнична мережа України в основному вже сформувалася.
Залізничний транспорт України має шість залізниць (Донецька, Львівська, Одеська, Південна (Харків), Південно-Західна (центр – Київ) та Придніпровська (Дніпропетровськ)), які підпорядковані "Укрзалізниці". У мережі цих доріг нараховуються 1962 станції. Найважливіші внутрішні магістралі: Донбас – Кривий Ріг, Київ – Львів, Харків – Севастополь, Львів – Одеса. З’єднують Україну з найближчими сусідами залізничні магістралі: Донбас – Харків – Курськ – Москва, Донбас – Москва, Львів – Краків, Одеса – Київ – Москва, Чоп – Прага та ін. Паромна лінія Іллічівськ-Варна дає вихід на Балкани. Україна має вихід практично до всіх країн Центральної і Східної Європи, а через територію Білорусі – до країн Балтії. Функціонує залізнична паромна переправа з Криму через Керченську протоку в країни Закавказзя, а також до Туреччини та Ірану. Найбільшими залізничними вузлами з розвиненим станційним господарством є Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Фастів, Дебальцеве, Ковель, Жмеринка, Сміла, Лозова, Знам'янка, Козятин, Шепетівка та ін. На цих магістралях крім звичайних пасажирських, курсують і фірмові пасажирські потяги.
Важливість залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій України посилюється і тим, що через територію держави пролягають основні транспортні транс’європейські кордони: Схід – Захід, Балтика – Чорне море. Зокрема, транс’європейська залізнична магістраль Е – 30, що бере початок у Берліні, перетинає Україну за маршрутом Мостиська – Львів – Київ і йде далі до Москви.
Експлуатаційна довжина залізничних магістралей 22, 8 тис. км., з них електрифікованих 8, 3 тис. км. При середній щільності 38 км/тис. км2 території найвищим показником виділяються промислово розвинуті Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Харківська та Запорізька області, а також такі області, як Львівська, Закарпатська, Чернівецька і Вінницька, де висока щільність залізниць обумовлена насамперед їх вигідним прикордонним розташуванням, а також галузевою структурою господарства. В названих областях щільність залізниць коливається від 40 до 62 км/тис. км2 території.
За загальною довжиною колій він посідає четверте місце у світі, за вантажооборотом він виконує основні обсяги перевезень – 40-50%, а за пасажирооборотом є незаперечним лідером – на нього припадає 50-70% від загального обсягу перевезень.. Українські залізниці вдвічі перевищують сумарний обсяг перевезень 12-ти разом узятих країн Європейського Співтовариства.
Основні вантажі (до 90% у залізничному транспорті України займає саме перевезення вантажів і лише 10% – пасажирів) до країн-сусідів – вугілля, метал, вироби машинобудування та хімічної промисловості, різноманітна продукція харчової промисловості та сільськогосподарського виробництва. У зворотному напрямі везуть ліс, вироби з дерева, машини і прилади, продукцію легкої промисловості тощо.
Автомобільний транспорт
У перевезеннях на невелику відстань поза конкуренцією перебуває автомобільний транспорт. Його перевагою є те, що він майже не залежить від природних умов і може доставляти вантажі від «дверей до дверей», він обслуговує промислові, будівельні, сільськогосподарські, торговельні й комунально-побудові підприємства, а також здійснює широкомасштабне перевезення людей. За густотою автодоріг (280 км на 1000 км2) з твердим покриттям Україна займає перше місце серед країн СНД.
Станом на 1940 рік загальна протяжність автошляхів на території УРСР становила 270, 7 тис. км. Переважно це були ґрунтові дороги. Лише 10, 8% доріг мали тверде покриття. Найінтенсивнішими темпами дороги будувались у 60-70-і роки XX сторіччя. До кінця 80-х років загальна мережа автомобільних доріг в Україні була фактично збудована.
Наразі розвиток автомобільних шляхів загального користування відстає від темпів автомобілізації країни. Протягом 1990-2013 рр. їх протяжність практично не збільшувалася. Щільність автомобільних доріг в Україні у 6, 6 рази менша, ніж у Франції (відповідно 0, 28 та 1, 84 кілометра доріг на 1 кв. кілометр площі країни). Протяжність швидкісних доріг в Україні становить 0, 28 тис. кілометрів, у Німеччині – 12, 5 тис. кілометрів, у Франції – 7, 1 тис. кілометрів, а рівень фінансування одного кілометра автодоріг в Україні відповідно у 5, 5-6 разів менший, ніж у зазначених країнах.
Протяжність автомобільних доріг загального користування становить 169, 3 тис. км (155 тис. км доріг має тверде покриття), якість їх за європейськими стандартами – незадовільна. Недосконалий автопарк, відсутність необхідного сервісу на дорогах, високі ціни на бензин роблять автотранспорт одним з найдорожчих видів транспорту.
Шляхи з твердим покриттям розподіляються по території досить нерівномірно. Найбільша їх частка, що перевищує 90%, знаходиться в західних областях (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька), в Криму. Близькі до них за цим показником також Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Київська, Вінницька, Одеська, Тернопільська та Львівська області. На Поліссі рівень забезпечення шляхами з твердим покриттям значно нижчий.
У цілому найкраще забезпечені автомобільними шляхами Донбас, Придніпров’я, Передкарпаття, Закарпаття, Поділля, Автономна Республіка Крим, Київська область. Густота автомобільних шляхів загального користування з твердим покриттям нині становить 264 км на 1 тис. квадратних кілометрів території.
Автомобільний транспорт утримує перше місце за перевезенням пасажирів та друге – за вантажообігом. Так, за обсягом перевезень він стабільно перевищує залізничний транспорт у 4, 5- 5 разів, а за обсягом перевезень пасажирів – у 5-6 разів. Вантажами, які перевозять автотранспортом, в основному є продукція сільського господарства, харчової і легкої промисловості, будівельні матеріали. В районах Донбасу і Придніпров'я велике значення має також транспортування продукції вугільної промисловості.
Крім перевезення вантажів і пасажирів, автомобільний транспорт виконує багато інших функцій: забезпечує роботу швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, органів громадського правопорядку тощо. Велике значення автотранспорт має для обслуговування АПК та доставки вантажів і пасажирів у важкодоступні райони. У перевезеннях вантажів важливого значення набуває спеціальний автомобільний транспорт, контейнерний, рефрижераторний та інші.
Найважливіші автомагістралі України: Одеса – Київ – Чернігів, Дніпропетровськ – Запоріжжя, Харків – Донбас, Запоріжжя – Севастополь, Львів – Київ, Харків – Київ, Полтава – Кишинів.
Основні вантажопотоки здійснюються автомобільними шляхами, що сполучають сусідні обласні центри, а також між Києвом, Харковом, Львовом, Донецьком, Дніпропетровськом та іншими великими промисловими вузлами. Вантажні перевезення за маршрутами Київ-Львів, Донецьк-Луганськ, Київ-Одеса, Дніпропетровськ-Запоріжжя, Київ-Харків, Сімферополь-Харків, Донецьк-Дніпропетровськ-Кіровоград є найбільш значними.
Важливими автомагістралями, що сполучають Україну з сусідніми державами, є Київ-Москва, Одеса – Київ – Санкт-Петербург, Харків-Москва, Донецьк-Ростов-на-Дону, Київ – Брест, Одеса-Кишинів, Кіровоград-Кишинів та ін. Україна досить добре інтегрована в європейську мережу автомобільних доріг з виходами в Ужгороді в Словаччину і Чехію, в Чопі – в Угорщину і Австрію, в Порубному – в Румунію, в Мостиській і Любомлі – в Польщу.
Автомобільний транспорт поступово інтегрується у високорозвинену європейську комунікаційну систему. До цієї системи наш транспорт буде залучено після введення в дію першокласної транс’європейської автостради Київ-Мадрид. З паромною переправою Іллічівськ-Поті, яка є найкоротшим шляхом між Заходом і Сходом, введеною у 1997 році, виникла можливість транспортувати автомобільні вантажі разом з автомобілями країни Закавказзя, а далі переправою Баку – Туркмен – Баші – в країни Центральної і Південної Азії.
Морський транспорт
Дуже важливе значення морського транспорту України визначається великою протяжністю морського узбережжя, наявність морських шляхів, по яких здійснюється транспортні зв’язки економічних районів і міжнародних перевезень. Серед універсальних видів транспорту він вирізняється низькою собівартістю і високою продуктивністю праці. Морський транспорт є головним видом транспорту, що здійснює перевезення зовнішньоторгових вантажів. Йому належить третє місце за вантажооборотом, проте за кількістю відправлених вантажів він посідає незначне місце (близько 1%).
Загальна довжина морської берегової лінії України понад 2000 км. Регулярні морські перевезення Чорним й Азовським морями почалися наприкінці XVIII ст.. З 1978 р. діє одна з найбільших у світі паромна переправа між Іллічівськом і болгарським портом Варна протяжністю 435 км..
Виділяють три види морських перевезень:
1. малий каботаж – перевезення між портами однієї держави, одного моря;
2. великий каботаж – перевезення між портами однієї держави різних портів;
3. закордонні перевезення.
Організаційно морський транспорт нашої держави складається із трьох пароплавств: Чорноморського (ЧМП), Азовського (АМП) та Українсько – Дунайського (УДП), що володіють транспортним флотом сумарною вантажністю 5, 2 млн. т і пасажирським флотом на 9, 9 тис. місць. У Чорноморському басейні функціонує також паромна переправа Іллічівськ-Варна (Болгарія). До структури Чорноморського пароплавства входять 11 морських портів, три судноремонтних заводи. В Азовському пароплавстві судна спеціалізуються на перевезеннях вугілля, руди, зерна та конструкційних матеріалів. Працюють три порти: Маріуполь, Бердянськ, Керч. Дунайське пароплавство працює на річці і в морі, має 4 порти: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, Кілія.
На території України розташовані 18 портів, до них належать 175 перевантажувальних комплексів, 8 судноремонтних заводів. Найважливішими морськими портами є Одеса, Ізмаїл, Іллічівськ, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч та ін.
Через порти Чорного й Азовського морів здійснюються зовнішньоекономічні зв'язки країни. Основними експортними вантажами є кам'яне вугілля, залізна руда, кокс, чорні метали, ліс, цукор, хімічні продукти тощо; імпортними – машини, устаткування, мінерально-сировинні ресурси та ін.
Пасажирські перевезення здійснюють в Україні 17 морських портів. Найбільший обсяг пасажиропотоків припадає на порти Чорного моря: Севастополь, Ялту (мал. 106), Євпаторію й Одесу, значно менший – на Феодосію, Ізмаїл, Іллічівськ, Керч і Бердянськ. Серед пасажирських перевезень переважають каботажні. Досить інтенсивні зв’язки між Україною та Росією відбуваються за маршрутами Маріуполь – Єйськ, Бердянськ – Азов, Бердянськ – Єйськ.
Річковий транспорт
Річковий транспорт в Україні має давню історію. Це, по-перше, судноплавний Дніпро, який був у свій час найпрактичнішою південною частиною важливого шляху «із варяг у греки". Після будівництва в середині 30-х років Дніпрогесу і затоплення Дніпровських порогів встановилося наскрізне судноплавство на Дніпрі. У XVIII – першій половині XIX ст. в межах України споруджуються канали для з'єднання басейну Дніпра з басейнами Німану, Вісли і Західної Двіни. У 1775 р. завершено прокладання Дніпровсько-Бузького каналу, який з'єднав притоку Західного Бугу р. Муховець з притокою Прип'яті р. Пиною.
Загальна довжина судноплавних річок в Україні становить 4, 4 тис. км, у тому числі з освітлювальною і світло відбивною обстановкою 3, 9 тис. км. Найдовша внутрішня водна артерія – Дніпро (1200 км). Річковий транспорт України представлений міжгалузевим державним об'єднанням «Укррічфлот», яке реформувалося в акціонерну судноплавну компанію, що складається з Головного підприємства та 290 структурних одиниць.
Майже за всіма показниками перевезень вантажів і пасажирів цей вид транспорту знаходиться на останньому місці. Частка річкового транспорту у загальному перевезенні вантажів не перевищує 1, 1%, а пасажирів – 0, 2%. Основними видами вантажів, що перевозяться річковим транспортом, є мінеральні, будівельні матеріали (більше 80%), руда (4%), кам’яне вугілля (2%). Річковим транспортом України перевозяться вантажі Дніпром, Дунаєм, Чорним і Середземним морями із заходу у річкові порти Румунії, Німеччини, Угорщини, Австрії, а також морські порти Туреччини, Греції, Ізраїлю, Франції, Італії.
Річковими судноплавними магістралями Дністра (до міста Орша) здійснюються міждержавні перевезення з Білорусією, Сіверського Донця – з Росією. Найважливішими річковими портами України є Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, Київ, а також Рені.
Повітряний транспорт
У спадщину від Аерофлоту СРСР авіаційний транспорт України дістав старі, зношені машини: ТУ-134, ТУ-154, Як-42. Спрацювання парку літаків становило 70%.
З вересня 1995 р. літаки державної авіакомпанії «Авіалінії України» працюють на 32 міжнародних маршрутах. Відкрилися повітряні лінії до Франкфурта, Парижа, Торонто, Нью-Йорка, Лондона, Ізраїлю. Розширюватимуться зв’язки за допомогою повітряного транспорту з країнами Близького Сходу – Ліваном, Сирією, Пакистаном, Індією, а також з країнами Тихоокеанського регіону. Важливого значення набувають польоти в Китай і Японію. Україна вступила до міжнародних авіаційних організацій.
Повітряний транспорт – наймолодший і найшвидкісніший, але поки що дорогий. Поряд з перевезенням вантажів, пошти і пасажирів він використовується для санітарних перевезень, а також для аерофотозйомок, хімічної обробки посівів та боротьби з лісовими пожежами. У транспортному пасажиро- і вантажообігу його частка менша 1%. Найбільшими з 36 аеропортів України є "Бориспіль" і "Київ", Одесі – "Центральний" і "Застава", в Сімферополі – "Сімферопольський" і "Заводський". Повітряними воротами столиці України є Бориспільський аеропорт. Повітряний транспорт України об’єднаний в "Авіалінії України", до яких належать майже 30 авіазагонів, 100 аеродромів, а також підприємства з ремонту авіатехніки, приватні авіалінії.
Трубопровідний транспорт
До трубопровідного транспорту відносять газопроводи, нафтопроводи та трубопроводи різних хімічних продуктів.
Це відносно новий вид транспорту. В Україні він виник у 20-ті роки в Прикарпатті, де вперше було побудовано газопровід Дашава – Стрий – Дрогобич (1924 p.). Особливого розвитку в 70-80-ті роки він отримав завдяки спорудженню низки трубопроводів для транспортування російської та туркменської вуглеводної сировини. Будівництво газопроводів почалося пізніше, в основному в 1960-1970-ті роки.
У теперішній час нафтопровідним транспортом поставляється 93, 6% нафти, яку споживає Україна. Він включає 12 основних нафтопроводів довжиною 2, 6 тис. км. з діаметр труб 720 мм. Середня щільність трубопровідного транспорту – 67 км на 1 тис. км2 території. В Україні діють нафтопроводи Долина (Івано-Франківська обл.), Дрогобич (Львівська обл.), Битків-Надвірна (Івано-Франківська обл.), Качанівка-Охтирка (Сумська обл.), Гнідинці – Прилуки (Чернігівська обл.), Кременчук (Полтавська обл.), Херсон, Кременчук – Черкаси, Самара – Лисичанськ – Кременчук – Херсон – Одеса, через який в Україну надходить сибірська нафта. Через територію України прокладено європейський нафтопровід «Дружба». До міждержавного належить і нафтопровід Мічурінськ (Росія) – Кременчук, протяжністю в межах нашої держави – 313 км.
Найбільші газопроводи – Шебелинка – Харків – Брянськ, Шебелинка – Дніпропетровськ – Кривий Ріг – Одеса – Кишинів, Шебелинка – Диканька – західні райони України.
В Україні створено мережу продуктопроводів: найбільший в Європі (протяжністю близько 25 тис. км) аміакопровод Тольятті – Горлівка – Одеса, етиленопровід Чепіль (Угорщина) – Калуш.
Міський пасажирський транспорт
До основних видів міського пасажирського транспорту належать трамвайне, тролейбусне, автобусне сполучення, метро і таксі.
Трамвайне сполучення виникло в Україні ще наприкінці XIX ст. Перший трамвай в Російській імперії було введено до експлуатації в 1892 р. в Києві. Особливо швидкими темпами зростала кількість міст із трамвайним сполученням у 30-ті роки. Тепер таких міст налічується 24. Довжина трамвайних колій становить понад 2 000 км. Лінії швидкісного трамваю діяли у Києві та Кривому Розі. Нині за рік трамваями в країні перевозиться близько 2 млрд. пасажирів.
Тролейбусне сполучення виникло на 20 років пізніше від трамвайного, але за всіма показниками вже перевищило його. У 1995 р. тролейбуси перевозили пасажирів у 47 містах країни. Експлуатаційна довжина колії одиничної тролейбусної лінії перевищила 4 тис. кілометрів. Тролейбуси перевозять за рік приблизно 3 млрд. пасажирів.
Найпрогресивніший і зручний вид міського транспорту – метрополітен. В Україні нині метрополітени діють у 3 містах: Києві, Харкові і Дніпропетровську. Довжина колії метрополітенів у двоколійному обчисленні становить близько 100 км. Усього із 64 станцій метро в Києві знаходиться 37, Харкові – 21, Дніпропетровську – 6 станцій.
Більшість міст України має автобусне сполучення. За всіма показниками цей вид міського транспорту перевищує всі інші види. Понад 400 міст і сіл України мають автобуси загального користування для внутрішньоміських перевезень. У 164 містах працюють легкові таксі.
 
Розділ 2. Стан та динаміка розвитку транспортної системи України у 2008 – 2012 рр.
 
2.1. Характеристика вантажообороту усіх видів транспорту України за 2008 – 2012 рр.
 
Робота транспорту при виконанні перевезень вантажів характеризується двома основними показниками: обсягом перевезень та вантажообігом.
Обсяг перевезень – це кількість перевезених або запланованих до перевезення вантажів та пасажирів. Обсяг перевезень (Р) показує кількість тонн вантажу, що була перевезена або планується до перевезень у визначений строк, та вимірюється у тоннах.
Вантажообіг – це виконана або запланована до виконання транспортна робота, витрачена на виконання перевезення вантажів. Вантажообіг (W) вимірюється у тонно-кілометрах та визначає виконану або заплановану до виконання транспортну роботу по переміщенню вантажів на певну відстань за конкретний період.
В залежності від тривалості періоду виконання транспортного процесу обсяг перевезень або вантажообіг буває – годинний, добовий, річний. Вантажообіг визначає собою вантажопотік. Вантажопотік – це кількість вантажу у тоннах, що прямує в певному напрямку за визначений період часу.
Вантажопотік може бути представлений у вигляді двох форм:
а) у табличній формі;
б) графічно у вигляді епюри.
Для забезпечення можливості ефективної організації перевезення вантажів, вантажопотоки вивчають різними методами. Потім враховують одержані матеріали у визначенні фактичних значень обсягів перевезень різних видів вантажів. Потужність та структура вантажопотоків, їх представлення у вигляді таблиць та епюр є основою для розробки транспортно-технологічних схем перевезення вантажів.
Динаміка вантажообороту усіх видів транспорту загального користування наведена в табл. 2. 1. 1.
Таблиця 2.1.1
Вантажооборот усіх видів транспорту України у 2008 – 2012 рр., млрд. т/км.
РікУсі видиЗалізничнийМорськийРічковийАвтомобільнийПовітрянийТрубопроводи (нафтопровідні) 
Млрд. т/км% Млрд. т/км% Млрд. т/км% Млрд. т/км% Млрд. т/км% Млрд. т/км% Млрд. т/км% 
2008507, 7100257, 05111, 324, 5154, 9110, 40, 1179, 635
2009396, 7100196, 2505, 212, 8149, 2120, 40, 1141, 936
2010418, 7100218, 1525, 213, 8153, 9130, 40, 1137, 333
2011445, 7100243, 9555, 112, 20, 557, 3130, 40, 1136, 830
2012412, 6100237, 7583, 611, 70, 457, 5140, 40, 1111, 727
*Статистичний щорічник України за 2012 рік
Провідна роль у транспортно – економічних зв'язках належить залізничному транспорту, який працює протягом усього року і є найбільш масовим видом. Його частка в загальному вантажообороті галузі з роками підвищилася (в порівнянні з 2008 роком частка вантажообороту зросла на 7%). Найнижча частка вантажообороту припадає на авіаційний транспорт (лише 0, 1%) і цей показник залишається стабільним впродовж обстежуваного періоду. Можна припустити, що це пов’язано з тим, що даний вид транспорту є відносно молодий і дорогий.
Робота транспортної системи визначається обсягами перевезених вантажів та середньою дальністю їх перевезень. Обсяги перевезення вантажів окремими видами транспорту загального користування наведено в діаграмі. 2. 1. 1
Діаграма 2.1.1
Перевезення вантажів окремими видами транспорту України у 2008-2012 рр.
 *Статистичний щорічник України за 2012 рік
Як видно з діаграми 2. 1. 1, у перевезенні вантажів різко виділяється автомобільний транспорт. Його частка досить висока і становить 68% від загального обсягу перевезених вантажів транспортною системою України. Стабільними залишаються обсяги перевезення вантажів авіаційним транспортом (0, 1%), у той час як усіма іншими видами транспорту ці обсяги постійно скорочуються. Частка трубопровідного транспорту досягла 7%. Питома вага залізничного транспорту дорівнює 25%.
Характеризуючи перевезення вантажів окремими видами транспорту України, необхідно звернути увагу на перелік вантажів, які перевозяться різними видами транспорту, визначити їх частку від загального обсягу перевезень. Перелік вантажів, які перевозяться залізничним, річковим, морським транспортами та трубопроводами наведено в таблиця 2. 1. 2 – 2. 1. 5.
Таблиця 2.1.2
Перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування (млн. т) 
20082009201020112012
Млн. т% Млн. т% Млн. т% Млн. т% Млн. т% 
Усі вантажі499100391100433100469100457100
Вугілля1292610927118271232612227
Кокс123103113123123
Нафта і нафтопродукти306277317337276
Чорні метали52103794094393910
Лісові5141515141
Хлібні184205133153--0
Руда86177319821989198720
Цемент12262617262
Хімічні та мінеральні добрива153113123153133
Інші вантажі140289424115271272712327
З таблиці 2. 1. 2 видно, серед переліку вантажів найбільший обсяг перевезень залізничним транспортом становить вугілля (27%). Його показник протягом обстежуваного періоду залишався майже незмінним, коливаючись в межах 1%. Найменший обсяг перевезень припадає на цемент (2%) і лісові вантажі (1%). Зменшився обсяг перевезень хлібних вантажів і станом на 2012 рік спостерігаються відсутність перевезень даного вантажу залізничним транспортом. Стабільними залишаються обсяги перевезень коксу (3%), нафти і нафтопродуктів (6%), хімічних та мінеральних добрив (3%). Але необхідно звернути увагу, що сталість їх частки залежить не від збільшення обсягу їх перевезень, а зменшення загального обсягу перевезень. Наприклад, загальний обсяг перевезень вантажів у 2012 році порівняно з 2011 зменшився на 12 млн. т.
Таблиця 2.1.3
Перевезення вантажів річковим транспортом (тис. т) 
20082009201020112012
Тис т % Тис т% Тис т% Тис т% Тис т% 
Усі вантажі112941005146100698910057211004295100
За видами вантажів
Нафта і нафтопродукти40, 04-030, 04-0-0
Вугілля132111, 177915618932662486
Кокс740, 712522964, 23771461
Руда різна203518147028, 4225032, 413032351412
Будівельні616955180835302743321056269063
Хімічні та мінеральні добрива2282811, 578919321303, 3
Лісові60, 0620, 04-040, 06-0
Папір230, 220, 0460, 0830, 0430, 07
Метали різні5295255518931282782
Машини і устаткування290, 3270, 52260, 4270, 5270, 63
Цукор-0-010, 01-0-0
Хлібні2922, 638982874290542610
Бавовна, льон-0-0-0-0-0
Швидкопсувні-0-0-0-0-0
Вантажі в контейнерах-0-030, 04-0-0
Інші вантажі5845208419432604, 41332
За видами сполучення
Закордонного402236264151332248208436122929
Каботажного727264250549366752363764306671
*Статистичний щорічник України за 2012 рік
З таблиці 2. 1. 3 бачимо, що перше місце за обсягом перевезень річковим транспортом займають будівельні вантажі (63%). Їх частка постійно збільшується. У 2012 році вона досягла 63%, що на 8% більше ніж у 2008 році. Але збільшення їх питомої ваги є причиною зменшення загального обсягу перевезень. Враховуючи це, слід зазначити, що обсяг перевезень у 2012 році становить 4295 тис. т, що на 6999 тис. т (38%) менше ніж у 2008 році Найменший обсяг перевезень вантажів в контейнерах, швидкопсувних вантажів, бавовни та льону, нафти та нафтопродуктів. Різко скоротилися обсяги перевезень різних металів, коксу, вугілля та різних руд. Обсяг перевезень хімічних та мінеральних добрив зріс і становить 130 тис. т. (3, 3%). Питома вага каботажного перевезення вантажів становить 71%. Спостерігається тенденція до зменшення питомої ваги закордонного перевезення річковим транспортом.
Таблиця 2.1.4
Перевезення вантажів морським транспортом (тис. т) 
20082009201020112012
Тис. т % Тис. т% Тис. т% Тис. т% Тис. т % 
Усі вантажі8228100, 004652100, 004068100, 004146100, 003458100, 00
За видами вантажів
Нафта і нафтопродукти4305, 222986, 412496, 122756, 632537, 32
Вугілля1391, 691743, 74451, 11210, 51190, 55
Кокс60, 0750, 11-0, 0050, 12411, 19
Руда різна8209, 97962, 062065, 061553, 74692, 00
Будівельні212125, 78139930, 0770417, 3188521, 3550314, 55
Хімічні та мінеральні добрива1011, 23621, 33461, 131212, 92852, 46
Лісові700, 85170, 37300, 74150, 36120, 35
Папір50, 06-0, 00-0, 0030, 0720, 06
Метали різні178721, 7259912, 8853513, 154019, 6750114, 49
Хлібні100312, 1971115, 2865616, 1374918, 0752715, 24
Вантажі в контейнерах2583, 14621, 33922, 261052, 53501, 45
Інші вантажі148818, 08122926, 42150537, 00141134, 03139640, 37
За видами сполучення
Закордонного536565267658295973295971249572
Каботажного28633519764211092711732996228
З таблиці 2. 1. 4 бачимо, що за обсягом перевезень морським транспортом за видом вантажів пріоритетне місце займає хлібна продукція (15, 24%), будівельні матеріали (14, 55%) та різні метали (14, 49%). Найменші показники обсягу перевезень даним видом транспорту припадають на папір (0, 06%), лісову продукцію (0, 35%) та вугілля (0, 55%). З роками значно зменшились обсяги перевезень вантажів в контейнерах (1, 45%), хімічних та мінеральних добрив (2, 46%), різних руд (2%). За видами сполучення переважає закордонне сполучення, хоча з роками його обсяги знижуються. Збільшення обсягів перевезень одних вантажів і зменшення обсягу перевезень інших є наслідком зменшення загального обсягу перевезень усіх вантажів.
Таблиця 2.1.5
Транспортування (перекачка) вантажів трубопроводами (млн. т) 
20082009201020112012
Млн. т% Млн. т% Млн. т% Млн. т% Млн. т% 
Усі вантажі187100155100153100155100128100
Газ143, 27711474121791278210884
Нафта і нафтопродукти41223925302025161713
Аміак2, 6121213233
Згідно таблиці 2. 1. 5 за обсягами транспортування вантажів трубопроводами переважає газ. Його частка від загального обсягу транспортування всіх вантажів становить 84%. Найменший показник транспортування вантажів припадає на аміак. Його частка становить лише 3%. Спостерігається тенденція до зниження обсягів перекачки всіх видів вантажів.
 
2.2. Характеристика пасажирообігу транспорту загального користування за 2008 – 2012 рр.
 
Про роботу транспорту можна судити за його пасажирооборотом, який вимірюється в пасажиро-кілометрах. Пасажирообіг – це кількість пасажирів, що перевозиться за певний період на певну відстань. Пасажирообіг є показовішим для оцінки ефективності того чи іншого виду транспорту, ніж кількість перевезених пасажирів, але не дає розуміння про швидкість цього перевезення та її прибутковості.
Динаміка пасажирообігу усіх видів транспорту загального користування наведена в табл. 2. 2. 1.
Таблиця 2.2.1
Пасажирооборот транспорту загального користування у 2008-2012 роках (млрд. пас. км)
УсьогоВиди транспорту
залізничнийАвтомо- більний (автобуси) морськийрічковийАвіа – ційнийтрамвайнийтролейбуснийМетропо – літенний
2008147, 053, 161, 30, 10, 010, 85, 49, 07, 3
2009130, 048, 355, 20, 10, 09, 04, 47, 35, 7
2010130, 050, 252, 00, 10, 011, 04, 06, 95, 8
2011134, 150, 651, 50, 10, 013, 84, 47, 85, 9
2012132, 349, 350, 30, 10, 014, 44, 57, 85, 9
Згідно таблиці 2. 2. 1 найбільший показник пасажирообороту припадає на автомобільний та залізничний види транспорту. Їх частки від загального обсягу пасажирообороту відповідно складає 38% та 37%. Найменші показники пасажирообороту припадають на річковий та морський видами транспорту. Їх частка відповідно становить 0, 03% та 0, 07%. Стабільними залишаються показники пасажирообороту тролейбусним (6%) та метрополітен ним (4%) видами транспорту.
Таблиця 2.2.2
Перевезення пасажирів за видами транспорту в 2008-2012 роках (млн.) 
Види транспорту
залізничнийАвтомобільний (автобуси) морськийрічковийавіаційнийтрамвайнийТролей – буснийМетропо – літенний
200844543697269631580959
200942640146257871283752
201042737267167141204760
201143036127187981346778
201242934506188001345774
За даною таблицею 2. 2. 2 за перевезенням пасажирів переважає автомобільний транспорт, у тому числі і автобуси. Його частка від загального обсягу перевезень складає 51%. Найнижчі показники перевезень пасажирів припадає на річковий транспорт, морський та авіаційний. Їх частки відповідно становлять …. %. Майже однакові обсяги перевезень пасажирів трамвайним та метрополітен ним видами транспорту.
 
2.3. Характеристика основних техніко – економічних показників роботи транспорту
 
Основними техніко-економічними показниками роботи тран­спорту є обсяг густота транспортної інфраструктури, собівартість перевезень, швидкість, залежність від погодних та сезонних змін, маневреність.
Таблиця 2.3.1
Довжина шляхів сполучення загального користування (тис. км)
20082009201020112012
Експлуатаційна
довжина
залізничних колій21, 7 21, 721, 721, 621, 6
Експлуатаційна
довжина річкових
судноплавних
шляхів2, 22, 22, 22, 12, 1
Довжина
автомобільних
доріг169, 5169, 5169, 5169, 6169, 7
у тому числі з
твердим
покриттям165, 8165, 8165, 8166, 0166, 1
Експлуатаційна
довжина
тролейбусних
ліній (в
однопутному
обчисленні) 4, 44, 54, 44, 44, 4
Експлуатаційна
довжина
трамвайних колій (в одноколійному
обчисленні) 2, 02, 02, 02, 01, 9
Експлуатаційна
довжина
метрополітенних
колій (у
двоколійному
обчисленні), км102, 6102, 6108, 4109, 9110, 8
Згідно таблиці 2. 3. 1 найбільшою експлуатаційною довжиною шляхів сполучення загального користування є довжина автомобільних доріг. З експлуатаційної довжини автомобільних доріг ….. % становлять дороги з твердим покриттям. За експлуатаційною довжиною шляхів сполучення друге місце посідає метрополітен ний вид транспорту. Експлуатаційна довжина метрополітен них колій з кожним роком збільшується. Найменша експлуатаційна довжина шляхів сполучення припадає на трамвайний та річковий види транспорту.
Таблиця 2.3.2
Щільність шляхів сполучення загального користування (км шляхів на 1 тис. км2 території)
20082009201020112012
Експлуатаційна довжина
залізничних колій3636363636
Експлуатаційна довжина
річкових судноплавних
шляхів44444
Автомобільні дороги
з твердим покриттям275275275275275
Як видно з таблиці 10 найбільша щільність шляхів сполучення припадає на автомобільні дороги з твердим покриттям, а найменша щільність – на експлуатаційну довжину річкових судноплавних щляхів.
Таблиця 2.3.3
Середня відстань перевезення одного пасажира окремими видами транспорту (км)
20082009201020112012
Залізничний119113118118115
Морський1012878
Річковий3433424655
Авіаційний17451758179418351777
Автомобільний
(автобуси) 1414141415
Тролейбусний66666
Трамвайний66666
Метрополітенний88888
Згідно таблиці 2. 3. 3 найбільша середня відстань перевезень одного пасажира припадає на авіаційний транспорт, а найменша – на тролейбусний, трамвайний, метрополітен ний та морський види транспорту. Зменшилась середня відстань перевезень одного пасажира залізничним транспортом, але збільшилась річковим.
Таблиця 2. 3. 4
Середня відстань перевезення однієї тонни вантажів окремими видами транспорту (км)
20082009201020112012
Залізничний 516 501504520520
Морський13781120127112421033
Річковий398 534549388407
Автомобільний 4346464646
Трубопровідний962918895883870
Згідно таблиці 2. 3. 4 найбільша відстань перевезень однієї тонни вантажів припадає на морський транспорт, а найменша – на автомобільний. Збільшилась середня відстань перевезень однієї тонни вантажів річковим транспортом. Стабільними залишається середня відстань перевезень однієї тонни вантажів залізничним та автомобільним видами транспорту.
 
Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку транспортної системи України
 
3.1. Проблеми розвитку транспортної системи України
 
Проблеми подальшого розвитку транспортного комплексу пов’язані з реформуванням інших галузей, оскільки обсяги продукції промисловості, сільського господарства, будівництва та торгівлі переважно і визначають завантаженість транспортної системи.
Актуальною проблемою транспортного комплексу України є незадовільний стан його виробничої бази. Розглянемо проблеми розвитку всіх видів транспорту окремо.
Залізничний транспорт
Залізничний транспорт працює на межі можливостей, оскільки не створені достатні резерви пропускних, провізних і переробних потужностей, а його виробнича база фізично спрацьована і морально застаріла. Україна поки що не має власного виробництва магістральних електровозів, пасажирських вагонів, хоч має всі необхідні передумови для розвитку цього виробництва. Імпорт названих транспортних засобів обмежується відсутністю коштів.
Потреби в перевезеннях задовольняються неповністю і з низькою якістю. Залізниці насамперед не спроможні повністю задовольнити потреби в пасажирських перевезеннях через відсутність поставок нових пасажирських вагонів, які імпортувалися з ближнього та далекого зарубіжжя.
Автомобільний транспорт
Автомобільно-транспортний комплекс України потребує значного технічного оновлення, оптимізації структури парку за вантажопідйомністю, типами кузова, наявністю спеціалізованих транспортних засобів, особливо малої вантажопідйомності. Необхідним є підвищення питомої ваги дизельних двигунів на автомобілях вітчизняного виробництва, вдосконалення системи технічного обслуговування та ремонту автомобілів за рахунок розвитку мережі сервісного обслуговування, створення нових і модернізації старих авторемонтних заводів.
На сьогодні в галузі існує велика кількість проблем, які потребують негайного та першочергового вирішення. Насамперед, існування великого рівня зношеності основних засобів інфраструктурних об’єктів, становить загрозу для виникнення аварійних ситуацій, а в кінцевому результаті до нестабільного функціонування економіки та національної безпеки країни. Поганий стани інфраструктурного сектору зумовлює низьку якість інфраструктурних послуг. Низька якість транспортної інфраструктури призводить до додаткових непродуктивних витрат, які фактично гальмують ріст реального ВВП. При цьому інфраструктура як галузь економічної діяльності посідає досить важливе місце в економіці України, забезпечуючи приблизно 15% ВВП. [ 1, с. 238 ].
Протягом останніх років спостерігається велике скорочення кількості транспортних засобів у споживчій кооперації. Найбільш скорочено вантажні автомобілі, це призвело до зменшення вантажних перевезень.
Морський транспорт
Основною проблемою морського транспорту є зростання питомої ваги суден, технічний стан яких не відповідає сучасним вимогам, що призводить до конфліктів, катастроф, загострення екологічної ситуації в морській акваторії і портових містах.
У зв'язку зі скороченням обсягів перевезень в останні роки, морські порти України, що здатні переробляти 120 млн. т вантажів на рік, мають сьогодні резерви переробної спроможності у розмірі 33, 3%.
Якість обслуговування замовників транзитних перевезень, терміни переробки вантажів у портах визначаються станом наявної інфраструктури та ступенем пристосованості портів до вимог сьогодення. На жаль, у більшості українських портів, що були побудовані ще у минулому сторіччі (за винятком Іллічівська, Південного, Жовтневого та Усть-Дунайська) не здійснено необхідну реконструкцію.
Причальний фронт морських портів України має загальну довжину близько 38 км, з яких у задовільному технічному стані знаходиться лише приблизно 70%. До 30% причалів, які мають незадовільний технічний стан та експлуатуються з обмеженими технологічними навантаженнями, потребують капітального або профілактичного ремонту. Близько 2% довжини причального фронту перебуває в аварійному стані та не експлуатується.
Технологічне устаткування у портах здебільшого морально застаріле, фізично зношене. Спеціалізовані комплекси для перевантаження навалочних вантажів у Миколаєві та Маріуполі експлуатуються понад 20 років і потребують значної модернізації.
Технічні засоби забезпечення безпеки мореплавства (радіозв'язок, центри регулювання руху суден, рятувально-координаційний центр) також потребують ремонту і модернізації. Радіозв'язок функціонує задовільно, але необхідна заміна застарілого обладнання.
Берегова інфраструктура (включаючи об'єкти службово-допоміжного та обслуговуючого призначення, мережі і споруди енергопостачання, водопостачання, каналізаційні мережі, транспортні комунікації тощо) у нинішньому технічному стані здебільшого також потребує профілактичного і капітального ремонту.
Річковий транспорт
Головними проблемами річкового транспорту України є:
1. застарілість флоту, застаріле навантажувально-розвантажувальне обладнання. Проблема застарілості основних засобів є спільною для всієї транспортної галузі України, тому річковий транспорт не е оригінальним у цьому плані. Але оскільки річкові перевезення є прибутковою справою, не повинно виникати великих складнощів з залученням інвестицій;
2. сезонність перевезень. Ця проблема є природною специфікою річкового транспорту, оскільки взимку частина річок є недоступними для суден. Це зменшує прибутковий період компанії та змушує її підвищувати рентабельність діяльності в теплу пору року;
3. недостатність гарантованих проектованих глибин на ділянці Дніпродзержинськ – Запоріжжя через відпрацьованість Запорізького водосховища. Недостатність глибини ускладнює питання доставки вантажів через цю ділянку, змушує або розбивати вантаж малими партіями та використовувати судна, що потребують меншої глибини, або частково транспортувати вантаж сушею;
4. обміління каналу Прірва, через що виникають проблеми з перевезенням вантажів з гирла Дніпра до Дунаю територією України. Неможливість переходу до русла Дунаю через територію України змушує використовувати для цього території інших країн, що потребує додаткових видатків та підвищує мінімальну вартість вантажу, який прибутково провозити руслом Дунаю. (Регіональна економіка – Качан Є. П.)
Недоліки в експлуатації річкових суден, їх технічний стан погіршують екологію річок, вода яких використовується для поливу в сільському господарстві і як питна у містах.
Повітряний транспорт
Авіаперевезення мають великі фіксовані витрати, особливо це стосується українських авіакомпаній, оскільки фізична зношеність робить затрати на обслуговування літаків ще вищими. Це зумовлює досить високу межу безпеки компанії, а за наявності великої кількості конкурентів лише великі компанії можуть досягти цієї межі безпеки.
Фізичне зношення літаків збільшує фіксовані витрати на їх обслуговування. Щодо морального застаріння, то для людей, які обирають літаки поміж інших видів транспорту, комфорт та сервіс мають не останнє значення. Погіршився стан аеродромної сітки внаслідок зношення основних засобів.
Трубопровідний транспорт
Одна з головних проблем розвитку трубопровідного транспорту – його реконструкція. З усіх газопроводів України (34, 1 тис. км) близько 31% використовується від 23 до 48 років, 45% з них має недосконале антикорозійне покриття.
Більшість нафтопроводів (3927 км) перебуває в експлуатації вже 25-30 років. Довжина нафтопродуктопроводів становить 3, 3 тис. км (на 19 млн т), з них 2, 4 тис. не працюють, бо НПЗ завантажені на 25% (12, 8 млн т).
Міський пасажирський транспорт
Протягом останніх шести років випуск трамвайних вагонів і тролейбусів на маршрути скоротився в середньому в 1, 5 рази. Значно погіршилися регулярність руху та культура обслуговування пасажирів. Зменшилася в середньому на 26% насиченість транспортної мережі трамвайними вагонами і тролейбусами, що зумовило значну їх перевантаженість. Це сталося внаслідок скорочення парку рухомого складу, припинення його оновлення. За цей самий період містами України було закуплено лише 1440 трамвайних вагонів і тролейбусів, що становить 27% від мінімальної потреби.
Суттєво знизились рівень комфортності, якість пасажирських перевезень та їх безпека. Наповнення салонів автобусів загального користування досягло 6 чоловік на квадратний метр, що майже вдвічі перевищує світовий рівень. Підвищення аварійності при зменшенні обсягів перевезень пояснюється різким ростом чисельності перевізників, більшість яких не має досвіду організації перевезень, необхідної професійної підготовки щодо безпеки обслуговування, відповідної технічної бази.
Отже, приведені приклади тільки найважливіших проблем транспортної системи України, що очікують свого невідкладного рішення свідчить про їхню масштабність і важливість для загального розвитку економіки України. Їхня реалізація вимагає великих інвестицій і непростих організаційних рішень.
 
3.2. Перспективи вдосконалення транспортної системи України
 
Актуальною проблемою транспортного комплексу України є незадовільний стан його виробничої бази. Тому у перспективі пріоритетним напрямом технічної політики щодо транспорту має бути оновлення його рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування. Поряд з цим для створення системи інтермодальних перевезень передбачається налагодження виробництва спеціалізованих технічних засобів – контейнерів, змінних кузовів, платформ для перевезення автопоїздів.
У перспективі планується здійснити поступовий перехід на нові принципи організації та управління транспортним процесом на основі новітніх інформаційних технологій та сучасного маркетингу, запровадження автоматизованих центрів управління доставкою вантажів.
Залізничний транспорт
Перспективи розвитку залізничного транспорту пов’язані з удосконаленням технічних засобів транспорту, електрифікацією залізниць, продовженням будівництва нових залізниць, підвищенням їхнього вантажообігу, активним його інтегруванням в європейську транспортну систему.
З метою забезпечення неперервних вантажних і пасажирських перевезень необхідно:
збудувати швидкісні залізничні лінії;
реконструювати 12 великих залізничних станцій, ряд мостів і тунелів;
довести довжину станційних колій до 80-85% експлуатаційної довжини залізниць; збільшити полігон електричної тяги до 45-50% експлуатаційної довжини залізниць, довжину других і третіх колій – до 50-55%, оснащених автоблокуванням і диспетчерською централізацією – до 80% від довжини мережі головних колій;
поповнити парк локомотивів електровозами й тепловозами нового покоління з максимальною уніфікацією вузлів, автоматизованими системами управління, діагностики й безпеки, а вагонний парк великовантажними вагонами (що дасть змогу збільшити середню вантажопідйомність одного вагона до 85 т) ; збільшити парк пасажирських і спеціалізованих (до 35-40%) вантажних вагонів; підвищити потужність верхньої будови колії відповідно до нормативної вантажопідйомності вагонів; автоматизувати роботу сортувальних гірок;
перейти на електронну централізацію стрілок; створити виробничу базу для будівництва пасажирських вагонів з використанням імпортного устаткування та нових технологій; створити виробничі потужності для випуску вантажних і маневрових електровозів; завершити будівництво заводу з виробництва шляхових машин у Кіровограді.
Автомобільний транспорт
Автомобільний транспорт поступово інтегрується у високорозвинену європейську комунікаційну систему. До цієї системи наш транспорт буде залучено після введення в дію першокласної транс’європейської автостради Київ-Мадрид. З паромною переправою Іллічівськ-Поті, яка є найкоротшим шляхом між Заходом і Сходом, введеною у 1997 році, виникла можливість транспортувати автомобільні вантажі разом з автомобілями країни Закавказзя, а далі переправою Баку – Туркмен – Баші – в країни Центральної і Південної Азії.
Щоб досягти забезпеченості України автошляхами рівня європейських країн, необхідно побудувати і модернізувати майже 200 тис. км автошляхів, у тому числі 60% у сільській місцевості. У міждержавних зв’язках необхідним є будівництво автомагістралей світового рівня з бетонним або асфальтобетонним покриттям і багаторядним рухом. Треба організувати вітчизняне автомобілебудування для забезпечення потреби України в автомобілях на 65-70% (нині – 10-15%). Необхідно вдосконалювати систему технічного обслуговування та ремонту автомобілів за рахунок розвитку мережі сервісного обслуговування, створення сучасних засобів діагностики технічного стану, модернізації авторемонтних заводів.
Морський транспорт
У перспективі, при завершенні спорудження нафтового терміналу з прийому нафти з танкерів у порті Південний, роль Одеського портового комплексу (Одеса, Іллічівськ, Південний) в Україні зросте. На морському транспорті буде поглиблюватися спеціалізація, контейнеризація, зросте використання танкерів і ліхтеровозів.
Потреба України (окрім танкерів та метановозів) становить близько 120 нових вантажних транспортних суден вантажопідйомністю більше ніж 1 млн. т і 10-12 пасажирських суден на 5 тис. місць. Маючи власну добре розвинуту суднобудівну промисловість, Україна може щорічно оновлювати свій флот. Поряд з цим потрібна модернізація та реконструкція морських портів. Більш інтенсивне використання паромних переправ Іллічівськ – Варна, Одеса – Батумі, через Керченську протоку дозволить розширити можливості торгового флоту України і надання Україною транспортних послуг іншим країнам. Пасажирські перевезення здійснюють 17 морських портів. При організації пасажирських перевезень морським транспортом основним є вдосконалення туристсько-експлуатаційних перевезень, підвищення якості обслуговування пасажирів на внутрішніх транспортних лініях, для чого потрібно поповнити флот швидкісними, комфортабельними суднами, поліпшити взаємодію із залізничним, автомобільним і повітряним транспортом.
Річковий транспорт
Для розвитку річкового транспорту необхідно застосовувати великовантажні судна, збільшувати частку вантажів у пакетованому вигляді, контейнерах, розширювати перевезення в ліхтеровозах, виводити з експлуатації фізично і морально застарілі судна та наповнювати флот суднами нових типів.
Для подальшого розвитку річкового транспорту необхідно збільшити питому вагу спеціалізованих суден типу ріка-море, що сприятиме розширенню зовнішньоекономічних зв’язків, а також великовантажних суден для внутрішніх перевезень масових вантажів; поглибити фарватери ряду рік, зокрема Десни; пом’якшити чинники сезонної нерівномірності перевезень за рахунок продовження експлуатаційного періоду та організації цілорічної навігації на півдні; вивести з експлуатації фізично і морально застарілі судна із заміною їх новими.
Трубопровідний
У перспективі планується будівництво великих транспортних транс’євроазіатських трубопроводів з Ірану через Північний Кавказ (Росія) в Україну, а також нафтопроводу з Ірану через Азейбарджан до портів Грузії і далі морським транспортом в Україну (Одеса). Для транспортування цієї нафти передбачено створення нафтопроводу Одеса-Броди (Львівська обл.).
В перспективі важливе значення для забезпечення України нафтою будуть мати її поставки з країн Близького і Середнього Сходу. Необхідна модернізація нафтопроводів, що йдуть від Одеси до Херсона і Кременчука з метою збільшення обсягів транспортування нафти по них, а також переобладнання насосних станцій на них для резерву нафти.
В перспективі Україна повинна розширити кількість країн – постачальників газу. Значна роль у цьому відводиться Ірану, який має величезні поклади газу і зацікавлений у торгівлі з Україною. З метою вирішення цієї проблеми можливе будівництво газопроводів в Україну через Закавказзя і Північний Кавказ. Є й інші варіанти поставок газу з названих регіонів, але уже морським транспортом для перевезення газу у зрідженому (скрапленому) вигляді.
Авіаційний транспорт
У перспективі, в процесі тіснішої інтеграції України в європейські і світові соціально-економічні структури, роль авіатранспорту буде зростати. У цьому плані необхідною є реконструкція міжнародних авіагаваней, розширення рухомого складу (спрацювання парку літаків Ту-134, Ту-154, Як-42 становлять майже 70%) тощо, створення нових міжнародних авіапортів.
Отже, однією з визначальних систем, що забезпечують вантажні і пасажирські перевезення на території України, є транспортна система, до якої в ринкових умовах пред'являються високі вимоги у відношенні якості, регулярності і надійності транспортних зв'язків, схоронності вантажів і безпеки перевезення пасажирів, термінів і вартості доставки. Відповідно до цього стан транспортних комунікацій України повинний відповідати вимогам європейської інтеграції
 
3.3. Транзитний потенціал України та зв'язок транспорту України з транспортними
системами закордонних держав
 
Україна в системі міжнародних транспортно-комунікаційних зв'язків об'єктивно виходить за межі власних інтересів у зв'язку з її тяжінням до географічного центру Європи. Цей фактор і визначає пріоритети розвитку країни у напрямі більш тісної інтеграції з країнами Європейського Союзу (ЄС) та іншими країнами, зокрема СНД. Слід зазначити, що Україна має спільні кордони з шістьма країнами
Європи та Російською Федерацією. Таким чином територія України є транстериторіальною зоною і характеризується високим коефіцієнтом транзитності. За цим коефіцієнтом Україна посідає перше місце в Європі (коефіцієнт транзитності України – 3, 75, Польщі – друге місце – 2, 92) '.
Рівень розвитку транспортної інфраструктури характеризує транзитні можливості країни, а їхня реалізація позитивно позначається на рентабельності ряду галузей економіки. Розташування України в центрі Європи сприяє конкурентноздатності її з сусідніми країнами такими як: Румунія, Білорусь, Російська Федерація.
Через територію України щорічно перевозиться понад 60 млн. т. транзитних вантажів (включаючи трубопровідний транспорт для перевозки рідких вантажів: нафта, газ, аміак тощо). Експертна оцінка потенційних можливостей нашої країни становить в межах 220 млн. т. транзитних вантажів і це є стратегічною перспективою для її розвитку.
Новий напрямок розвитку транзитних транспортно-розподільчих функцій України пов'язаний з формуванням Чорноморського економічного співтовариства (ЧЕС) – регіональної інтеграції, яка охоплює 11 причорноморських та сусідніх з ними держав. В перспективі Україна має транзитні можливості транспортувати до Європи енергоносії (нафту, газ) з країн Перської затоки, країн Прикаспійського регіону та газ з Ірану. З цією метою нині уже завершено будівництво першої черги нафтотерміналу порту Південний (Одеська область), потужність перевалки 12 млн. т. нафти в рік, та збудований магістральний нафтопровід Одеса – Броди довжиною 660 км., для сполучення нафтотермінала з експортним нафтопроводом «Дружба» з можливим продовженням його до Польщі (порт Гданськ).
Транзитний потенціал України посилюють поромні переправи. З них дві сьогодні функціонують (Іллічівськ – Варна (Болгарія) і Крим – Кавказ. Третя переправа через Дунай, між Орлівкою (Україна) та Ісакіа (Румунія) буде у скорому майбутньому.
Серед них найбільший вантажопотік Захід-Схід, що з'єднує країни Європи з Російською Федерацією та Закавказьким регіоном. У межах України він розпочинається двома напрямами: Любомль – Ковель – Рівне – Шепетівка – Козятин і Мостиська – Львів – Тернопіль – Жмеринка – Козятин, через Шевченко – Знам'янку -Дніпропетровськ – Синельникове – Донецьк і виходить кількома напрямами до кордону з Росією. Ця магістраль є найкоротшим залізничним шляхом із Центральної та Східної Європи на Північний Кавказ і Закавказзя, а з комбінованими перевезеннями (використанню різних видів транспорту) – також і до Казахстану та Середньої Азії. За цим напрямом транзитні вантажі становлять: нафта і нафтопродукти, різноманітний сортимент металу, хімічні продукти, бавовна тощо.
Значна частина вантажопотоків спрямована до портових комплексів України, зокрема портів: Одеса, Іллічівськ, Південний, які є базою транспортних зв'язків з Північчю і Півднем, що з'єднують Росією та інші країни СНД із Середземномор'ям та Світовим океаном. Магістральні залізниці, які обслуговують цей напрям, поєднані з Одеським транспортним вузлом двома шляхами: Котовськ – Жмеринка і далі на Львів і Київ; Котовськ – Помічна – Знам'янка в північно-східні регіони України.
До Миколаївського та Херсонського водних портів сходяться переважно транзитні та експортні вантажі, переважно хімічні продукти, мінеральні добрива, будівельні матеріали. Подібні вантажі переробляють і дунайські порти – Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, що зв'язують систему водних шляхів з Чорноморським та Середземноморським басейном.
Україна має значний транзитний потенціал приморських її регіонів. Серед них виділяється система транспортних коридорів країн Чорноморського Економічного Союзу. Це кілька залізниць навколо Азово-Чорноморського басейну, яке має радіальні відгалуження до всіх морських і дунайських портів, а також магістральні виходи: Констанца-Бухарест; Одеса – Жмеринка; Батумі (Поті) – Тбілісі – Баку; Варна – Бугас – Стара Загора – Софія; Едірне – Александрополіс. Вона також охоплює радіально-кільцеву систему магістральних автошляхів, мережу головних аеропортів та авіаліній, морських та річкових портів і трубопроводів.
В межах системи міжнародної транспортної мережі України передбачається вісім транспортних коридорів.
На перспективу передбачається будівництво великих автомагістралей, їх обслуговування сприятиме додатковому створенню до 1 млн. робочих місць, а також зростатиме щорічний прибуток від транзиту вантажів.
У світовій практиці посилюється тенденція доставки транзитних вантажів за принципом «від дверей – до дверей» і «точно в строк». Це підвищує ефективність транзитних перевозок, мінімізує витрати на них.
Отже, реалізація цих принципів передбачає створення системи міжнародних транспортних коридорів, яка включає мережу інформаційно-управлінських центрів. Такі центри забезпечуватимуть раціональну і безперервну доставку вантажів. Вони координують діяльність різних видів транспорту: морського, залізничного, автомобільного, повітряного і працюють, як єдиний транспортний конвеєр. Своєю діяльністю вони сприяють тому, щоб конкуренція на міжнародних ринках транспортних послуг була цілеспрямованою, об'єктивною, не носила хаотично-руйнівного характеру, була надійною в наданні якісних послуг на транзитних міжнародних перевезеннях.
 
Висновки
 
Отже, транспорт відіграє дуже важливу роль в народному господарстві, в зовнішньоекономічних зв’язках України, в зв’язках між містом і селом, між окремими районами країни. В сучасному житті без транспорт неможливо уявити виробництво, розподіл обмін та споживання матеріальних благ та послуг населення. Транспорт формує економічні, культурні, рекреаційні та інші зв’язки, а також прискорює соціально-економічний розвиток суспільства. Транспорт впливає на ефективність та ціну продукції, оскільки в процесі виробництва він істотно впливає на її собівартість.
Зменшення транспортної складової у собівартості виробленої продукції сприяє підвищенню ефективності виробництва. Транспорт є необхідною умовою спеціалізації і комплексного розвитку народногосподарських комплексів регіонів формування територіально-виробничого комплексу локального та районоутворюючого значення. Він сприяє суспільному територіальному поділі праці. Без транспорту неможлива інтеграція України у загальносвітову економічну систему.
Транспорт – одна з найважливіших інфраструктурних галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі й невиробничі потреби народного господарства та населення в усіх видах перевезень. Стабілізація економіки, її піднесення та структурні перетворення, розвиток зовнішньоекономічних сфер діяльності, підвищення життєвого рівня населення залежать певною мірою від ефективного функціонування транспорту.
Формування в Україні національно-економічної системи ринкового типу, намагання в перспективі ввійти в європейську економічну систему висувають перед господарством вимоги реорганізації транспортно-економічних зв'язків, підвищення основних техніко-економічних показників діяльності всіх видів транспорту. Скорочення транспортних витрат і підвищення кількісних та якісних показників перевезень – одна з найважливіших проблем у реорганізації транспортної системи України.
Хоча в нашій державі й розвиваються всі види транспорту, однак провідна роль у транспортно-економічний зв'язках належить залізничному. На нього припадає більше половини вантажообігу, частка якого в загальному вантажообігу за останні роки знизилась внаслідок прискореного розвитку нових видів транспорту. Водночас орієнтація перевезень термінових вантажів і пасажирів переважно на повітряний і автомобільний види транспорту посилює затратність і ускладнює питання підвищення ефективності функціонування всієї транспортної системи, призводить до значного зростання питомих трудових і паливно-енергетичних затрат. Це, у свою чергу, негативно впливає на собівартість перевезень і потребує більш значних капітальних вкладень на розвиток цієї галузі народного господарства.
На даному етапі стан транспортної системи України не можна вважати задовільним. Більшу частину інфраструктурних об'єктів транспорту необхідно визнати застарілими і такими, що не відповідають сучасним вимогам щодо виконання своїх основних функцій. Насамперед, це стосується залізничного та автомобільного транспорту. Автомобільні дороги, зокрема, не відповідають європейським стандартам щодо багатьох показників. Проблеми на морському, річковому та повітряному видах транспорту пов'язані зі значним фізичним і моральним спрацюванням транспортних засобів.
Подальший розвиток усіх видів транспорту України передбачає збільшення загального обсягу перевезення вантажів, пропускної і провізної спроможності залізничних магістралей, будівництво та реконструкцію автомобільних шляхів, під'їзних шляхів з твердим покриттям до сільських населених пунктів, внутрішньогосподарських шляхів з твердим покриттям, спорудження нових та реконструкцію ряду старих залізничних вузлів, станцій, морських та річкових портів, аеропортів, вантажних і пасажирських автопарків, станцій технічного обслуговування, поповнення рухомого складу транспортної системи великовантажними та швидкохідними комфортабельними суднами, літаками та автомобілями, розвиток усіх видів транспорту.
В Україні маються необхідні стартові умови для формування сучасної системи транспортних комунікацій, що відповідала б європейським стандартам. До них насамперед відносяться: необхідність корінного технічного переоснащення галузі й істотних організаційних змін у всіх видах транспорту; достатня ресурсна база і рівень розвитку техніки і технології; наявність кваліфікованого трудового потенціалу і передових науково-технічних розробок; вигідні природно-кліматичні і географічні характеристики території; наявність конкурентоздатних науково-технічних проектів, що пройшли відповідну експертизу і готові до реалізації; зацікавленість закордонних інвесторів у розміщенні капіталів в Україні; стійка тенденція до визнання України світовою співдружністю як європейської держави, з яким бажано мати стабільні ділові відносини на широкій і довгостроковій основі і яке в перспективі буде впливати на ключові проблеми європейської політики; наявність затвердженої концепції створення і функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортних коридорів.
 
Список використаних джерел:
  1. Гілецький Й. Р. Соціально-економічна географія України. Підручник для 9 класу – Львів: ВНТЛ, 1998 – 136 с.
  2. Голиков А. П. Вступ до економічної та соціальної географії. – К., : Либідь, 1997 – 320 с.
  3. Доронцов С. І. Україна: прогноз розвитку продуктивних сил. – К., 1998 – 206 с.
  4. Економіка України. Б. Ф. Заблоцький, М. Ф. Кокошно, Т. С. Смовженко. – Львів ЛБК НБУ, 1997 – 580 с.
  5. Економічна та соціальна географія / Під ред. Пістуна М. Д. – К., 1995 – 144 с.
  6. Економічні райони України: Посібник / Горленко І. О., Тарангул Л. Л. – К., 1999. – 205 с.
  7. Заставний Ф. Д. Географія України. – Львів, 1997. – 580 с.
  8. Карпінський Б., Макух Б. Транспортна система України в контексті європейської інтеграції // Економіка України. – № 7 (440), 1998. – с. 17-23.
  9. Концепція реформування транспортного сектора України / Ю. М. Цвєтов, Л. М. Соколов, Ю. М. Федюшин т ін. / Збірник наукових праць / – К., 1999. – 67 с.
  10. Осоченко І. В. Транспортне співробітництво як ефективний засіб регулювання зовнішньоекономічної діяльності в регіоні. // Регіональні перспективи – № 1 (8) – 2000 – с.
  11. Гудима Р. Р. Проблемні аспекти розвитку транспортної інфраструктури України / Гудима Р. Р. // Проблеми і перспективи розвитку національної економіки в умовах євроінтеграції та світової фінансово-економічної кризи. Чернівці / МФУ, БДФА та ін. гол. ред. В. В. Прядко – Чернівці, 2009. – c. 238 – 239.
  12. Регіональна економіка – Качан Є. П.
  13. Регіональна економіка – Манів З. О.
  14. Економіка України. – К. : Преса України, 2005. – 29-34 с.
  15. Економіка України. – К. : Преса України, 2004. – 26-31 с
  16. Розміщення продуктивних сил України. : Навч. -методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / С. І. Дорогунцев, Ю. П. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. – К. : КНЕУ, 2001. – 364 с.
Фото Капча