Транспортна система України

При цьому економіко-географічне положення істотно вплинуло на проходження транзитних магістралей, трубопроводів, формування транспортних вузлів змішаного типу. Рівнинний рельєф сприяє повсюдному розміщенню шляхів сполучення. Вихід до узбережжя Чорного і Азовського морів, наявність зручних бухт на їх узбе­режжі вплинули на будівництво морських портів і розвиток морського транспорту. Наявність судноплавних річок (Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг та ін.) сприяла розвитку річкового транспорту.

Отже, Україна має вигідне економіко – географічне положення, сприятливі природні та соціально – економічні умови для нормалізації територіальної організації транспортної системи країни, створення конкурентоспроможності, що дозволить покращити економічне становище країни та прискорити процес інтегрування України в європейську транспорту систему.

 

 

За призначенням виділяють транспорт загального користування (для перевезення готової продукції, сировини та напівфабрикатів з місць виробництва до пунктів споживання або подальшої переробки, задоволення потреб населення у просторовому переміщенні з виробничими або приватними цілями), відомчий (внутрішньовиробничий, внутрішньобудівельний, внутрішньогосподарський, внутрішньозаводський і внутрішньопортовий), а також транспорт особистого призначення.

Виділяють такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний, гужовий, в'ючний), водний (морський, річковий, озерний), повітряний та трубопровідний. Усі вони тісно пов'язані і взаємно доповнюють один одного. (Качан) [3, ст. ]

В Україні розвинуті всі види сучасного транспорту: залізничний, автомобільний, морський, повітряний, річковий, трубопровідний, електронний.

Залізничний транспорт

Залізничний транспорт відіграє важливу роль у функціонуванні та розвитку народного господарства країни і її економічних районів. Він забезпечує внутрішні зв’язки в системі матеріального виробництва, а також зовнішньоекономічні зв’язки із зарубіжними країнами. На нього припадає основна частина вантажообороту і перевезень пасажирів.

Першими залізницями в Україні стали Балаклавська залізниця (1855), Перемишль – Львів (1861) на заході й Одеса – Балта (1865) на півдні країни, яку пізніше продовжили до Києва, а потім і до Москви. Вже з 1868 р. будувалися багато залізниць. До кінця XIX ст. залізнична мережа України в основному вже сформувалася.

Залізничний транспорт України має шість залізниць (Донецька, Львівська, Одеська, Південна (Харків), Південно-Західна (центр – Київ) та Придніпровська (Дніпропетровськ)), які підпорядковані "Укрзалізниці". У мережі цих доріг нараховуються 1962 станції. Найважливіші внутрішні магістралі: Донбас – Кривий Ріг, Київ – Львів, Харків – Севастополь, Львів – Одеса. З’єднують Україну з найближчими сусідами залізничні магістралі: Донбас – Харків – Курськ – Москва, Донбас – Москва, Львів – Краків, Одеса – Київ – Москва, Чоп – Прага та ін. Паромна лінія Іллічівськ-Варна дає вихід на Балкани. Україна має вихід практично до всіх країн Центральної і Східної Європи, а через територію Білорусі – до країн Балтії. Функціонує залізнична паромна переправа з Криму через Керченську протоку в країни Закавказзя, а також до Туреччини та Ірану. Найбільшими залізничними вузлами з розвиненим станційним господарством є Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Фастів, Дебальцеве, Ковель, Жмеринка, Сміла, Лозова, Знам'янка, Козятин, Шепетівка та ін. На цих магістралях крім звичайних пасажирських, курсують і фірмові пасажирські потяги.

Важливість залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій України посилюється і тим, що через територію держави пролягають основні транспортні транс’європейські кордони: Схід – Захід, Балтика – Чорне море. Зокрема, транс’європейська залізнична магістраль Е – 30, що бере початок у Берліні, перетинає Україну за маршрутом Мостиська – Львів – Київ і йде далі до Москви.

Експлуатаційна довжина залізничних магістралей 22, 8 тис. км., з них електрифікованих 8, 3 тис. км. При середній щільності 38 км/тис. км2 території найвищим показником виділяються промислово розвинуті Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Харківська та Запорізька області, а також такі області, як Львівська, Закарпатська, Чернівецька і Вінницька, де висока щільність залізниць обумовлена насамперед їх вигідним прикордонним розташуванням, а також галузевою структурою господарства. В названих областях щільність залізниць коливається від 40 до 62 км/тис. км2 території.

За загальною довжиною колій він посідає четверте місце у світі, за вантажооборотом він виконує основні обсяги перевезень – 40-50%, а за пасажирооборотом є незаперечним лідером – на нього припадає 50-70% від загального обсягу перевезень.. Українські залізниці вдвічі перевищують сумарний обсяг перевезень 12-ти разом узятих країн Європейського Співтовариства.

Основні вантажі (до 90% у залізничному транспорті України займає саме перевезення вантажів і лише 10% – пасажирів) до країн-сусідів – вугілля, метал, вироби машинобудування та хімічної промисловості, різноманітна продукція харчової промисловості та сільськогосподарського виробництва. У зворотному напрямі везуть ліс, вироби з дерева, машини і прилади, продукцію легкої промисловості тощо.

Автомобільний транспорт

У перевезеннях на невелику відстань поза конкуренцією перебуває автомобільний транспорт. Його перевагою є те, що він майже не залежить від природних умов і може доставляти вантажі від «дверей до дверей», він обслуговує промислові, будівельні, сільськогосподарські, торговельні й комунально-побудові підприємства, а також здійснює широкомасштабне перевезення людей. За густотою автодоріг (280 км на 1000 км2) з твердим покриттям Україна займає перше місце серед країн СНД.

Станом на 1940 рік загальна протяжність автошляхів на території УРСР становила 270, 7 тис. км. Переважно це були ґрунтові дороги. Лише 10, 8% доріг мали тверде покриття. Найінтенсивнішими темпами дороги