Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Туристсько-рекреаційна характеристика Перу

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
41
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Курсовий робота
З туристичного країнознавства
на тему:
«Туристсько-рекреаційна характеристика Перу»
 
ПЛАН
 
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ
1.1. Поняття і класифікація туристсько-рекреаційних ресурсів
1.2. Методика дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів
РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНІ ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ПЕРУ
2.1. Рельєв Перу
2.2. Клімат Перу
2.3. Водні ресурси
2.4. Бальнеологічні ресурси
2.5. Біологічні ресурси
РОЗДІЛ 3. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ
3.1.Археологічні ресурси
3.2. Архітектурні ресурси
РОЗДІЛ 4. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ПЕРУ НА ТУРИСТИЧНОМУ РИНКУ СВІТУ
4.1. Основні туристичні центри
4.2. Туристична інфраструктура
4.3. Транспортна мережа країни
ВИСНОВКИ
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
ДОДАТКИ
 
ВСТУП
 
На даний час туризм є галуззю економіки, що в світі розвивається дуже високими темпами. Туризм дає змогу не тільки отримати прибутки від відвідувачів, але й ознайомити людей з історією, природою, культурою, звичаями, духовними цінностями країни. Це посилює престиж держави серед людей інших національностей. В наш час, коли рівень розвитку усіх держав значно піднявся, люди мають змогу відвідати з пізнавальною або рекреаційною метою все більше країн Латинської Америки, Африки, Південно-Східної Азії. Зараз зростаючу популярність мають країни латинської америки, зокерма Перу. Перу – країна, темп розвитку туристичної галузі якої, завдяки географічному положенню, досить цікавій культурі та наявності великої кількості історико – культурних ресурсів, зростає дуже швидко. Тільки за перші 10 місяців 2014 року кількість туристів, що відвідали Перу, зросла на 17% і склала 2, 562, 505 осіб. Така тенденція робить дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів цієї держави дуже цікавим та корисним.
Об'єктом дослідження є туристсько-рекреаційні ресурси Перу.
Предмет дослідження: використання туристсько-рекреаційних ресурсів в туристичному господарстві країни.
Метою дослідження є комплексна оцінка туристичного потенціалу та туристичного ринку країни на базі таких завдань:
- дослідження природних ресурсів Перу: рельєфу, клімату, водних, тваринних і рослинних ресурсів;
- оцінка культурно-історичної спадщини країни;
- аналіз рівня економічного розвитку Перу та стан використання їх рекреаційних ресурсів;
- аналіз сучасного стану туристичної індустрії Перу;
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТУРИСТСЬКО- РЕКРЕАЦЙНИХ РЕСУРСІВ
 
1.1. Поняття і класифікація туристсько рекреаційних ресурсів
 
У статті 3 Закону України «Про туризм» дається досить загальне і, на перший погляд, дуже узагальнене визначення терміну «туристичні ресурси України».
Згідно законодавства туристичними ресурсами України є пропоновані або такі, які можуть пропонуватися, туристичні пропозиції на основі і з використанням об'єктів державної, комунальної або приватної власності.
Але виразнішим є таке визначення:
Туристичні ресурси – це сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних і соціально-побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють різні потреби туриста.
У цьому формулюванні, як видно, мова йде про задоволення потреб тільки об'єкту туристичної діяльності, тобто туриста. Тому більш універсальним є визначення, що зустрічається в туристичній літературі, яке враховує також й інтереси суб'єкта туристичної діяльності, виробника туристичного продукту:
Туристичні або туристсько-рекреаційні ресурси – це сукупність природних і створених людиною предметів, а також явищ природи, що використовуються у сфері туризму як об'єкти туристичної зацікавленості і початкові компоненти створення туристичного продукту.
Туристсько-рекреаційні ресурси використовуються в оздоровчих, туристичних, спортивних і пізнавальних цілях і умовно поділяються на дві групи: природні і інфраструктурні. Динамічний розвиток туристичного бізнесу вимагає наявність обох груп. Навіть при високих атрактивних властивостях природних ресурсів (без наявності комунікацій, засобів зв'язку, пам'ятників культури, мистецтва і ін.) туристичний бізнес для широкого кола споживачів неможливий. При цьому, не дивлячись на свою соціально-гуманну роль, туризм видозмінює екологію. Зниження збитку від дії індустрії туризму на екологію регулюється на державному і міжнародному рівнях за рахунок: екологічної освіти, обмеження туристсько-рекреаційного навантаження на природні ресурси, податкового регулювання.
Унікальні туристичні ресурси можуть знаходитися в режимі обмеженого доступу до них, з урахуванням допустимого антропогенного навантаження і пропускної спроможності відповідних об'єктів, що витікає з неї. До таких об'єктів відноситься, наприклад, Купальні інків, розташовані в горах Андах, доступ до яких обмежений через те, що вони невеликі за розміром, і являють собою басейн 4 метри завширшки і 4 завдовжки.
Багатогранна роль туризму в житті сучасного суспільства (економічна ефективність галузі, що особливо росте) висунула в число головних завдань наукового дослідження рекреаційних ресурсів розробку методики їх всебічної (у тому числі й економічної) оцінки.
Вибір на користь розвитку рекреаційного господарства переважний в тому випадку, якщо інші форми господарського використання даної території мають менший економічний ефект, або ж розвиток інших форм на даній території неможливий через непомірних або тривалих термінів повернення капіталовкладень, або розвиток туризму (як головній галузі народного господарства на цій території) не відповідає стратегічним завданням розвитку регіону. При ситуації, коли шанси декількох галузей рівні, переваги часто визначаються на основі унікальності і атрактивності даної території, показаної в системі «витрати випуск» з урахуванням соціального замовлення суспільства. Проте це всього лише теорія. У практичному житті найчастіше вибір галузі-домінанти диктується потребами суспільства на відповідному етапі соціально-економічного розвитку і виходить з тих переваг тієї або іншої галузі, яка забезпечить найбільш швидке вирішення виникаючих соціально-економічних проблем.
Всі туристсько-рекреаційні ресурси умовно можна розділити на три групи: природно-географічні, історико-культурні і соціально-економічні.
До природно-географічних ресурсів відносяться привабливі, з погляду туризму, особливості природних, географічних і кліматичних умов конкретних територій, а також природні явища, що рідко зустрічаються, і інші рідкісні природні об’єкти. Наприклад, на території Перу до рідкісних природних об’єктів можна віднести другу за довжиною річку світу Амазонку.
До цієї ж групи ресурсів відносяться й унікальні природно-кліматичні зони. Закон України «Про курорти» виділяє природні лікувальні ресурси, які виступають як оздоровчі та лікувальні кліматичні зони.
За ступенем унікальності лікувальних ресурсів бальнеологічні курорти Перу можуть мати статус загальнодержавного або місцевого значення. До перших відносяться ті, які володіють лікувальними ресурсами, унікальними (що не повторюються) за своїми цілющими властивостями або способами реабілітації здоров'я в масштабах країни.
У Перу є досить багато джерел термальних вод місцевого значення. До них відноситься, наприклад, курортна зона купальні Інків.
До історико-культурних туристичних ресурсів відносяться пам'ятки матеріальної і духовної культури людства, зосереджені в музеях, галереях, бібліотеках або просто неба, а також звичаї, етнічні особливості і культура (перш за все – фольклор) різних країн і народів.
До соціально-економічних ресурсів відноситься все, що забезпечує виробництво і доступність туристичного продукту, а також можливість його споживання. [6]
 
1.2. Методика дослідження туристсько рекреааційних ресурсів
 
Метод (гр. methodos) – спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Це також сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вивченню конкретного завдання. Різниця між методом та теорією має функціональний характер: формулюючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень. У найбільш загальному розумінні метод – це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження.
Особисто я у своїй роботі застосував такі методи дослідження: літературний метод (збір і вивчення літературних джерел), аналіз і синтез (розгляд явища по складових і в цілому), статистичний метод (аналіз статистичної інформації), картографічний метод (застосування картографічного матеріалу для вивчення туристичних маршрутів і т. п.), графічний метод (зображення досліджуваних явищ, їх динаміки у вигляді графіків, діаграм), методи прогнозування та узагальнення зібраної інформації. Застосування у комплексі усіх вищезгаданих методів дасть змогу якнайповніше дослідити те чи інше явище туристичної сфери. [7]
 
РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНІ ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ПЕРУ
 
2.1. Рельєф Перу
 
Перу – це республіка з гірським рельєфом на Тихоокеанському узбережжі Південної Америки. Вузькі прибережні низовини мають сухий клімат. З півночі на південь через всю країну простягаються 3 гірські ланцюги Анд – область, підвладна землетрусам. На заході Перу, уздовж берега Тихого океану, вузька смуга пустельних берегових рівнин (Коста). На схід – гірський пояс Анд (Сьєрра). На сході – Амазонська низовина. (Сельва), що переходить на півдні в передгірну рівнину (Монтанья).
Західна Кордильєра (висота понад 6 тис. М.) рясніє вулканами: діючі – Солимана (6117 м), Місті (5821 м) та інші; згаслі – Уаскаран (6768 м), Коропуна (6425 м), Аусангате (6384 м) та ін.
Міжгірські плато і плоскогір'я висотою 3000- 4000 м на півдні утворюють велике напівпустельне плоскогір'я – Пуну. Тут на півдні виділяється міжгірна западина Альтіплано з високогірним озером Тітікака (Перу належить тільки західна частина озера). У північній частині Кости багато коротких річок, що впадають в океан (П'юра, Санта, Тумбес, Чира). В Пуне виділяється басейн внутрішнього стоку озера Тітікака. Велика частина річок Сьєрри і Сельви входить в систему річок Амазонки, її головний витік – річка Марані-он, разом з притоками Уальяга і Укаялі.
У межах країни із заходу на схід виділяються три великих природних області: 1) Коста – прибережна пустеля, 2) Сьєрра – високогір'я Анд і 3) Сельва – східні схили Анд і прилеглі рівнини басейну Амазонки.
Прибережна пустеля – Коста, що простягнулася вузькою порізаною смугою вздовж усього перуанського узбережжя (на 2270 км), являє собою північне продовження чилійської пустелі Атакама. На півночі, між містами П'юра і Чиклайо, пустеля займає широку низовину, поверхня якої зайнята в основному рухливими піщаними дюнами. Південніше, на ділянці від Чиклайо до Піско, круті схили Анд підступають до самого океану. Поблизу Піско кілька злилися конусів виносу річок утворюють вузьку низовину неправильних обрисів, місцями перегороджену відрогами гір. Ще південніше біля самого берега піднімається невисока гірська гряда, що досягає приблизно 900 м над рівнем моря На схід від неї тягнеться глибоко розчленована скельна поверхня, поступово підвищується до підніжжя Анд. Більша частина Кости настільки посушлива, що з 52 річок, що течуть зі схилів Анд на захід, тільки 10 доносять свої води до океану.
Узбережжя є економічно найбільш важливим районом Перу. 40 оазисів цього району виробляють більшість найважливіших сільськогосподарських культур, в тому числі експортованих. На узбережжі знаходиться також ряд головних міст – Ліма, Кальяо, Чиклайо і Трухільо.
Високогір'я Анд – Сьерра. Перуанські Анди, що досягають 320 км в ширину, займають більше третини площі країни; їх вершини досягають висоти 5500 м над рівнем моря. Численні гірські хребти витягнуті приблизно з північного заходу на південний схід. Десять вершин піднімаються вище 6100 м, а найвища з них – Уаскаран – досягає 6768 м. У південній частині зустрічаються вулкани, найвідоміший з них – підноситься над містом Арекіпа конус Місті (5822 м). Східні схили Анд, на яких випадають рясні дощі, розчленовані глибоко врізаними долинами річок і утворюють хаотичне нагромадження гострих гребенів, що чергуються з каньйонами глибиною до 3000 м; тут беруть початок кілька великих приток річки Амазонки. Ця область різко і глибоко розчленованого рельєфу представляє найбільші труднощі при перетині Анд. Тут живуть індіанці, які використовують під посіви вузькі смуги родючої землі на днищах річкових долин і в нижніх частинах схилів. На кордоні Перу і Болівії, на позначці 3812 м над рівнем моря, знаходиться високогірне озеро Тітікака; це найбільше з високогірних озер має площу 8446 кв. км, 59% його акваторії знаходиться на території Перу.
Грунти Кости і західних схилів Анд малородючі. У гірській області на півночі і сході переважають гірничо-степові грунти, на південному сході – характерні для напівпустель.
Сельва включає нижню частину східних схилів Анд і прилеглі до них плоскі рівнини басейну Амазонки. Ця область займає більше половини загальної площі країни. Рівнина покрита густими і високостовбурними тропічними дощовими лісами, і єдиними шляхами сполучення тут є великі річки – Укаялі, верхня течія Амазонки, що носить тут назву Мараньон, і Напо. Головним економічним центром району є Ікітос, розташований на р. Амазонка; це самий верхній пункт, якого можуть досягати річкові пароплави з осадкою понад 4 м.
Перу завжди виділялася багатством корисних копалин, особливо золотих, срібних, мідних рудників, запасами залізної руди, ртуті, вольфраму, марганцю. Є соляні копальні, поклади вугілля. Запаси гуано виснажені. [2; 8]
 
2.2. Клімат Перу
 
Клімат Перу перехідний від тропічного на сході до тропічного гірського на заході. Середньомісячні температури на узбережжі – +15-25 С, в Андах – від 5 -16 С. Опадів – від 700 до 30000 мм. на рік. У прибережній смузі (Кості) замість дощу іноді випадає найдрібніша мряка, що носить назву “гарyа”. Холодне Перуанське повітря протягом року знижує середньорічні температури повітря на узбережжі в середньому на 6 C. Хребти Анд створюють непереборний бар’єр для океанічних повітряних мас, в результаті чого створюється контраст між пустельними схилами Тихоокеанського узбережжя і покритими лісом схилами, звернених у бік Атлантики. До висоти 3500 м. переважають помірні температури, без морозів і спеки, вище починається зона “пуни” (“холодне місце”), для якої характерна зона сильно розрядженого повітря, низькі температури (на висотах понад 4100 м. не піднімаються вище 0 C) і різкі добові коливання температури (вдень іноді до +20 C, вночі – заморозки до -12 C). Середньорічна температура на висоті 4500 м. всього 2 C. Клімат сельви вологий, тропічний, з великою кількістю опадів. Середньорічна температура +26 – +28 С. З листопада по березень – сезон дощів. [9]
 
2.3. Водні ресурси
 
Перу відноситься до країн які найбільш забезпечені водними ресурсами, а саме 1 913 км. куб. Плюс Перу входить в список країн де доводиться найбільше водних ресурсів на душу населення – 66 338 м. Куб.
Велика частина річок Перу відноситься до системи річки Амазонки. Її головний витік – річка Мараньон (зароджується на східних схилах Західної Кордильєри) разом зі своїми притоками Уальяга і другим джерелом – Укаялі є основними великими річками Перу.
З західних схилів Анд в Тихий океан впадає багато річок, але всі вони маловодні і короткі. Найбільш значимі з них – П'юра, Санта, Тумбес і Чира.
В Пуне знаходиться басейн внутрішнього стоку з озера Тітікака. Річки Анд мають великі запаси гідроенергії. На Півночі Кости, в східній частині пустелі Сечура перекинуті для зрошення води з басейну річки Мараньон.
Одна з найдовших річок в світі – Амазонка. За однією з версій назва «Амазонка» походить від жінок які билися нарівні з чоловіками (конкістадори назвали їх на честь старогрецьких богинь Амазонок), за іншою – від слова американських індіанців amassona (руйнівниця човнів). Річка Амазонка протікає на півночі Південної Америки, але починає свій плин з Анд в Перу, закінчує – на території Бразилії, де впадає в Атлантичний океан. Загальна довжина річки Амазонка коливається від 6259 до 6800 км. Крім того це сама водоносна річка в світі, вона несе в океан одну п'яту частину всієї прісної води на земній кулі. Потік принесеної Амазонкою води настільки величезний що, впадаючи в Атлантичний океан, вона змінює його сольовий склад і колір протягом 320 кілометрів. Під час сухого сезону річка Амазонка досягає ширини в 11 кілометрів, покриваючи водою 110 тис. кв. км, а сезон дощів збільшує її ширину ще в три рази, покриваючи 350 тис. кв. км і розливаючись на 40 км і більше. Слід також зазначити, що гирло річки Амазонка це найбільша дельта річки в світі, ширина якої сягає 325 км.
Амазонка є судноплавною рікою на дві третини своєї довжини від Атлантичного океану. У басейні річки Амазонки мешкає безліч видів риб і тварин. За підрахунками вчених там налічується більше 3000 різновидів риб. Прибережні лісу Амазонки заполонили тропічними тваринами і комахами. У басейні річки Амазонки мешкає маса унікальних представників тваринного світу, наприклад, річковий дельфін – Бото, річкові акули, піраньї, найбільша змія на Землі – анаконда, найбільша прісноводна риба – арапайма і інші види.
Площа яку займає басейн Амазонки близько 7 млн. Кв. км. У лісах Амазонки зосереджено більше половини тропічних лісів, які ростуть на Землі. Їх називають «легенями планети», вони виробляють більше 20% всього світового обсягу кисню. [10]
 
2.4. Бальнеологічні ресурси
 
Перу досить багата на бальнеологічні ресурси, головним чином на термальні води. Там де Анди перетинають Перу з півночі на південь, в горах можна зустріти термальні джерела. Гаряча вода б'є з глибин землі, змішуючи її в різній пропорції з джерельною водою, яка відразу стікає з гір, можна отримати воду найбільш комфортної температури. На цьому принципі засновані перуанські термальні комплекси.
Термальні комплекси в Перу мають різну ступінь комфортності. Найбільш відомі, такі як Чивай, популярні у туристів і часто входять до складу групових турів в Перу.
На такій висоті досить прохолодно і часто мрячить дрібний дощик, що робить купання особливо приємним! Варто відзначити і трав'яну ароматну ванну, і окремі «сімейні» номери.
Ще одним відомим бальнеологічним центром Перу є купальні інків, які знаходяться за 6 км на схід від перуанського міста Кахамарка. Купальні Інків – це термальні джерела, чия вода використовується в медичних цілях, для зміцнення здоров'я або просто для прекрасного розслабляючого відпочинку. Купальні інків – один з найважливіших термо-курортів Південної Америки.
Багато століть тому ці місця облюбували імператори інків і їх свита, які приїжджали сюди, як на курорти, ще до заснування міста Кахамарки. Мовою індіанців, кечуа, це місце має назву Інті Пукіо, що можна перевести як «джерело Сонця» або «божественний джерело». Сьогодні ж воно відомо, як Купальні Інків.
Саме тут останній імператор інків Атавальпа з особистої свитою, перебував на відпочинку в 1532 році, коли в Перу прибули іспанські завойовники. Це підтверджує те, що купальні вважалися розкішним курортом високою ієрархії.
В даний час, туристичний комплекс приймає кожен день близько чотирьох тисяч відвідувачів з усього світу. Він вважається головною туристичною привабливістю Кахамарки. Тут знаходиться знаменита Ванна Інків, що має розмір 4 метри на 4 метри. У цьому місці, згідно з історичними даними, Атавальпа повертав свої сили перед новими здобутками і битвами.
Максимальна температура в купальнях інків досягає позначки в 70ºC, природно в такій кип'яченій воді ніхто не може купатися, тому були розроблені спеціальні ванни, де до гарячої води додають холодну воду. Мінерали, що входять до складу термальних вод мають терапевтичні властивості, лікарі рекомендують купатися в них усім, хто страждає на ревматизм, мають проблеми з бронхами, також води заспокоюють нервову систему і сприятливо позначаються на шкірі. Води багаті натрієм, калієм, літієм, кальцієм і стронцієм, також вони містять залізо, магній і кремній.
Крім самих термальних вод це місце має прекрасний краєвид, з великою кількістю рослинності і квітів. Є також розвинена інфраструктура, поруч з купальнями є готелі і величезна кількість ресторанів на будь-який смак і достаток. [6 та 11]
 
2.5. Біологічні ресурси
 
Рослинний світ кости, одного з регіонів Перу, бідний, і постійного рослинного покрову тут немає; зустрічаються кактуси, лишайники, сланкі чагарники (мімози, алиарробо). Та сама рослинність і на західних схилах Анд у сьєррі не дуже багата. Східні схили вкриті гірським тропічним лісом. Тут переважають деревоподібні папороті 10-14 м заввишки, величезний бамбук, багато мохів, лишайників і різномаїття орхідей. Сельву эаймає безкрайній вологий екваторіальний ліс, в якому нараховується понад 20 000 видів рослин.
Досить популярною квітко є Перуанські орхідеї. Колібрі обирає квітки орхідей, забарвлені у теплі тони. У цій країні можна зустріти більш як три тисячі різновидів орхідей. Саме тут ростуть одні з найбільш незвичайних орхідей – «карликові», які настільки мініатюрні, що їх можна побачити лише за допомогою лупи. Але є і орхідеї, які сягають 70 сантиметрів заввишки.
Ці квіти в Перу можна побачити практично всюди (крім міст) – у тропічних джунглях Амазонки, на узбережжі Тихого океану і навіть у підгір’ї Анд. А деякі види орхідей навіть ростуть на висоті близько п'яти тисяч метрів над рівнем моря.
У Перу навіть відкрили перший у світі сад-музей орхідей, поетично названий «Парк легенд». Тут можна побачити понад 300 видів найрізноманітніших орхідей, вперше зібраних разом.
На високогір’ях Анд, на території Перу, Болівії, Еквадору росте кока. Це вічнозелений чагарник з дрібними білуватими квітками і червоними плодами-кістянками. З одного куща (чия висота може сягати п'ятьох метрів) за рік можна збирати по чотири врожаї протягом кількох десятиріч. Листя цього чагарника люди використовують вже кілька тисячоліть. Жовані шматочки коки були виявлені археологами біля стародавніх перуанських поселень, побудованих за 2500 років до нової ери, коли ще не було великих міст Рима і Афін.
Досить поширеною є також кукурудза. Її батьківщина – Центральна та Південна Америка. Одним з цих місць виявилася Перу, це сталося 7000 тисяч років тому. Саме тут, здійснюючи розкопки одного із стародавніх міст Землі – Теуакана, американський археолог Мак Ніш знайшов «дику кукурудзу», якій на той час виповнилося вже вісім тисяч років. Але древню кукурудзу їли не лише у сонячній Перу – нею харчувалися і в Мексиці, Еквадорі, Колумбії. Саме тут і були знайдені її сліди – при розкопках старовинних індіанських могильників. Древня майя обожнювала кукурудзу. Невипадково в їх старих записах (кодексах) кукурудзу зображали у вигляді людської фігури.
Варто відзначити Чай Мате. Традиційно цей напій мате готується у спеціальному посуді з плодів лагенарії, схожих на маленькі гарбузи. Цей посуд, часто майстерно оздоблений, з випаленими малюнками називається «калебаса», і п'ється з нього напій у гарячому вигляді через спеціальну металеву, зазвичай срібну трубочку з круглим наконечником з отворами – «бомбилла». У Латинській Америці мате п'ють всі – від малих дітей до людей похилого віку.
Перуанські кактуси – oдні з найбільших у світі. У Перу ростуть в основному величезні стовпоподібні кактуси – цереуси, які чудово виглядають у природних умовах пустинних ланшафтів, але для обмежених любительських умов звичайної міської квартири дуже великі. Серед численних кактусів, поширених на території Перу, можна перерахувати такі як неораймондії, які нагадують красиві малореберні стовпчики, та екзотичні азуреоцереуси з незвичним для ока (зазвичай всі «новачки» уявляють кактуси зеленими) голубуватою шкіркою, хаагецереуси, що ефектно наїжилися колючками. До «колекційних» перуанських кактусів можна віднести мелокактуси, які привертають увагу своїм ефектним цефалієм, і за розмірами сягають півметра, але при цьому дуже добре маскуються у чагарниках і високій траві… Вони зазвичай досить теплолюбні.
У горах Перу, де вранішня температура навіть влітку рідко перевищує нульову позначку, росте інший вид кактусів – оройя. Ці чудові кактуси сягають досить солідних розмірів, деякі екземпляри «доходять» до більш як 20 см у діаметрі. Вони відрізняються виразними колючками і маленькими, нібито восковими, кольорами від жовтих до червоно-рожевих, які нагадують на перший погляд іграшкові
Тваринний світ також дуже різноманітний: в очеретах живуть дикі качки, у мулі ховаються гігантські жаби, а в озері водиться лососева форель, окремі екземпляри якої сягають завдовжки більше метра.
Варто згадати такий вид сімейства собачих як перуанська собака. Важко сказати скільки століть минуло відтоді, як люди її приручили. Схожі на неї собаки жили в стародавньому Єгипті. Її численні зображення є на кераміці Мочика і Чиму, на думку істориків, вона жила поруч з стародавньою людиною протягом не менше чотирьох тисяч років.
Унікальність цієї породи було визнано вже в 21-у столітті – коли влада Перу поставила перуанську голу собаку в розряд національного надбання.
Ця порода має унікальну здатність – їх шкура завжди злегка тремтить, незалежно від зовнішньої температури, залишаючись при цьому завжди оксамитово-теплою. Типова ознака породи – відсутність вовни на всьому тілі. Інша особливість цієї породи – неповна зубна система. Її колір може бути чорним у чорних собак, шиферно-чорних, голубувато-чорних, сірих, червоно-коричневих і світлих. Колір може бути однотонним або плямистим.
Її зріст може коливатися, залежно від однієї з трьох різновидів, від 25 см до 60 см у холці. Відповідно її вага коливається від 4 кілограмів (ця наймініатюрніша) до ваги звичайної сторожової собаки (близько 25 кг). Ця собака сповнена гідності і не агресивна. Одне з найголовніших її достоїнств для міського жителя – вона не залишає шерсті на килимах.
Скельні півники – це птиці з сімейства котингів, які живуть в Латинській Америці. Вони відомі своїми довгими ритуальними залицяннями-виставами. Прелюдією до них служить те, що півники, які виходять на звичайну лісову поляну, що їм служить сценою, починають довго ляскати своїми крилами і підстрибувати на місці.
Кондор – один з наймогутніших мешканців перуанських Анд – це королівський кондор, розмах крил якого іноді сягає чотирьох з половиною метрів. Кондору колись поклонялися інки, шанобливо називаючи його владикою гір. Досі місцеві індіанці вірять, що побачити ширяючого в небі кондора – до успіху. Кондори – жива ширяюча в небесах легенда Латинської Америки.
[12]
 
РОЗДІЛ 3. ІСТОРИКО КУЛЬТУРНІ ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ
 
3.1. Археологічні ресурси
 
Перу – країна особливо багата на археологічні ресурси. В Перу нараховується близько 77 археологічних об’єктів. Загалом це пов’язано з давньою історією даної країни.
Держава інків, яка була розміщена на території сучасної Перу виникла в XII ст. в долині річки Урубамба. Інки – це правлячий клас, а не етнос. За п'ять століть держава Тауантінсуйу перетворилася на найбільшу імперію доколумбової Америки. Одна з найзнаменитіших фортець інків (Мачу-Пікчу) знаходиться саме в Перу. Окрім інків, на території Перу розміщувались і інші древні культури, такі як Кілкі, Лурче, Наска, Мочіка, Чаван, Чан – Чан, Чиму, Тиахуанко. Але найбільше археологічних пам’яток після себе залишили саме Інки.
Ма́чу-Пі́кчу – доколумбове місто інків, розташоване в Андах на висоті 2400 метрів на вершині гірського хребта над долиною річки Урубамби в Перу, за 80 км на північний схід від міста Куско. Мачу Пікчу також називають «місто в небесах», «місто серед хмар», «втраченим містом інків», є символом Імперії інків. Вважається, що місто було створене як священний гірський притулок великим правителем інків Пачакутеком за сторіччя до завоювання його імперії, тобто приблизно в 1440 році, і функціонувало до 1532 року, коли іспанці вторглися на територію імперії, після чого місто було покинуте його мешканцями. Іспанські конкістадори так і не дісталися до Мачу-Пікчу. Це місто не було зруйноване. Більш ніж на 400 років місто було забуте і перебувало в запустінні і знову отримало всесвітню відомість в 1911 році, коли було знайдене археологами.
Одним з найвідоміших археологічних об’єктів Перу є також Акару – археологічний пам'ятник в Перу. Ця фортеця знаходиться в долині річки Уаура на півночі Перу в регіоні Норте-Чіко. Фортеця розташована на трьох пагорбах, кожен з яких оточений по периметру кількома оборонними стінами з парапетом і бастіонами. Навколо пагорба були розташовані житлові райони і цвинтар, які до теперішнього часу майже повністю розграбовані, що створює труднощі з датуванням фортеці і вирішенням питання про її культурної приналежності. У фортеці виявлено велику кількість червоно-чорної кераміки культури Чанкай, проте сама фортеця, судячи з інших знахідок, була споруджена істотно раніше, в роки існування імперії Уари.
Не менш видатною археологічною пам’яткою є Асперо – добре вивчений археологічний пам'ятник стародавньої культури Норте-Чіко. Знаходиться в гирлі річки Супі на північно-центральному узбережжі Перу. Місце багато пам'ятниками монументальної архітектури, в тому числі великими курганами. Хоча місце вивчалося з 1940-х рр, перша серйозна публікація з'явилася в 1973 році.
Серед довгого списку археологічних пам’яток Перу варто також відмітити Вількаваін – храм, споруджений культурою Уари (5 – 10 ст.) В центральній частині Перу, в даний час – археологічний пам'ятник. Згідно з однією з теорій, до часу спорудження Вількаваін служив військовим спостережним пунктом і складом. Храм Вількаваін (назва на мові кечуа означає «будинок онуків») знаходиться в улоговині Уайлас, ділянці долини річки Ріо-Санта, на відстані 7 км на північ від міста Уарас (Huaraz) на висоті близько 3, 4 км над рівнем моря. Поруч з ним знаходяться вершини Вальюнараху і Ранрапалька, висотою відповідно 5, 5 і 6 км.
Особливою мальовничістю вирізняється місто Морай. Морай – місто в Перу приблизно в 50 км на північний схід від Куско, поруч з містом Марас. Місто моралі славиться великим комплексом руїн часів инкской цивілізації. Серед руїн виділяються величезні круглі тераси – імовірно пам'ятники террасного землеробства. Глибина колодязів (найбільший становить близько 30 м в глибину) створює температурний перепад між верхньою і нижньою частиною в 15 ° C. Як і в багатьох інших пам'ятках культури інків, в Моралі існувала складна система сільськогосподарської іригації для подачі води до рослин.
Перелік археологічних об’єктів країни Перу можна продовжувати ще довго. Адже ця країна мала на своїх теренах до десяти різноманітних древніх культур. Серед основних варто, окрім тих які ми вже згадали, ще варто відмітити такі пам’ятки: Бандурріа, Буена Віста, Вількабамба, Вількаваім, Пируро, Румиколька, Сипан, Тукуме, Чинчеро, та багато інших. [5; 13]
 
3.2. Архітектурні ресурси
 
Перу також багата і на архітектурні ресурси, головним чином через залишені древньою імперією інків численні замки, фортеці та храми.
Розпочинаючи дослідження архітектурних ресурсів Перу в першу чергу потрібно згадати Мачу-Пікчу – знаменитий архітектурний комплекс Перу. Тут знаходиться найвідоміший архітектурний комплекс Латинської Америки – Мачу-Пікчу. Мачу-Пікчу означає «Стара Вершина», справжнє ім'я невідоме. Це стародавнє місто знаходиться на вершині вузького пагорба між двома величними вершинами – більш низькою горою Мачу-Пікчу і більш високою – Уайнана-Пікчу. Розташований на висоті 500 м над рівнем долини, Мачу-Пікчу був добре вкритий і завдяки цьому не привернув уваги іспанців-конкістадорів. Це зруйноване місто виявив тільки в 1911 р. археолог Х. Бінгем. Мачу-Пікчу був центром поклоніння Сонцю, де мешкали головним чином жінки-жриці, Сонячні діви.
Не менш важливим є Храм Трьох Вікон, в центрі якого вертикально встановлений кам'яний стовп, розташування якого співвідноситься з проекціями вікон, також пов'язаний з сонячним культом. Храм стоїть на височині і орієнтований точно на схід. Поруч з ним розташована загадкова тригранна споруда, що зветься Головним храмом, з безліччю ніш і виступів. Цей храм побудований в основному з дуже великих кам'яних блоків – один з таких каменів у примикаючій стіні налічує не менш як 32 кути. За Головним храмом круті східці спускаються на природний оглядовий майданчик – тут в скелястому грунті вирубана трикутна платформа. На ній височить майстерно обтесаний камінь під назвою Інтіуатана («місце, до якого прив'язується Сонце») – моноліт, якому надано форму велетенського кулака, один з пальців якого вказує вертикально вгору. Можливо вона слугувала астрономічною обсерваторією. Камінь було відпиляно від суцільної скелі і встановлено на найвищому місці стародавнього міста, на вершині кам'янистого пагорба, де був ретельно підготовлений спеціальний майданчик. Астрофізик Р. Мюллер встановив, що існуючі на камені Інтіуатана різні похилі площини і кути абсолютно точно розраховані таким чином, щоб фіксувати (при даному географічному положенні і висоті) сонце на заході під час зимового сонцестояння, схід сонця.
Загалом Перу багата на архітектурні ресурси країни. До найвидатніших з них належать: Архиєпископський палац Ліми, палац Гоєнеш, палац Торе Тагма, Палац юстиції, Каса Дель Мораль, Кафедральний собор Арекіпи, Кафедральний собор Ліми, Кафедральний собор Санто Домінго, Кафедральний собор Трухиньйо, церква Ламерсед, Монастир Санта Каталіна, монастир Санта Тереза, Міст Пуенте Болонезі, Національний музей археології, антропології та історії Перу, Район плаваючих будинків Белен. [14]
 
РОЗДІЛ 4. СУЧАСНИЙ СТАН ТУРИЗМУ В ПЕРУ
 
4.1. Перу на туристичному ринку
 
Перу – країна, яка володіє різноманітними пам'ятками, багатою культурою, природними ресурсами, історією і кухнею.
Туризм є третьою за величиною галуззю економіки країни після рибальства і гірничодобувної промисловості.
Основними об'єктами туризму є: більш ніж 100 000 археологічних пам'яток, екотуризм в перуанській Амазонії, туризм в колоніальних містах, гастрономічний туризм, екстремальний туризм і пляжний туризм. Дослідження перуанського уряду показали, що ступінь задоволеності туристів після відвідування країни становить 94%. В основному країну відвідують туристи з США, Чилі, Аргентини, Великобританії, Франції, Німеччини, Бразилії, Іспанії, Канади та Італії.
Туризм впливає на ВВП країни в розмірі 7% і є найбільш швидко зростаючим сектором економіки. Регулюється і стимулюється комісією щодо заохочення експорту і туризму Перу, а також Міністерством зовнішньої торгівлі і туризму. У туристичній діяльності зайнято 11% від економічно активного населення, яке в основному працює в готельному бізнесі та в сфері транспорту.
Динаміка приросту числа іноземних туристів, які відвідали Перу: 
 
В останні роки Перу бере участь в різних виставках і конкурсах, активно рекламуючи природні і архітектурні багатства країни.
Серед країн Північної і Південної Америки, завдяки своїм численним природнім та культурно – історичним ресурсам, Перу займає дев’яте місце, за рейтингом UNWTO.
Найбільш відвідуваними обєктами Перу є на першому місці стародавнє місто Мачу-Пікчу. Стародавнє місто Мачу-Пікчу, яке входить в список сучасних семи чудес Світу. На другому місці загадкова пустеля Наска Загадка малюнків в пустелі Наска досі не розгадана. На третьому місці столиця Республіки Перу – Ліма. Ліма знаменита своїми незвичайної краси балконами. Четверте місце займає департамент Арекіпа. Старовинне місто Арекіпа знамените своєю архітектурою, мальовничими пейзажами і місцевою кухнею. П’ятірку популярних серед туристів місць завершує місто Ікітос, що розташоване на краю амазонської сельви. Ікітос – найбільше місто в перуанській Амазонії. Шосте місце в списку займає місто Пуно, що розташувався на високогірному озері Тітікака. Місто Пуно розташоване на березі найвищого в світі судноплавного озера Тітікака, на висоті 3860 метрів над рівнем моря. Сьомим за рахунком йде місто Трухільо, заснований в 1534 році. Місто Трухільо відоме завдяки унікальним пам'яткам архітектури древніх культур Моче і Чиму, а також архітектурі колоніальної епохи. На восьмому місці знаходиться Національний парк Паракас. Парк Паракас – це більше сотні археологічних пам'яток і притулок величезної кількості морських левів, дельфінів, черепах і більше 200 видів птахів. Передостаннє місце займає місто Чиклайо, другий після Куско археологічний центр Перу. Місто Чиклайо розташоване поблизу тихоокеанського узбережжя, в 770 кілометрах від столиці Перу міста Ліми, є одним з центрів цивілізації мочика. Список найбільш відвідуваних місць в Перу замикає мальовнича долина Кальєхон-де-Уайлас. Саме на ці туристичні об’єкти, згідно статистики, припадає понад 50% відвідувань туристів по всій країні. [1; 15; 3]
 
4.2. Основні туристичні центри
 
Одним з основних туристичних центрів Перу є її столиця Ліма. Ліма була заснована в 1535 р., і в період Конкісти була політичною й військовою столицею іспанських володінь у Південній Америці. У наші дні це величезне місто, розташоване на березі Тихого океану, уважається одним із самих несприятливих для відвідування – сухий і жаркий клімат (середньорічна температура біля +26 С при 50 мм опадів), постійний смог з «гаруа» і вихлопів автомобілів, скупчення мільйонів людей і машин створюють Лімі репутацію «міста, де ніколи не світить сонце». Але проте забудований за чіткою схемою історичний центр міста Ліма – Сентро з іспанськими колоніальними особняками й ґратчастими дерев'яними балконами (оголошений ЮНЕСКО одним з об'єктів Всесвітньої культурної спадщини людства), а також багаті квартали окраїн досить цікаві.
Основними визначними пам'ятками столиці вважаються центральна площа Пласа-Де-Армас із кам'яним фонтаном (XVІІ ст., найстаріше спорудження міста), Кафедральним собором Санто-Домінго (1540 г., у ньому розташована усипальниця Франциско Пісарро) і Палацом уряду, численні будинки колоніальної епохи, Архієпископський палац і церква Сан- Франсиско, у якій збереглися катакомби колоніального періоду, площа де-Сан- Мартін зі статуєю Сан-Мартіна, що оголосило незалежність Перу, два храми доінкського періоду в Сан-Ісідро, музей інквізиції, музей мистецтв, колосальний музей націй і унікальний музей золота, Національний музей археології й антропології, а також Музей кераміки ім'я Рафаеля Ларко Еррері.
Заслуговують на увагу район театрів і ресторанів Мирафлорес, богемний квартал Барранко – центр нічного життя міста, багатий приморський район Сан-Ісідро, «вулиця закоханих» Пуенте-де-лос-суспирос («Міст подихів»), що веде до оглядової площадки із прекрасним видом на Тихий океан, а також цілий ряд величезних «індійських ринків» (Мерчадо-Індіо, Мірафлорес, Пуебло-Либре, Парк Кеннеді й ін.), які вважаються кращими місцями для шопінгу.
Околиці міста більш мальовничі, ніж столиця. В 80 км від Ліми, на висоті близько 3900 м, перебуває плато Маркауаси. Тут зосереджена величезна кількість мегалітичних скульптур і наскальних малюнків, походження яких дотепер невідомо. На скельному стрімчаку в 29 км південніше Ліми лежить Пачакамак – місце поклоніння Божественному Творцеві Землі, найважливіший релігійний центр доінкського періоду. У сусідній долині Римак розташовані загадкові спорудження Пуручуко й Кахамаркилья.
Не менш важливим центром туризму є древнє місто Куско. Куско (Хосхо – «центр землі») – один із найдавніших незвичайних міст світу. Столиця імперії інків у період її найвищого розквіту, місто, по легендах, був заснований першопредками Манко Капак і Мама Окльо приблизно в 1200 р. н. е.. Колишня могутня й велика столиця величезної імперії, місто й у наші дні повна життя, що, з огляду на висоту, на якій він розташований (близько 3500 м), ще більш дивно. Все місто оголошене ЮНЕСКО Культурним надбанням людства, що й не дивно – дороги, фундаменти будинків і церков, навіть камені для будівництва, висічені в околишніх горах ще інками й мають багатовіковий вік. Всі важливі спорудження цього величезного по тим часам міста, що споконвічно будувалося у вигляді силуету священної пуми, були побудовані з величезних каменів без застосування розчину (при цьому зазори між каменями незначні), вулиці абсолютно прямі й вузькі (для зручності оборони), а все місто пронизане унікальною системою кам'яних водотоків. Зараз Куско всі частіше називають «археологічною столицею Америки».
Основними визначними пам'ятками вважаються площа Пласа-Де- Армас, побудована іспанцями на місці древнього культового центра Уакальпа, два клеєваріння статуї Інки Пачакуте на горе, руїни гранітного Палацу Верховного інки, собор Ла-Компанья з величезним трьохсотрічним дзвоном Марія- Ангола (найбільший у Півд. Америці), церква Ель- Триунфо, церква Санто-Домінго й руїни клеєваріння Кориканча на схід міського центра, Палац правосуддя, Музей Інституту археології Національного університету, Музей віце-королівства й Музей релігійного мистецтва.
Західніше міського центра Куско, на вершині гори (3500 м над рівнем моря), перебуває монументальний комплекс споруджень Саксайуаман («Хижий птах сірокам’яного кольору») – військовий і релігійний центр імперії інків. Колосальна міцність складена з величезних кам'яних блоків, підігнаних друг до друга практично без зазорів, зиґзаґоподібні стіни (є гіпотеза, що Саксайуаман був присвячений богові блискавки) складені настільки мистецьки, що вже багато століть стоять без найменшого відходу й ремонту. Центром спорудження є так званий «трон інки», що оточує 21 бастіон з потужними вежами, кожна з яких була здатна вкрити до тисячі воїнів. Щороку розкопки в Саксайуаман приносять всі нові й нові знахідки, багато хто з яких тільки додають загадок до історії цього унікального спорудження. Поблизу лежать руїни фортець Кенко, Пука- Пукара й Тамбо-Мачай.
З Куско починаються екскурсійні маршрути в Писак (30 км від Куско) – цитадель інків на вершині гірського ланцюга, до руїн древнього Оллантайтамбо, у Тумбес із його мальовничим Кафедральним собором і заповідником Агуас- Вердес, у Чинчеро («село веселки», 28 км західніше Куско) – типове гірське село, що було в епоху інків відомим курортом, у Паукартамбо (112 км від Куско) і Трес- Крусес (50 км від Паукартамбо) через легендарну долину Коснипата («Доліна Диму»), у відокремлену долину Синакара (124 км на схід Куско), у долини Уантанай і Вилканота (Урубамба), що вважаються осередком духовної культури інків, до міста-піраміди Ольянтайтамбо, в археологічний комплекс Караль (2600-2100 р. до н. е. – саме древнє місто на континенті, 200 км північніше Ліми), по «Стежці інків», що тягнеться по «Священній долині» повз самих загадковий споруджень древніх цивілізацій, у Чокепухио (35 км від Куско) – батьківщину загадкової культури Лурче, в останні вогнища опору іспанському вторгненню – Кориуайрачина, Вилкабамба-Виткос і Эспириту-Пампас, а також у Національний парк Ману.
В 112 км західніше Куско лежить найвідоміший і найзагадковий пам'ятник культури інків на континенті – Мачу- Пикчу («стара гора»). Древнє священне місто інків, навколо щирого призначення якого дотепер ідуть суперечки, займає площу близько 33 тис. гектарів на рівному горном плато, розташованому на висоті 2700 м над рівнем моря в долині Урубамба. Розкопки, проведені в Мачу- Пикчу, відкрили миру знамениті Ворота Сонця «Інтиуатана» і обсерваторію, вирубані в скелі або складені з ретельно підігнаних гігантських брил палаци, храми (у тому числі, знаменитий Храм трьох вікон і «Священна площа») і більше двохсот інших будинків, оборонні стіни, сходи, водостоки й басейни, тисячі терас, вирубаних у гірських породах для розведення сільськогосподарських культур, палац Місяця в підніжжя сусідньої гори Уайна-Пікчу («молода гора»), а також численні поховання й предмети доінкського періоду.
В 20 км південніше узбережжя лежить древнє місто- порт Тіауанако, розташований у наші дні на висоті 3625 м над рівнем моря (30 м вище рівня озера) і займає площу близько 450 тис. кв. м. Датування міста викликає безліч суперечок – археологічні дані говорять, що розквіт міста довівся на V ст. до н. е., у той час як математичні й астрономічні розрахунки відносять спорудження Тіауанако приблизно до XV тисячоріччя (так-так!) до н. е. У кожному разі, Тіауанако ніколи був процвітаючим портом із протяжними причалами й розташовувався безпосередньо на березі озера Тітікака. До наших днів дійшли піраміда Акапана («штучна гора», висота 15 м, довжина сторони підстави – 230 м), «стоячий камінь» Каласасайя зі знаменитими Воротами Сонця з величезних кам'яних брил, невеликий підземний храм, величезні статуї висотою до 7, 5 м, а також руїни інших, не менш вражаючих споруджень, складених подібно Мачу- Пикчу з колосальних кам'яних блоків. Область також відома своїми щорічними святковими заходами, а також величезними чередами альпаков і лам, з вовни яких тут роблять кращі в Перу тканини й традиційні індійські одяги.
Арекипа («давайте зупинимося тут») – друге за величиною місто країни й великий економічний центр, розташований на самому півдні країни (близько 1 тис. км від Ліми) на висоті 2335 м над рівнем моря. Виникла на місці одного-єдиного маєтку, що належав конкістадорові Франсиско де Карвахалу, в улоговині між величезними вулканами (Мисти – 5822 м, Чачани – 6075 м, Ампато (активний), Корпуна й Пичупичу), Арекипа вважається найкрасивішим містом країни, по більшій частині забудованим колоритними будинками з білого каменю «сильяр» в іспанському колоніальному стилі кінця XVІІІ в. Головні визначні пам'ятки міста – відомий на увесь світ жіночий монастир де-Санта-Каталіна (1580 р.), Кафедральний собор, єзуїтська церква Ла-Кампанья, центральна площа Пласа-Де-Армас, банк у будинку гарного особняка Каса- Рикеттс (1738 г.), що був монетний двір Де-Ла-Монеда (XVІІІ ст.), особняк Каса-Морал і інші цікаві будинки, по більшій частині використовувані зараз як художні галереї й музеї.
В 180 км від Арекіпи розташований унікальний природний об'єкт – каньйон Колка, що вважається найглибшим у світі (загальна глибина 3400 м).
Тихоокеанське узбережжя країни, або Коста, заслуговує на окрему увагу. Тут немає такого достатку морських курортів, яке можна знайти на морських узбережжях інших країн, але зате вся ця вузька смужка, затиснута між величними Андами й безбережними просторами океану, буквально буяє цікавими історичними й культурними об'єктами. Головними визначними пам'ятками Кости вважаються національний морський заповідник Паракас і пам'ятники однойменної культури (датуються X-V ст. до н. е.), піщані дюни Уакачина, оазиси навколо «столиці виноробів» Ики, національний парк Уаскаран і долина Уайлас, міста-курорти до півдня й півночі від Ліми, древнє глиняне місто Чан-Чан, таємничі доінкські міста-культури Сипан і Тукуме. Варто відвідати морський курорт Пикасмайо (краще місце в країні для віндсерфінга) і місто- курорт Паракас. [16]
 
4.3. Туристична інфраструктура
 
Туристична інфраструктура не дуже розвинена. Комфортабельні готелі можна знайти у великих містах, а в селах і селищах особливо розраховувати на це не варто. Але зате подорож до Перу підійде для любителів бюджетних поїздок.
В Перу ви знайдете можливість пожити, який би бюджет ви не мали. Починаючи від безкоштовних домовленостей з членами організації каучсерферів або волонтерськими програмами, і закінчуючи хорошими 5-зірковими готелями. Проміжні варіанти для середнього бюджету це хостели різних рівнів і вартості, непогані готелі, оренда квартир і кімнат або проживання в сім'ях.
Вартість проживання в найдешевших готелях становить доларів 5-8 за ніч. Але будьте готові провести ніч в дуже скромній і далеко не завжди чистій кімнаті в компанії 10-15 сусідів. Гарячий душ можна буде вважати приємним сюрпризом.
Окрема кімната на 2-х осіб в хостелі обійдеться в 20-25 доларів. Досить симпатичні готелі в містах Куско і Арекіпа коштують 20-30 доларів за ніч з людини в двомісному номері. Перу з радістю запропонує вам і 5-зіркові готелі, вартість розміщення в яких починається від 250 доларів за номер на одну ніч. Окремо варто сказати про готелі в Агуас Каліентес, містечку, в якому зупиняються під час поїздки до Мачу Пікчу. Тут істотно дорожче все: харчування, проживання. Номер в тризірковому готелі може коштувати від 80-90 доларів за ніч.
Бронюючи готель або хостел можна поцікавитися наявністю води ночами. У Перу відключають воду (і холодну і гарячу) з 11 вечора до 5 ранку, що може трохи ускладнити життя непристосованого до таких умов туриста. Але багато готелів мають власні резервуари з водою. [4; 17]
 
4.4. Транспортна мережа країни
 
Перу має систему залізниць навколо Ліми, і ще дві залізничні магістралі, Центральна і Південна. Центральна залізниця починається в Лімі і перетинає Анди, досягаючи оцінок 4818 м над рівнем моря, це найвисокогірніша у світі залізниця зі стандартною колією. Вона зв'язує столицю з гірничопромисловими центрами Сьєри і закінчується у високогірній долині р. Мантаро на сході – однієї з житниць Перу. Південна дорога йде від морського порту Мольендо, переборюючи розчленований гірський рельєф, через оазис, де розташоване м. Арекіпа, до озера Тітікака (3812 м над р. м.) і далі в Куско. У 1994 загальна довжина залізниць Перу складала приблизно 2400 км.
У 1990-і роки довжина автомобільних доріг досягала 71, 4 тис. км, але тільки 10% з них мали тверде покриття. Однієї з головних магістралей є 2500-кілометровий відрізок Панамериканського шосе, що перетинає територію Перу уздовж узбережжя з півночі на південь – від еквадорської границі через Ліму й Арекіпу і далі до границі Чилі. Інша дорога, що має дуже важливе значення, – трасандське шосе – була побудована в 1943 і дотепер залишається єдиною магістраллю, що прямо зв'язує східне і західне Перу. Центральне шосе зв'язує Ліму з містами Ороя, Уанкайо, Аякучо, Куско і Пуно.
У Перу добре розвинені внутрішні авіалінії. Окремо оплачується аеропортовий збір – близько $ 6. Перед польотом над лініями Наска (групою гігантських геометричних і фігурних геогліфів на плато Наска) також оплачується збір для їх збереження і аеропортовий збір ($ 8-12).
Найдешевший вид транспорту для поїздок по країні – залізничний. Рекомендується вибирати поїзда першого класу, інші не відрізняються особливим комфортом. До того ж поїзда часто переповнені.
Міжміські автобуси з'єднують практично всі населені пункти Перу, за винятком деяких міст в джунглях Амазонки. В районі Сельви, де практично немає доріг, використовуються каное і моторні катери.
У Перу часто порушується розклад руху транспорту, тому плануючи перельоти і переїзди по країні, потрібно закладати запас часу.
По містах краще пересуватися на автобусах і маршрутних таксі. Таксі не обладнані лічильниками, тому про вартість проїзду слід домовлятися заздалегідь. Краще користуватися офіційними машинами жовтого кольору – вони мають ліцензії. Проїзд з аеропорту до центру міста і більшості інших районів коштує $ 4-6. При готелях є свої таксі, правда, їх тарифи в 1, 5-2 рази вище міського такси.
Щоб взяти машину напрокат, необхідно мати водійські права міжнародного зразка, що діють протягом 30 днів (для продовження терміну дії прав потрібно отримати дозвіл в туристичному і автомобільному клубі Перу), кредитну карту і бути старше 21 року. Оренда автомобіля обійдеться від $ 30 в день.
Перу має свою залізницю, це декілька не пов'язаних між собою ліній, кожною з яких володіє та чи інша комерційна структура. Єдиної залізниці в країні немає з 1970-их років, коли вся інфраструктура була визнана нерентабельною і потім приватизована. У наші дні в країні діють чотири розрізнені лінії:
• Ліма – Уанкайо, друга за висотою лінія в світі 3300 метрів над рівнем моря,
• Куско – Агуас-Кальентес (Мачу-Пікчу) (www. perurail. com),
• Куско – Пуно (узбережжі озера Тітікака) (www. perurail. com),
• Арекіпа – Мольендо.
Подорож на поїзді по Перу може бути або дуже дешевим, або надзвичайно дорогим. Справа в тому, що частина поїздів є «туристичними», а частина – звичайними. На деякі (дешеві) поїзда туристам відмовляються продавати квитки в касах, наприклад на поїзд Ольянта – Агуас-Кальентес (Мачу-Пікчу), нав'язуючи при цьому туристичний поїзд, який коштує втричі дорожче. Обійти ці обмеження досить складно. Крім того, туристів нерідко вводять в оману, коли продають квитки на поїзд в Мачу-Пікчу, але на ділі мова йде про поїздку на автобусі з Куско до станції Ольянта, де залишився невеликий відрізок шляху, буквально півтори години, туристів везуть на поїзді. Вартість квитків досягає 80-100 доларів в одну сторону.
У тій же мірі абсолютно незручний для подорожей поїзд (хоча і наступний мальовничим маршрутом через Анди) зі старими вагонами і без спальних місць Ліма – Уанкайо може коштувати або 70-80 доларів в одну сторону як «туристичний», або 15-20 доларів як « звичайний «. Фактично, вагони першого і другого класів в даному поїзді практично нічим не відрізняються, але туристу видається вкрай складним купити квитки до другого класу. [13]
 
ВИСНОВКИ
 
Туристичні або туристсько-рекреаційні ресурси – це сукупність природних і створених людиною предметів, а також явищ природи, що використовуються у сфері туризму як об'єкти туристичної зацікавленості і початкові компоненти створення туристичного продукту. Туристсько-рекреаційні ресурси використовуються в оздоровчих, туристичних, спортивних і пізнавальних цілях і умовно поділяються на дві групи: природні і інфраструктурні.
Найбільш поширеними, та застовонами в даній роботі методами дослідження є: літературний метод (збір і вивчення літературних джерел), аналіз і синтез (розгляд явища по складових і в цілому), статистичний метод (аналіз статистичної інформації), картографічний метод (застосування картографічного матеріалу для вивчення туристичних маршрутів і т. п.), графічний метод (зображення досліджуваних явищ, їх динаміки у вигляді графіків, діаграм), методи прогнозування та узагальнення зібраної інформації.
Рельєф Перу досить різноманітний, країна має як гірські масиви, так і прибережні ділянки.. Вузькі прибережні низовини мають сухий клімат. З півночі на південь через всю країну простягаються 3 гірські ланцюги Анд – область, підвладна землетрусам. На заході Перу, уздовж берега Тихого океану, вузька смуга пустельних берегових рівнин (Коста). На схід – гірський пояс Анд (Сьєрра). На сході – Амазонська низовина. (Сельва), що переходить на півдні в передгірну рівнину (Монтанья).
Клімат Перу перехідний від тропічного на сході до тропічного гірського на заході. Середньомісячні температури на узбережжі – +15-25 С, в Андах – від 5 -16 С. Опадів – від 700 до 30000 мм. на рік. Дані показники є досить сприятливими для розвитку туризму.
Перу – країна яка дуже добре забезпечена водними ресурсами, більшою мірою через річку Амазонку. Перу відноситься до країн які найбільш забезпечені водними ресурсами, а саме 1 913 км. куб. Плюс Перу входить в список країн де доводиться найбільше водних ресурсів на душу населення – 66 338 м. Куб.
Серед бальнеологічних ресурсів в Перу є тільки термальні води. Там де Анди перетинають Перу з півночі на південь, в горах можна зустріти термальні джерела. Гаряча вода б'є з глибин землі, змішуючи її в різній пропорції з джерельною водою, яка відразу стікає з гір, можна отримати воду найбільш комфортної температури.
Природний cвіт Перу не надто багатий, зустрічаються кактуси, лишайники, сланкі чагарники (мімози, алиарробо). Та сама рослинність і на західних схилах Анд у сьєррі не дуже багата. Східні схили вкриті гірським тропічним лісом. Тут переважають деревоподібні папороті 10-14 м заввишки, величезний бамбук, багато мохів, лишайників і різномаїття орхідей. Сельву эаймає безкрайній вологий екваторіальний ліс, в якому нараховується понад 20 000 видів рослин.
Перу країна дуже багата на археологічні ресурси. Загалом це пов’язано з давньою історією даної країни. Держава інків, яка була розміщена на території сучасної Перу виникла в XII ст. в долині річки Урубамба. За п'ять століть держава Тауантінсуйу перетворилася на найбільшу імперію доколумбової Америки. Одна з найзнаменитіших фортець інків (Мачу-Пікчу) знаходиться саме в Перу. Окрім інків, на території Перу розміщувались і інші древні культури, такі як Кілкі, Лурче, Наска, Мочіка, Чаван, Чан – Чан, Чиму, Тиахуанко. Але найбільше археологічних пам’яток після себе залишили саме Інки. Перу також багата і на архітектурні ресурси, головним чином через залишені древньою імперією інків численні замки, фортеці та храми.
Перу є досить вагомим гравцем на світовому ринку туристичних послуг, головною мірою це пов’язано з тим, що країна, яка володіє різноманітними пам'ятками, багатою культурою, природними ресурсами, історією і кухнею. Туризм є третьою за величиною галуззю економіки країни після рибальства і гірничодобувної промисловості. Основними об'єктами туризму є: більш ніж 100 000 археологічних пам'яток. Дослідження перуанського уряду показали, що ступінь задоволеності туристів після відвідування країни становить 94%. В основному країну відвідують туристи з США, Чилі, Аргентини, Великобританії, Франції, Німеччини, Бразилії, Іспанії, Канади та Італії.
Основними туристичними центрами є Ліма, площа Пласа-Де-Армас, древнє місто Куско, площа Пласа-Де- Армас, монументальний комплекс споруджень Саксайуаман («Хижий птах сірокам’яного кольору»). Мачу- Пикчу («стара гора»). Древнє священне місто інків, навколо щирого призначення якого дотепер ідуть суперечки, займає площу близько 33 тис. гектарів на рівному горном плато, розташованому на висоті 2700 м над рівнем моря в долині Урубамба. Древнє місто- порт Тіауанако, та багато інших.
Інфраструктура в Перу розвинена досить слабо Комфортабельні готелі можна знайти у великих містах, а в селах і селищах особливо розраховувати на це не варто. Але зате подорож до Перу підійде для любителів бюджетних поїздок. В Перу ви знайдете можливість пожити, який би бюджет ви не мали. Починаючи від безкоштовних домовленостей з членами організації каучсерферів або волонтерськими програмами, і закінчуючи хорошими 5-зірковими готелями. Проміжні варіанти для середнього бюджету це хостели різних рівнів і вартості, непогані готелі, оренда квартир і кімнат або проживання в сім'ях.
 
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
 
  1. Зорін І. В, Квартальнов В. А. Енциклопедія туризму. Довідник. – М: Фінанси і статистика, 2003. – 368 с.
  2. Дутчак С. В. Ландшафт – як основа досліджень придатності та збереження території та розвитку туризму та рекреації.
  3. Забуранна Л. В. Методика дослідження стану та проблем розвитку туристичного ринку.
  4. Лезгинцев, Юрій Михайлович. Перу: Особливості сучасного господарського комплексу/ 2008 – 338 с.
  5. Олександрова А. Ю. Міжнародний туризм. 2004 – 464с
  6. http: //mydisser. com/en/avtoref/view/23961. html 7. http: //www. gecont. ru/articles/geo/peru. htm
  7. http: //www. sofia-tours. com/krajini-svitu/pivdenna-amerika/peru/peru/
  8. http: //www. best-country. org/south_america/peru/water_source
  9. http: //www. vesveter. ru/tematicheskie-tury/ozdorovitelnye-tury/peru. htm
  10. http: //otzovik. com/review_96729. html
  11. http: //referatnik. com/all/mijnarodna_ekonomika/4307. html
  12. https: //ru. wikipedia. org/wiki/%
  13. https: //ru. wikipedia. org/wiki/% D0
  14. http: //referat-ok. com. ua/mizhnarodna-ekonomika
  15. http: //www. miireferat. com/referati/
  16. tourweek. ru›transport/countries/peru/
 
 
 
 
 
Фото Капча