Туристсько-рекреаційна характеристика Перу

Варто відзначити Чай Мате. Традиційно цей напій мате готується у спеціальному посуді з плодів лагенарії, схожих на маленькі гарбузи. Цей посуд, часто майстерно оздоблений, з випаленими малюнками називається «калебаса», і п'ється з нього напій у гарячому вигляді через спеціальну металеву, зазвичай срібну трубочку з круглим наконечником з отворами – «бомбилла». У Латинській Америці мате п'ють всі – від малих дітей до людей похилого віку.

Перуанські кактуси – oдні з найбільших у світі. У Перу ростуть в основному величезні стовпоподібні кактуси – цереуси, які чудово виглядають у природних умовах пустинних ланшафтів, але для обмежених любительських умов звичайної міської квартири дуже великі. Серед численних кактусів, поширених на території Перу, можна перерахувати такі як неораймондії, які нагадують красиві малореберні стовпчики, та екзотичні азуреоцереуси з незвичним для ока (зазвичай всі «новачки» уявляють кактуси зеленими) голубуватою шкіркою, хаагецереуси, що ефектно наїжилися колючками. До «колекційних» перуанських кактусів можна віднести мелокактуси, які привертають увагу своїм ефектним цефалієм, і за розмірами сягають півметра, але при цьому дуже добре маскуються у чагарниках і високій траві… Вони зазвичай досить теплолюбні.

У горах Перу, де вранішня температура навіть влітку рідко перевищує нульову позначку, росте інший вид кактусів – оройя. Ці чудові кактуси сягають досить солідних розмірів, деякі екземпляри «доходять» до більш як 20 см у діаметрі. Вони відрізняються виразними колючками і маленькими, нібито восковими, кольорами від жовтих до червоно-рожевих, які нагадують на перший погляд іграшкові

Тваринний світ також дуже різноманітний: в очеретах живуть дикі качки, у мулі ховаються гігантські жаби, а в озері водиться лососева форель, окремі екземпляри якої сягають завдовжки більше метра.

Варто згадати такий вид сімейства собачих як перуанська собака. Важко сказати скільки століть минуло відтоді, як люди її приручили. Схожі на неї собаки жили в стародавньому Єгипті. Її численні зображення є на кераміці Мочика і Чиму, на думку істориків, вона жила поруч з стародавньою людиною протягом не менше чотирьох тисяч років.

Унікальність цієї породи було визнано вже в 21-у столітті – коли влада Перу поставила перуанську голу собаку в розряд національного надбання.

Ця порода має унікальну здатність – їх шкура завжди злегка тремтить, незалежно від зовнішньої температури, залишаючись при цьому завжди оксамитово-теплою. Типова ознака породи – відсутність вовни на всьому тілі. Інша особливість цієї породи – неповна зубна система. Її колір може бути чорним у чорних собак, шиферно-чорних, голубувато-чорних, сірих, червоно-коричневих і світлих. Колір може бути однотонним або плямистим.

Її зріст може коливатися, залежно від однієї з трьох різновидів, від 25 см до 60 см у холці. Відповідно її вага коливається від 4 кілограмів (ця наймініатюрніша) до ваги звичайної сторожової собаки (близько 25 кг). Ця собака сповнена гідності і не агресивна. Одне з найголовніших її достоїнств для міського жителя – вона не залишає шерсті на килимах.

Скельні півники – це птиці з сімейства котингів, які живуть в Латинській Америці. Вони відомі своїми довгими ритуальними залицяннями-виставами. Прелюдією до них служить те, що півники, які виходять на звичайну лісову поляну, що їм служить сценою, починають довго ляскати своїми крилами і підстрибувати на місці.

Кондор – один з наймогутніших мешканців перуанських Анд – це королівський кондор, розмах крил якого іноді сягає чотирьох з половиною метрів. Кондору колись поклонялися інки, шанобливо називаючи його владикою гір. Досі місцеві індіанці вірять, що побачити ширяючого в небі кондора – до успіху. Кондори – жива ширяюча в небесах легенда Латинської Америки.

[12]

 

 

 

Перу – країна особливо багата на археологічні ресурси. В Перу нараховується близько 77 археологічних об’єктів. Загалом це пов’язано з давньою історією даної країни.

Держава інків, яка була розміщена на території сучасної Перу виникла в XII ст. в долині річки Урубамба. Інки – це правлячий клас, а не етнос. За п'ять століть держава Тауантінсуйу перетворилася на найбільшу імперію доколумбової Америки. Одна з найзнаменитіших фортець інків (Мачу-Пікчу) знаходиться саме в Перу. Окрім інків, на території Перу розміщувались і інші древні культури, такі як Кілкі, Лурче, Наска, Мочіка, Чаван, Чан – Чан, Чиму, Тиахуанко. Але найбільше археологічних пам’яток після себе залишили саме Інки.

Ма́чу-Пі́кчу – доколумбове місто інків, розташоване в Андах на висоті 2400 метрів на вершині гірського хребта над долиною річки Урубамби в Перу, за 80 км на північний схід від міста Куско. Мачу Пікчу також називають «місто в небесах», «місто серед хмар», «втраченим містом інків», є символом Імперії інків. Вважається, що місто було створене як священний гірський притулок великим правителем інків Пачакутеком за сторіччя до завоювання його імперії, тобто приблизно в 1440 році, і функціонувало до 1532 року, коли іспанці вторглися на територію імперії, після чого місто було