Туристсько-рекреаційна характеристика Перу

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

на висоті 2335 м над рівнем моря. Виникла на місці одного-єдиного маєтку, що належав конкістадорові Франсиско де Карвахалу, в улоговині між величезними вулканами (Мисти – 5822 м, Чачани – 6075 м, Ампато (активний), Корпуна й Пичупичу), Арекипа вважається найкрасивішим містом країни, по більшій частині забудованим колоритними будинками з білого каменю «сильяр» в іспанському колоніальному стилі кінця XVІІІ в. Головні визначні пам'ятки міста – відомий на увесь світ жіночий монастир де-Санта-Каталіна (1580 р.), Кафедральний собор, єзуїтська церква Ла-Кампанья, центральна площа Пласа-Де-Армас, банк у будинку гарного особняка Каса- Рикеттс (1738 г.), що був монетний двір Де-Ла-Монеда (XVІІІ ст.), особняк Каса-Морал і інші цікаві будинки, по більшій частині використовувані зараз як художні галереї й музеї.

В 180 км від Арекіпи розташований унікальний природний об'єкт – каньйон Колка, що вважається найглибшим у світі (загальна глибина 3400 м).

Тихоокеанське узбережжя країни, або Коста, заслуговує на окрему увагу. Тут немає такого достатку морських курортів, яке можна знайти на морських узбережжях інших країн, але зате вся ця вузька смужка, затиснута між величними Андами й безбережними просторами океану, буквально буяє цікавими історичними й культурними об'єктами. Головними визначними пам'ятками Кости вважаються національний морський заповідник Паракас і пам'ятники однойменної культури (датуються X-V ст. до н. е.), піщані дюни Уакачина, оазиси навколо «столиці виноробів» Ики, національний парк Уаскаран і долина Уайлас, міста-курорти до півдня й півночі від Ліми, древнє глиняне місто Чан-Чан, таємничі доінкські міста-культури Сипан і Тукуме. Варто відвідати морський курорт Пикасмайо (краще місце в країні для віндсерфінга) і місто- курорт Паракас. [16]

4.3. Туристична інфраструктура

Туристична інфраструктура не дуже розвинена. Комфортабельні готелі можна знайти у великих містах, а в селах і селищах особливо розраховувати на це не варто. Але зате подорож до Перу підійде для любителів бюджетних поїздок.

В Перу ви знайдете можливість пожити, який би бюджет ви не мали. Починаючи від безкоштовних домовленостей з членами організації каучсерферів або волонтерськими програмами, і закінчуючи хорошими 5-зірковими готелями. Проміжні варіанти для середнього бюджету це хостели різних рівнів і вартості, непогані готелі, оренда квартир і кімнат або проживання в сім'ях.

Вартість проживання в найдешевших готелях становить доларів 5-8 за ніч. Але будьте готові провести ніч в дуже скромній і далеко не завжди чистій кімнаті в компанії 10-15 сусідів. Гарячий душ можна буде вважати приємним сюрпризом.

Окрема кімната на 2-х осіб в хостелі обійдеться в 20-25 доларів. Досить симпатичні готелі в містах Куско і Арекіпа коштують 20-30 доларів за ніч з людини в двомісному номері. Перу з радістю запропонує вам і 5-зіркові готелі, вартість розміщення в яких починається від 250 доларів за номер на одну ніч. Окремо варто сказати про готелі в Агуас Каліентес, містечку, в якому зупиняються під час поїздки до Мачу Пікчу. Тут істотно дорожче все: харчування, проживання. Номер в тризірковому готелі може коштувати від 80-90 доларів за ніч.

Бронюючи готель або хостел можна поцікавитися наявністю води ночами. У Перу відключають воду (і холодну і гарячу) з 11 вечора до 5 ранку, що може трохи ускладнити життя непристосованого до таких умов туриста. Але багато готелів мають власні резервуари з водою. [4; 17]

4.4. Транспортна мережа країни

Перу має систему залізниць навколо Ліми, і ще дві залізничні магістралі, Центральна і Південна. Центральна залізниця починається в Лімі і перетинає Анди, досягаючи оцінок 4818 м над рівнем моря, це найвисокогірніша у світі залізниця зі стандартною колією. Вона зв'язує столицю з гірничопромисловими центрами Сьєри і закінчується у високогірній долині р. Мантаро на сході – однієї з житниць Перу. Південна дорога йде від морського порту Мольендо, переборюючи розчленований гірський рельєф, через оазис, де розташоване м. Арекіпа, до озера Тітікака (3812 м над р. м.) і далі в Куско. У 1994 загальна довжина залізниць Перу складала приблизно 2400 км.

У 1990-і роки довжина автомобільних доріг досягала 71, 4 тис. км, але тільки 10% з них мали тверде покриття. Однієї з головних магістралей є 2500-кілометровий відрізок Панамериканського шосе, що перетинає територію Перу уздовж узбережжя з півночі на південь – від еквадорської границі через Ліму й Арекіпу і далі до границі Чилі. Інша дорога, що має дуже важливе значення, – трасандське шосе – була побудована в 1943 і дотепер залишається єдиною магістраллю, що прямо зв'язує східне і західне Перу. Центральне шосе зв'язує Ліму з містами Ороя, Уанкайо, Аякучо, Куско і Пуно.

У Перу добре розвинені внутрішні авіалінії. Окремо оплачується аеропортовий збір – близько $ 6. Перед польотом над лініями Наска (групою гігантських геометричних і фігурних геогліфів на плато Наска) також оплачується збір для їх збереження і аеропортовий збір ($ 8-12).

Найдешевший вид транспорту для поїздок по країні – залізничний. Рекомендується вибирати поїзда першого класу, інші не відрізняються особливим комфортом. До того ж поїзда часто переповнені.

Міжміські автобуси з'єднують практично всі населені пункти Перу, за винятком деяких міст в джунглях Амазонки. В районі Сельви, де практично немає доріг, використовуються каное і моторні катери.

У Перу часто порушується