Творча діяльність Марка Вовчка в галузі художнього перекладу

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі наукових досліджень кафедр української та світової літератур Прикарпатського університету імені Василя Стефаника стосовно вивчення зв’язків української літератури з літературами інших країн.

Мета дисертації полягає у цілісному аналізі творчої діяльності Марка Вовчка в галузі художнього перекладу, з’ясуванні історико-літературного, пізнавального та художнього значення перекладів української письменниці. Задля реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі конкретні завдання:

-встановити причини звернення Марка Вовчка до перекладацької діяльності;

-визначити обсяг її перекладів із французької літератури;

-виявити ідейно-естетичні принципи, якими керувалася Марко Вовчок при виборі творів для перекладу;

-проаналізувати художньо-естетичну цінність перекладів Марка Вовчка;

-з’ясувати причини звернення Марка Вовчка до автоперекладів;

-вивчити характер і значення її роботи над перекладами власних творів.

Об’єктом дослідження є творча спадщина Марка Вовчка.

Предмет дослідження: перекладацька діяльність Марка Вовчка.

Теоретико-методологічною основою дисертації стало поєднання історико-генетичного, типологічного і функціонального методів дослідження, праці відомих вітчизняних та зарубіжних дослідників стосовно питань теорії і практики художнього перекладу, а також теоретичних аспектів міжлітературних взаємин. Це допомогло автору повніше й глибше осмислити внесок Марка Вовчка в історію українського перекладу.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в роботі вперше зроблена спроба системного аналізу перекладацької діяльності Марка Вовчка. У науковий обіг введено архівні матеріали, зокрема розшуканий в рукописному відділі Національної Бібліотеки Франції досі невідомий авторський переклад повісті Марка Вовчка “Маруся” французькою мовою. Це дає можливість уточнити або й переглянути деякі твердження про переклади української письменниці. Вперше як самостійний предмет дослідження виділено автопереклади Марка Вовчка, проаналізовано причини звернення до них, характерні риси, принципи роботи тощо.

Практичне значення роботи. Отримані в процесі дослідження результати можуть бути враховані в процесі подальшого вивчення творчості Марка Вовчка, зокрема її перекладацької діяльності, використовуватися у вузівській практиці викладання історії української та зарубіжної літератури XIX століття, де передбачається висвітлення рецепції творчості інонаціональних письменників в Україні. Матеріали дисертації можуть бути також корисними при читанні спецкурсів та спецсемінарів, присвячених вивченню творчості Марка Вовчка та проблемам міжлітературних взаємин.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження повідомлялися у доповідях і виступах на звітно-наукових конференціях викладачів Прикарпатського університету (м. Івано-Франківськ, 1993-2001 роки), на І, ІІ, ІІІ, IV Міжнародних конференціях “Франція та Україна: Науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (м. Дніпропетровськ, 1994, 1995, 1996, 1997 роки). Повний текст дисертації був обговорений на спільному засіданні кафедр української та світової літератур Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.

Публікації. Основні положення дисертації відображені в 12 публікаціях автора, з яких 5 надруковані у фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел, що містить 277 позицій. Повний обсяг дисертації – 199 сторінок, з них 178 сторінок основного тексту.

 

 

У Вступі обґрунтовуються актуальність теми дослідження, ступінь її опрацювання, формулюються мета і завдання роботи, визначаються теоретико-методологічні засади дисертації, її новизна та науково-практичне значення.

У першому розділі “Марко Вовчок – перекладач й популяризатор творів французьких письменників в Росії та в Україні” проаналізовано ту частину спадщини української письменниці, що стосується художнього перекладу творів французьких авторів. Відзначено, що переклади були однією з найважливіших ланок, за допомогою яких українська література прилучалася до духовної світової скарбниці. Справа полягала не лише в тому, щоб ознайомити широкий загал читачів із кращими зразками зарубіжної літератури. Не менш важливим було зміцнення відчуття своєї причетності до світової культури.

Перекладацька діяльність займає чільне місце в творчому доробку Марка Вовчка. На відміну від багатьох своїх попередників Марко Вовчок добирала для своїх перекладів твори лише сучасних їй письменників, прилучаючись тим самим до актуальних літературних проблем. У виборі творів для перекладу вона керувалася насамперед власними світоглядними принципами, які полягали передусім у намаганні принести максимальну користь найширшому загалу читачів, ознайомити їх з кращими зразками сучасної зарубіжної літератури. Тим самим розширювалися і зміцнювалися зв’язки української літератури зі світовим красним письменством.

Зацікавленість перекладацькою діяльністю виникла у Марка Вовчка дуже рано. Однак їй доводилося перекладати твори зарубіжних авторів переважно російською мовою, зважаючи на ганебні цензурні закони, які забороняли друкувати зарубіжну літературу українською мовою. І все ж значення перекладів Марка Вовчка було суттєвим не тільки для російського, а й для українського читача, який отримував можливість долучитися до кращих зразків західноєвропейської, переважно французької літератури.

Увага письменниці саме до французької літератури пояснюється не тільки біографічними причинами (вільне володіння французькою мовою, неодноразове тривале перебування у Франції, тісні творчі контакти з багатьма видатними французькими діячами культури), а й бажанням ознайомити своїх співвітчизників із кращими здобутками французької літератури, яка займала одне з центральних місць у тогочасному європейському інтелектуальному житті. Марко Вовчок усвідомлювала, що в ХІХ столітті саме Франція залишалася провідним центром світової культури.

Важливе значення для Марка Вовчка мала співпраця з відомим паризьким письменником і видавцем П’єром-Жулем Етцелем, який запросив молоду письменницю до участі у своєму “Журналі виховання та розваги” і постійно спонукав її до творчої праці. Саме він пропонував Марку Вовчку видавати власні твори у перекладі французькою мовою