Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Творча діяльність Марка Вовчка в галузі художнього перекладу

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
27
Мова: 
Українська
Оцінка: 

і водночас всіляко підтримував її намір перекладати французьких авторів для видання на її батьківщині. Після дебюту в етцелівському часописі казкою “Мелася” Марко Вовчок друкує вільну інтерпретацію словацької казки про дванадцять місяців – “Зла Колючка та Добра Троянда”, а потім – первісний варіант російської казки “Королевна – Я”. У цьому ж виданні з’являлися оригінальні твори письменниці, відомі тільки французькою мовою (“Мандрівка на крижині” та “Сестричка”). Окремими книжками у Франції в серії “Альбоми П.  Ж. Сталя” вийшли оповідання Марка Вовчка для дітей молодшого віку “Прудконогий олень” та “Сибірський ведмідь і дівчинка Чепурушка”. У цих творах, як і в українських казках та оповіданнях, письменниця виявила себе глибоким знавцем дитячої психології і видатним майстром захоплюючих сюжетів.

Твори Марка Вовчка, які друкувалися у Франції, збагачували французьку дитячу літературу, розширюючи її тематику, знайомлячи маленьких читачів з новими героями та сюжетами. Дитяча література ще не була тоді в центрі особливої уваги, тому переклади української письменниці були значущими. Казки та оповідання, які вона писала українською й французькою мовами (а потім перекладала з української мови французькою і навпаки), стали помітною віхою у розвитку дитячої літератури як в Україні, так і у Франції.
Перекладаючи французьких авторів, Марко Вовчок надавала перевагу книжкам для дітей (зокрема літературним казкам П. -Ж. Сталя, Жана Масе, Альфреда Мюссе та ін.). Сам жанр анімалістичної казки приховує в собі необмежені можливості вільного вибору автором різних художніх засобів для створення сатиричних ситуацій та персонажів. Казкові герої існують зазвичай наче у двох вимірах: вони можуть поводитися відповідно до своєї звірячої суті і водночас виявляти суто людські якості. Яскравий приклад цього – казка П. -Ж. Сталя (Етцеля) “Спогади старої Ворони”, яку Марко Вовчок переклала у 1871 р. У творі найфантастичніші ситуації переплітаються з відвертими алюзіями на тогочасні події і з конкретними реалістичними деталями. Зіставлення французького оригіналу казки з перекладом Марка Вовчка свідчить, що письменниця значно скоротила етцелівський текст, послідовно знімала моралістичні судження, вважаючи їх занадто важкими для сприйняття дитячою аудиторією. Вона вилучала великі фрагменти тексту, які торкалися суто абстрактних тем і порушували жанрові канони літературної казки. Водночас українська письменниця вносила в текст певні уточнення, які робили розповідь Етцеля більш виразною, конкретною, яскравою.
Постійний інтерес Марка Вовчка до дитячої літератури виявився також в її перекладі творів Гектора-Анрi Мало, який написав майже шістдесять популярних реалiстично-соцiальних романiв. Роман “Пригоди Ромена Кальбрi” пiсля появи в “Журналі виховання та розваги” мав кiлька перевидань у кiнцi 60 – на початку 70-х рокiв i викликав хвилю наслiдувань, зробивши модною в літературі тему дiтей у цирку. Марко Вовчок у 1868 роцi здiйснила переклад цього твору.
Для української письменниці принципово важливими були твори, які допомагали прищеплювати дітям шанобливе ставлення до батьків, любов і повагу до національних традицій, рідної культури, виховували громадян-патріотів.
У розвитку та зміцненні українсько-французьких літературних взаємин Марко Вовчок відіграла важливу роль не тільки як перекладач, а й як організатор перекладацької справи, як редактор журналу “Переводы иностранных писателей“, в якому друкувалися тільки перекладні твори. Серед помiтних матерiалiв, що друкувалися на шпальтах часопису, варто назвати статтi педагогiчного характеру, природознавчi, етнографiчнi i подорожнi нариси. Вони створюють досить розмаїту загальну картину, але прагнення не оминати гострих соцiальних проблем чітко простежується у кожному номерi.
Подiбнi тенденцiї були властивi й розділові “Для дитячого читання”. Його майже повнiстю заповнювали художні і науково-популярні твори французьких авторів, які публікувалися в етцелівському “Журналі виховання та розваги” або видавалися окремими книжками у видавництві Етцеля – Жана Масе, Еркмана-Шатріана, Альфреда де Мюссе, Жуля Верна, П.  Ж. Сталя, Густава Дроза, Люсьєна Біара.
Не менш важливими у творчому доробку Марка Вовчка є переклади творів, розрахованих на дорослого читача, що порушували актуальні питання суспільно-політичного й морально-етичного характеру і в яких яскраво простежувались волелюбні, громадянські мотиви. Показовим із цієї точки зору є її вибір для перекладу романів таких французьких письменників, як Еркман-Шатріан і Андре Лео, що набули широкої популярності в багатьох країнах Європи. Їхні твори були близькими письменниці актуальністю тематики і художньою своєрідністю. Скажімо, принципи побудови сюжету й оповідна манера роману Еркмана-Шатріана “Історія селянина”, написаного розмовною народною мовою, були співзвучні творчому стилю української письменниці. Прагнучи перенести в українську лiтературу кращi досягнення iнонацiональних культур, Марко Вовчок керувалась перш за все незвичайною популярнiстю на той час французьких письменникiв за межами Францiї, а також їх вмiнням впливати на почуття читачiв, змальовуючи жахливi картини вiйни i соціальної несправедливостi. Тому вдало пiдiбранi для перекладу твори Еркмана-Шатрiана вiдiграли позитивну роль в суспiльно-полiтичному життi України. Саме майстерні російські переклади Марка Вовчка привернули увагу широкого читацького середовища до творчості письменників-ельзасців в Україні, зокрема в Галичині. Широка популярність французьких письменників не залишилась непоміченою молодими українськими літераторами, об’єднаними навколо часопису “Друг”. Ось чому перший випуск “Дрібної бібліотеки” – видання перекладних творів художньої та наукової літератури, яке здійснювали І. Франко, М. Павлик, І. Белей (1878-1880), було присвячене творчості Еркмана-Шатріана.
Таким чином, творчість Еркмана-Шатріана для української літератури – джерело тематичної та ідейної різноманітності, приклад опозиційного протистояння загарбницьким амбіціям. Проблеми сучасної сім’ї, ролі жінки у суспільстві та її рівноправності, яких торкалася у своїх романах Андре Лео, відповідали особистому
Фото Капча