Удосконалення організаційно-економічного механізму інформаційно-консультаційного забезпечення в інфраструктурі аграрного бізнесу (на матеріалах Сумської області)

уточнено трактування поняття консалтингу як засобу ефективних комунікацій у забезпеченні суспільного розвитку;

запропоновано класифікацію інформаційно-консультаційних послуг у залежності від типу самої консалтингової служби та їх диференціацію за сферами консультування і відповідним функціональним призначенням;

вперше досліджено вплив системи інформаційно-консультаційного забезпечення підприємств АПК на ефективність сільськогосподарського виробництва в нових умовах господарювання;

знайшло подальший розвиток обгрунтування методики секторного дослідження ринку консалтингових послуг, на основі якої проведено вивчення ринку агроконсалтингових послуг Сумської області;

запропоновано концепцію розвитку системи інформаційно-консультаційного забезпечення підприємств АПК Сумської області;

удосконалено механізм інформаційно-консультаційного забезпечення стосовно технології консультування, кадрової, цінової та маркетингової політики;

вперше розроблено та запропоновано модель багатопрофільного консалтингового центру і модель спеціалізованої консалтингової компанії за типом “інтрапідприємництво”.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційній роботі положення можуть використовуватися регіонами України як методичні розробки та впроваджуватись у практичну діяльність об’єктів інформаційно-консультаційної інфраструктури аграрного бізнесу, установ агронауки і агроосвіти, органів державного управління різних рівнів, забезпечуючи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва завдяки прискоренню темпів упровадження науково-технічних розробок і підвищення рівня кваліфікації спеціалістів. Результати дослідження можуть бути використані і при вирішенні практичних завдань та реалізації програм, визначених державними органами управління.

Окремі положення дисертації впроваджені в навчальний процес Сумського національного аграрного університету при викладанні дисциплін “Економіка підприємств”, “Економіка аграрних формувань”, “Організація виробництва в агроформуваннях” (Акт від 31 січня 2002 р.), у практичну діяльність ДП “Суми-Агроресурс” (ТОВ “Агроресурс-ХХІ”)  (Акт від 14 січня 2002 р.), у діяльність головного управління сільського господарства та продовольства Сумської облдержадміністрації (Акт від 24 січня 2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які наводяться в дисертаційній роботі, одержані автором особисто і викладені в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження за темою дисертації доповідалися й обговорювалися на Всеукраїнській конференції молодих учених-аграрників “Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування агропромислового комплексу” (м. Харків, ДАУ, 2000 р.), на міжнародній науково-методичній конференції “Современные технологии, экономика и экология в промышленности, на транспорте и в сельском хозяйстве” (м. Алушта, 2000 р.), на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Сумського національного аграрного університету (1999, 2000, 2001 рр.). Матеріали дисертаційного дослідження використані при підготовці навчальних посібників за редакцією професора І. М. Брюховецького: “Основи реформування аграрного сектора економіки” (тема 5), Київ, 2000; “Основи формування та функціонування аграрного ринку” (тема 8), Київ, 2001; “Основи підприємницької діяльності та агробізнесу” (тема 15), Суми, 2001. Повний зміст дисертаційної роботи доповідався на засіданні фахового семінару з питань економіки й організації аграрного бізнесу професорсько-викладацького складу Сумського національного аграрного університету.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 3, 56 друк. арк., з них шість – у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, загальним обсягом 1, 75 друк. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Викладена на 211 cторінках комп’ютерного тексту, основний текст – на 172 сторінках. Містить 22 таблиці, 25 рисунків, шість додатків. Список використаних джерел складається зі 173 найменувань.

 

 

У вступі обгрунтовується актуальність теми, формулюються мета та завдання дослідження, визначаються його предмет, об’єкт, методологічна основа та методи дослідження, відображаються наукова новизна та практична цінність дослідження, апробація та реалізація його результатів.

У першому розділі “Теоретичне обгрунтування розвитку інформаційно-консультаційного забезпечення агробізнесу” розглядаються теоретичні положення й аналізуються думки вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо визначення категорії “інформаційно-консультаційне забезпечення” аграрного бізнесу, обгрунтування необхідності формування інформаційно-консультаційної сфери в інфраструктурі аграрного бізнесу в ринкових умовах, аналізується зарубіжний досвід функціонування інформаційно-консультаційних служб (ІКС).

Консультаційне обслуговування у будь-якій формі є дуже важливою ланкою, яка об'єднує науку та практику і має за основну мету доведення наукових розробок у вигляді доступної інформації до конкретних споживачів. При цьому поняття “консалтинг” доцільно трактувати як свідомо при посередництві засобів комунікацій надану допомогу для побудови думки та прийняття рішення тими особами, які перебувають в конкретній проблемній ситуації. При наданні консалтингових послуг необхідно враховувати дію таких принципів: консультант перш за все виконує бажання клієнта; свобода рішення про прийняття поради до уваги залишається за клієнтом; відповідальність за наслідки прийнятого рішення також лежить на клієнтові.

Аналіз категорії “інформаційно-консультаційне забезпечення” аграрного бізнесу дав можливість диференціювати її за сферами консультування та відповідним функціональним призначенням. Послуги типового консультаційного закладу в залежності від сфери консультування мають такий функціональний зміст:

у сфері навчання та виховання – передавання досвіду;

у сфері роз’яснення та інформування – поширення знань, огляд, наочність, побудова думки;

у сфері консультування – регулювання, індивідуалізація;

у сфері сприяння, улагодження справи та представництва інтересів – допомога в реалізації рішення, у його впровадженні.

У зв’язку з неоднозначністю підходів до класифікації інформаційно-консультаційних послуг доцільно класифікувати консультаційні послуги в залежності від типу самої консалтингової служби (державна, напівдержавна, приватна), оскільки точне визначення спектра діяльності різних видів консультаційних установ надає можливість оптимальної організації інформаційно-консультаційного обслуговування як окремих регіонів, так і аграрного сектора країни в цілому. Так класифікуючи консультаційні послуги, необхідно дотримуватися принципу пріоритетного надання послуг загального характеру державними і напівдержавними установами та спеціальних