Удосконалення протезування дефектів зубних рядів адгезивними мостоподібними протезами (клініко–лабораторне дослідження)

 

Матеріал і методи дослідження. Дослідження санітарно-хімічного показника (вивільнення мономеру) полімерних фіксуючих матеріалів було проведене “in vitro”. Мета дослідження: дати в експерименті порівняльну оцінку зразкам полімерних композиційних матеріалів на предмет вимивання, вивільнення після полімеризації складових частин зі зразків, для визначення клінічних показників щодо конкретних ситуацій, використовуючи їх при протезуванні адгезивними мостоподібними протезами.

Досліджено композити хімічного тверднення: Компомокс, Альфа-Дент, Кристаллайн, Юпіфіл, Консайз, Дегуфіл, Латіфіл, Евікрол; та композити світлового тверднення: Геркулайт, Продиджі, Дегуфіл, Дефініт. Було досліджено також два композиційні матеріали марки Charisma фірми “Kulzer”, один з досліджених композитів (паста-паста) був матеріалом хімічного тверднення, а інший (паста) – матеріалом світлового тверднення, що містять однаковий наповнювач – барієво-алюмінієво-борно-силікатне скло (0, 02... 2 мкм) і високодисперсний двоокис кремнію (0, 02... 0, 07мкм).

Усього було вивчено 70 зразків (по 5 кожного композиту). Полімеризацію композитів світлового тверднення проведено полімеризаційним апаратом для терапевтичної стоматології “Translux EC” фірми “Kulzer” (Німеччина). Експозицію тверднення досліджуваних матеріалів проведено згідно з інструкцією до кожного композиту.

Дослідження санітарно-хімічного показника (вивільнення мономеру) здійснювали на спектрометрі “UV – VIS Specorol” (Японія), чутливість якого дозволяє визначити мікрочастку мономеру порядку 10-5 – 10-6.

При дослідженні втрати потужності світлового потоку метою було вивчення змінювання світлового потоку при проходженні його крізь зразки акрилових пластмас різних кольорів, ступеня прозорості і обробки, оскільки основною перешкодою до використання світлотвердіючих матеріалів для фіксації адгезивних мостоподібних протезів є втрата світлового потоку, що спричиняє твердіння композиту при проходженні крізь фіксуючі елементи адгезивних протезів. Зразки для дослідження виконано із безколірної базисної пластмаси і пластмаси для незнімних протезів “Сінма-М”, кольору №6 та №16. Форма зразків – диски, діаметром 12 мм і завтовшки від 1 до 5 мм (усього 105 зразків). При дослідженні втрати потужності світлового потоку використовували фотополімеризатори “Heliolux”, “AURORA”, “Litex 680” та цифровий вимірювач інтенсивності фотополімеризаторів “Master – Lux”, який роздільно контролює рівні синього (корисного) світла та інфрачервоного (теплового) випромінювання.

Обґрунтування фіксуючих елементів адгезивного мостоподібного протеза по межі зіткнення з зубом та величину площі контакту адгезивного протеза до твердих тканин зубів, при використанні різних фіксуючих систем, визначали шляхом розрахунку мостоподібного протеза як балку на двох опорах по типу шарнірно закріпленої. Реакції опор будуть силами, які впливають на міцність з'єднання і будуть основними при розрахунку. При розрахунках нами прийнято, що на протез діє сила, рівнодійна розподілених сил, що виникають під час жування. Сила, що діє на зуб у вертикальній площині з боку мостоподібного протеза, спричинює у фіксуючому з'єднанні деформацію зсуву. Ця задача розв'язана з урахуванням системно-структурного міцнісного аналізу, який бере до уваги як геометрію, так і міцнісні характеристики (Г. С. Варданян, 1995).

Опис клінічних спостережень, що дозволяють оцінити якісний аспект заміщення дефектів зубних рядів адгезивними мостоподібними протезами, грунтується на аналізі результатів обстеження 62 пацієнтів, яким було проведено ортопедичне лікування 74 адгезивними мостоподібними протезами. Вік спостережуваних пацієнтів від 18 до 65 років. Чоловіків – 27, жінок – 35. Більшість з них мають раніше встановлені у роті протези і тому могли більш об'єктивно дати загальну порівняльну оцінку виготовлення протезів. Як опорні елементи адгезивних мостоподібних протезів, використано адгезивні накладки з язикового боку (147 випадків), адгезивні накладки з оклюзійної поверхні (7 випадків), адгезивні накладки з вестибулярного боку (2 випадки), кільцеві адгезивні накладки (9 випадків). При наявності в опорних зубах пломб або каріозних порожнин їх препарували відповідно до вимог, що ставляться до порожнин під вкладки, і вкладки використовували як опорні елементи, з'єднані з адгезивними накладками (3 випадки).

Обстеження хворих, які надійшли до клініки на протезування, ми проводили за схемою, прийнятою у нашій клініці. Оцінку жувальній ефективності давали вдаючись до проби Рубінова, стан тканин пародонта – за допомогою проби Шіллера-Писарєва, порушення фіксації адгезивних мостоподібних протезів визначали за допомогою йодної проби (Ю. Ф. Браженко, 1988). Для вимірювання сили жувального тиску і витривалості к тиску опорних тканин зубу проводили гнатодинамометричні дослідження. Стан пульпи опорних зубів оцінювали за допомогою електроодонтодіагностики.

Статистична обробка даних проводилась за допомогою методів математичної статистики з використанням t-критерію Ст'юдента, коефіцієнту конкордації та коефіцієнту кореляції.

Результати досліджень та їх обговорення. Проведені дослідження санітарно-хімічного показника виявили, що усі досліджені сучасні композиційні матеріали містять залишкові мономери після затвердження, котрі вимиваються з них, тобто вони створюють загрозу загибелі пульпи та виникнення захворювань пародонту при фіксації на них адгезивних мостоподібних протезів. Але найменшу кількість виділеного мономеру виявлено у композиту світлового тверднення. Дослідження матеріалу “Charisma” хімічного та світлового тверднення, які відрізнялись тільки способом полімеризації, також підтвердили, що матеріал світлового тверднення виділяє мономеру на 20-30% менше після полімеризації у різні строки дослідження, ніж хімічний композиційний матеріал (р<0, 01). Тому при фіксації адгезивних мостоподібних протезів краще віддавати перевагу матеріалам, які мають меншу кількість вивільнюваного мономеру, тобто композитам світлового тверднення, що зменшує негативну дію на навколишні тканини.

Результати вивчення зміни інтенсивності світлового потоку при проходженні його через зразки акрилових пластмас такі: для безколірної пластмаси при випромінюванні світла фотополімеризатором “Heliolux” при інтенсивності світлового потоку – синій спектр 578 мВт/см2, червоний спектр 56, 1 мВт/см2, спостерігається зниження світлового потоку від 355,