Удосконалення протезування дефектів зубних рядів адгезивними мостоподібними протезами (клініко–лабораторне дослідження)

Обстеження хворих після ортопедичного лікування адгезивними мостоподібними протезами в строк від 1 місяця до 2 років показують, що адаптація до них проходить значно швидше, ніж до традиційних мостоподібних протезів. Період адаптації складає 5 днів. Відзначимо, що хворі задоволені тим, що протези виготовлені без препарування опорних зубів і мають високі естетичні та функціональні показники. Через місяць після протезування при контрольному обстеженні порушення фіксації на жодному з опорних зубів не було. Після 3 місяців у одного (1, 7% ±1, 7) із 57 пацієнтів відмічено порушення фіксації протеза на одному з опорних зубів. При наступному контрольному обстеженні пацієнтів через 12 місяців у 3 (6, 7% ±3, 7) із 45 пацієнтів виявлено порушення фіксації адгезивних мостоподібних протезів на опорних зубах. Часткове порушення фіксації на одній з опор у двох пацієнтів трапилося внаслідок виникнення надмірних оклюзійних навантажень. У 3 хворих через 2, 5 роки після ортопедичного лікування обмежених дефектів малої протяжності адгезивними мостоподібними протезами не виявлено їх відставання від опорних зубів, зміни кольору емалі та її структури в місцях, які прилягають до адгезивних накладок.

Після усунення малого дефекту зубного ряду адгезивним мостоподібним протезом у день фіксації жувальна ефективність підвищилась на 17, 4%, а час жування скоротився на 3, 1 секунди (р<0, 05). Через п'ять днів після протезування різниця між жувальною ефективністю на інтактному боці і на боці дефекта, практично не спостерігалась і складала всього 0, 7% (р<0, 05), а час жування на 1, 6 секунди було довшим (р<0, 05), ніж на боці дефекту. У решті спостережень жувальна ефективність незначно підвищилась і складала понад 95%, як на боці, де встановлено протез, так і на інтактному боці (р<0, 05).

Жувальна ефективність в секундах (загальна) проведена у той же час, показала значне зменшення часу жування з моменту фіксації адгезивного мостоподібного протеза через 1 рік до 33% (р<0, 05), а, за даними жувальних проб, у відсотках вона підвищилась за один рік з моменту протезування на 18% (р<0, 05).

Протягом періоду користування адгезивними мостоподібними протезами опорні зуби всіх пацієнтів не змінили показники електрозбудженості і реагували як і інші зуби. За пробою Шіллера-Писарєва не виявлено запалення ясенного краю опорних зубів та зубів антагоністів. Естетичні, функціональні та гігієнічні результати протезування також були задовільними.

Встановлено, що при відсутності одного бокового зуба зубний ряд значно втрачає на цьому боці жувальну ефективність, і майже все навантаження припадає на здоровий бік. При усуненні дефекту зубного ряду адгезивним мостоподібним протезом ефективність жування нормалізується через 5 діб.

Таким чином, на підставі проведених нами клінічних досліджень можна дійти висновку, що строки експлуатації адгезивних мостоподібних протезів досягають більше 2 років. У зв'язку з цим у більшості випадків адгезивні протези запропонованої нами конструкції можна віднести до тимчасових протезів пролонгованої дії. При протезуванні фронтальної ділянки нижньої щелепи, де знаходиться зона найменшого функціонального тиску, адгезивні мостоподібні протези необхідно застосовувати як метод постійного ортопедичного лікування.

Запропонований протез у порівнянні з відомими конструкціями має такі переваги: він є найбільш естетичним, тому що прозора пластмаса не створює естетичноі вади з боку порожнини рота; виготовлення його із прозорого матеріалу дозволяє промінню, яке спричиняє тверднення, проникати крізь фіксуючі елементи адгезивного мостоподібного протеза до композиційного світлотвердіючого матеріалу і полімеризувати його повністю; використовувані матеріали для конструкції зменшують вплив на тканини протезного ложа. Запропонований мостоподібний протез дозволяє вирішити проблему протезування за допомогою адгезивних мостоподібних протезів, застосовуючи для їх фіксації світлотвердіючий матеріал.

 

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в удосконаленні конструкції адгезивного мостоподібного протезу, обгрунтуванні показань його застосування при обмежених дефектах зубного ряду, що дозволяє значно підвищити якість протезування.

1. На підставі літературних даних обґрунтовано необхідність удосконалення методики протезування адгезивними мостоподібними протезами для забезпечення можливості їх фіксації на світлотвердіючі композити.

2. Виявлено, що в усіх досліджуваних композиційних матеріалах мало місце вивільнення залишкового мономера від 1, 8±0, 01 мкг/мл до 10, 2±0, 055 мкг/мл, однак композиційні матеріали світлового твердіння виділяють на 20-30% менше мономера, ніж хімічні композити. Тому слід віддавати перевагу фіксування адгезивних мостоподібних протезів на світлотвердіючі матеріали.

3. Відмічено зменшення потужності світлового потоку, ініційованого полімеризаційною лампою при проходженні його крізь зразки акрилових пластмас від 578 мВт/см2 до повної втрати, що обумовлює можливість неповної полімеризації фіксуючого матеріалу і спричиняє наявність остаточного мономера та погану фіксацію адгезивного мостоподібного протеза. Також встановлено лінійну залежність між ступенем обробки протеза і зміною потужності світла, ініційованого полімерзаційною лампою.

4. При використанні різних фіксуючих систем визначено величину площі контакту адгезивного протеза до твердих тканин зубів для оптимального вибору фіксуючих систем, яка залежить від групи зубів та розміру дефекту і складає у