Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Удосконалення управління національним ринком праці в умовах трансформації економічної системи

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
26
Мова: 
Українська
Оцінка: 

розділі “Теоретико-методологічні основи управління ринком праці в умовах трансформації економічної системи” визначено закономірності структурних зрушень в зайнятості населення під впливом комплексу факторів. Як товар на ринку праці визначено трудові послуги, які є невід’ємними від працівників – носіїв робочої сили. Головними суб’єктами ринкових відносин є: роботодавець, найманий працівник та їх посередники (органи влади, громадські організації тощо). Виходячи в визначеного дисертантом механізму взаємодії структурних складових ринку праці зроблено висновок, що він містить дві складові: ринок робочої сили і ринок робочих місць. Такий поділ необхідний для оцінки характеру ринкових компонентів – попиту, пропозиції, конкуренції, ціни. Сформульовано конкретні функції ринку праці, а саме: розподільчу; посередницьку; ціноутворювальну; стимулюючу; регулюючу; інформаційну; соціальну; сануючу. 

З метою обгрунтування напрямів формування національної політики зайнятості в роботі здійснено узагальнення закордонного і вітчизняного досвіду регулювання соціально-трудових відносин з урахуванням особливостей соціально-економічного, суспільно-політичного та культурного розвитку тієї чи іншої держави. Встановлено, що національна політика зайнятості у економічно розвінених країнах світу передбачає регулювання процедури звільнення працівників із суспільного виробництва, формування “банків робочих місць”, страхування від безробіття, поєднання державного управління і адміністративної автономії. В країнах Східної Європи значна увага приділяється нетрадиційним підходам до запровадження активних форм зайнятості із застосуванням інтервенційних робіт та кредитування безробітних. 
Дослідження методологічних основ розвитку процесів взаємодії суб’єктів соціально-трудових відносин на ринку праці дозволило встановити спадкоємність загальних положень теорії управління з акцентом на системний характер формування відповідного організаційно-економічного механізму. Визначено функціонально-організаційні елементи системи управління ринком праці, в основу яких покладено принципи: єдності економіки і політики; єдності централізму і самостійності; наукового обгрунтовання і ефективності; сполучення загальних і локальних інтересів зацікавлених сторін на ринку праці. 
Доведено об’єктивну необхідність територіальної організації системи управління трудовою сферою в умовах ринкової трансформації економічної системи. Зроблено висновок, що просторові аспекти управління на національному рівні можливо реалізувати лише через ефективну регіональну політику на ринку праці. 
У другому розділі “Методика і практика дослідження ринку праці” на основі цілісної характеристики необхідного інформаційного забезпечення, методологічного інструментарію, аналітичних підходів запропоновано і обгрунтовано авторську концепцію дослідження ринку праці на національному і регіональному рівнях, яка реалізована у третьому розділі роботи. В порівнянні з існуючими підходами, запропонована концепція має системний характер, передбачає чітку послідовність, якісний і кількісний зв’язок між вивченням, аналізом, оцінкою ефективності функціонування ринку праці, виявленням тенденций його розвитку і розробкою конкретних заходів щодо вдосконалення управління соціально-економічними відносинами в означеній сфері. 
Узагальнення результатів виконаного дисертантом регіонального дослідження певних передумов становлення сучасного ринку праці (зменшення природної трудоресурсної основи, прогресуюче старіння населення, поглиблення депопуляції сільських жителів, міграційний відтік працездатних громадян тощо) дозволило зробити висновок про зменшення демографічної складової в обсягах пропозиції робочої сили. Основними економічними факторами формування ринку праці слід вважати спад обсягів виробництва та інвестиційної активності, збереження на підприємствах зайвої робочої сили та зростання прихованого безробіття. Подібні негативні явища, безперечно, впливають на скорочення попиту на робочу силу, умови виробничо-трудової сфери, відчутно звужуючі ринок робочих місць. 
Вивчення закономірностей розвитку національного та регіональних ринків праці дозволило визначити особливості його формування, а саме: регресуючий вплив існуючих демографічних і економічних факторів; підвищення трудової активності населення, що викликано падінням життєвого рівня, при збереженні переваг орієнтації на систему найманої праці; дестабілізуюча дія структурних перетворень в економіці при зміні форм власності; відсутність відповідності масштабів вивільнення працівників із суспільного виробництва характеру зрушень у соціально-економічному розвитку суб’єктів господарювання; погіршення якісних характеристик робочої сили та зниження її конкурентоздатності на ринку праці; інтенсивне зростання пропозиції робочої сили при одночасному падінні попиту на неї в поєднанні з розбалансованістю ринку трудових послуг (табл. 1). 
Результати проведеного автором дослідження свідчать про недостатню ефективність управління ринком праці. В певній мірі це пов’язано з тим, що на сьогодні його регулююча функція покладена практично на державну службу зайнятості, діяльність якої в підсумку зводиться переважно до пасивних заходів впливу. До того ж, вона має справу лише з фіксованою частиною ринку праці. Але ж можливості служби зайнятості та її структурних підрозділів у працевлаштуванні незайнятого трудоактивного населення обмежені і проблема полягає не лише у скороченні обсягів фінансування їх діяльності, а й низькому рівні організації моніторингу ринку праці, який повинен бути основою для прийняття рішень по регулюванню ринку робочих місць. 
На думку дисертанта, пріоритетними напрямами діяльності центрів зайнятості як головної діючої сили у системі управління сучасним ринком праці повинні стати активні заходи, які попереджують безробіття, регулюють попит і пропозицію робочої сили, зменшують напругу на локальних ринках праці. В основу такої діяльності слід покласти організацію оптимального інформаційного забезпечення та удосконалення методологічного інструментарію її здійснення. 
Аналітико-дослідницька робота в системі управління ринком праці повинна бути своєчасною і дійовою, що дозволить оперативно впливати на процес зайнятості, прогнозувати тенденції та оцінювати якість функціонування ринкового механізму регулювання ринку трудових послуг. Для забезпечення достовірної оцінки тенденцій розвитку ринку праці необхідно більш повна оперативна інформація. Це вимагає розширення спектру показників та запровадження комплексного, цілеспрямованого підходу щодо дослідження закономірностей його розвитку. Не менш важливо у структуру інформаційного поля, яке використовується для управління трудовою сферою, включати відомості про формування і функціонування ринкової інфраструктури, дані про функціонування ринку праці з урахуванням його взаємодії з конкретними складовими ринкового механізму господарювання. 
Фото Капча