Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Україна у ХVІІІ столітті. Ліквідація козацької автономії

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
17
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Тема 7. Україна у ХVІІІ столітті. Ліквідація козацької автономії
 
7.1 Доба гетьмана Івана Мазепи
7.2 Козацька Конституція 1710 р. Діяльність П.Орлика в еміграції
7.3 Обмеження та ліквідація козацько-гетьманської державності у ХVІІІ ст. Знищення Запорозької Січі
7.4 Правобережна Україна у складі Речі Посполитої. Коліївщина
7.5 Розподіл українських земель наприкінці ХVІІІ ст
 
7.1 Доба гетьмана Івана Мазепи (1687–1709 рр.). Становище українських земель
 
Наприкінці XVII – на початку XVIII ст. українські землі знаходилися у складі декількох держав: Московії, Польщі, Туреччини і Криму, Угорщини. Московське царство поширило свою юрисдикцію, крім Слобожанщини, на Лівобережжя і Запоріжжя. За Польщею зберігалася значна частина Правобережної України, Волинь і Галичина. Туреччина до кінця ХVІІ ст. володіла Поділлям, а також Буковиною та іншими суміжними землями. Угорщина надовго встановила своє панування в Закарпатті.
Найбільша частина українських земель знаходилася на правах автономії в Московській державі. Тут зберігся козацький адміністративний устрій (у Слобідській Україні - 5 полків, у Гетьманщині - 10). На відміну від Гетьманщини, де старшина обиралася і підпорядковувалася вибраному гетьману, у Слобідській Україні посада полковника була спадковою і підпорядковувався він царському воєводі, резиденція якого знаходилася в Бєлгороді. В обох частинах діяла своя судова система, міське самоуправління.
Запорозька Січ підлягала гетьману і поступово втрачала своє значення центру козацтва. Змінилися соціальний статус і заняття запорожців. Вони все більше займаються сільським господарством, бджільництвом, ремеслами. Згодом землі сучасної південної України переходять під юрисдикцію Росії і завдяки своїм природним ресурсам та виходу до Чорного моря починають відігравати все помітнішу роль в імперії.
Гетьман Іван Мазепа (1687 – 1709 рр.)
Правління І.Мазепи наприкінці ХVІІ – на початку ХVІІІ ст. позначилося внутрішньою стабілізацією Гетьманщини. Цьому значною мірою сприяли його особисті якості. Народився він бл. 1640 р. на Білоцерківщині в родині українських шляхтичів, здобув добру освіту та виховання, служив при дворі польського короля, виконував дипломатичні доручення в Західній Європі та козацькій державі. Був начальником особистої охорони та Генеральним писарем у Дорошенка, Генеральним осавулом у Самойловича.
У 1687 р. на козацькій раді, що відбулася над р.Коломак, обраний гетьманом. Коломацькі статті черговий раз обмежили автономію України і повноваження гетьмана, зокрема, забороняли міжнародні відносини, обмежували торговельну діяльність, заохочували змішані українсько-російські шлюби тощо.
Як гетьман, Мазепа протягом тривалого періоду орієнтувався на Росію, а в проведенні внутрішньої політики спирався на старшину, намагаючись створити станову державу західноєвропейського зразка із збереженням козацького устрою. Він багато зробив для розвитку в Україні освіти, культури, церковного життя, впорядкування господарства та соціально-економічних відносин.
Але не всі заходи гетьмана викликали загальне схвалення й підтримку. У 1692 р. проти нього виступив канцелярист Петрик Іваненко, який із запорожцями й татарами намагався звільнити Україну від московського самодержавства і приєднати до Гетьманщини Правобережжя та Слобожанщину.
Універсал 1701 р. про встановлення дводенної панщини, хоч і обмежував кріпосницькі прагнення старшини, з великим невдоволенням був прийнятий селянами.
Північна війна й Україна
Становище Гетьманщини ускладнилося у зв'язку з російсько-швецькою війною 1700-1721 рр. З її початком Петро І зажадав від України значно більших економічних і людських ресурсів, ніж його попередники. Козаки також змушені були брати участь у далеких північних походах і битвах, у важких фортифікаційних та будівельних роботах. Ускладнилася торгівля з європейськими країнами через встановлення загальноросійської державної монополії, запровадження тарифів на закордонні товари, податків на імпорт і експорт. Така протекціоністська політика була спрямована на збут в Україні значно дорожчих за європейські російських виробів.
Мазепа й Палій
Протягом 1704-1706 рр. козаки здійснили походи на Правобережжя, західноукраїнські та білоруські землі. Так, у 1704 р. Мазепа оволодів Київщиною й Волинню, пізніше Галичиною. На Правобережжі козакам за наказом Петра І довелося приборкувати народне повстання (1702-1704 рр.) проти польського панування, героєм якого був фастівський полковник Семен Палій. У національно-визвольній боротьбі він, як і Хмельницький, намагався опиратися на підтримку широких народних мас. Мазепа справедливо вбачав у ньому свого конкурента, а тому заарештував його. Потім цар відправив Палія в Сибір, звідки він повернувся в 1709 р.
Союз із Карлом XII
Політичні, військові і господарські обмеження Гетьманщини неминуче призводили до невдоволення й зростання опозиційних настроїв в Україні. Особливу тривогу серед старшини викликали наміри Петра І ліквідувати козацьку автономію, а військо перетворити в драгунські полки російської армії. В Україні московські чиновники та військові поводилися, як у завойованому краї, не звертаючи уваги на козацьку старшину. Усі козацькі права і вольності вони розглядали як царський дарунок, що міг бути у будь – який момент скасований. Гетьманщина була для них невід'ємною частиною Російської імперії. Натомість козацька старшина сповідувала концепцію вільного народу, який тільки під тиском певних обставин знаходився в договірних відносинах з московським царем, причому цар, на їхню думку, повинен був захищати, а не порушувати їхні права і вольності.
Приблизно в 1705-1706 рр. Мазепа розпочав таємні переговори зі шведами. Старшина спонукала гетьмана до активних дій, але в умовах шпигунства та окупації України царськими військами, підпорядкування багатьох козацьких полків російському командуванню неможливо було провести підготовчу роботу. Відомо також, що генеральний суддя В.Кочубей (можливо, із
Фото Капча