Українська культура

Цілу епоху в музичному житті України складає творчість М. В. Лисенка -- великого українського композитора, блискучого піаніста-віртуоза, талановитого хорового диригента, педагога, музикознавця й активного громадського діяча демократичного напряму. Лисенко започаткував або розвинув усі музичні жанри: оперний, симфонічний, кантатно-ораторіальний, хоровий, камерно-вокальний і камерно-інструментальний, у багатьох з них він досяг справжніх художніх вершин. Він є основоположником української класичної музики.

Коли Лисенко, ще студентом Київського університету, робив свої перші композиторські кроки, М. Вербицький написав ряд хорів і серед н»х -- монументальну поему «Заповіт» («Завіщанє»), а П. Сокальський -- свою першу оперу «Майська ніч» та кантату «Пир во время чумы», за яку на конкурсі у Петербурзі отримав другу премію. Кожен з цих митців не мав змоги здобути професіональну музичну освіту і так і не реалізував свого таланту. Лисенко, будучи серед них наймолодшим, вирішив втілити свої мистецькі задуми на міцній професіональній композиторській основі. У 1867--1869 роках він -- студент Лейпцігської консерваторії, пізніше проходить курс інструментовки у М. А. Римського-Корсакова -- професора Петербурзької консерваторії. Лисенко глибоко вивчає музику західноєвропейських композиторів -- класиків і романтиків, ревно пропагує творчість Глинки, Даргомижського, Мусоргського, постійно стежить за новими творами Бородіна, Чайковського, Римського-Корсакова.

Поряд з Лисенком на Україні працюють його сучасники -- згаданий уже П. Сокальський, І. Лаврівський, М. Калачевський, А. Вахнянин та інші. Кожний з них прагне до створення яскравих національних композицій Справжньою перлиною серед них стала музика до театральної вистави «Назар Стодоля» Т Шевченка -- «Вечорниці», її автор -- Петро Іванович Ніщинський (1832--1896).

Наприкінці XIX ст. з'являються твори О. Нижанківського, В. Сокальського, М. Матюка, М. Аркаса і Д. Січинського. А вже на початку XX ст. Лисенко щиро вітає появу нової когорти українських композиторів -- К. Стеценка, Я. Степового, М. Леонтовича, С. Людкевича.

Отже можна зробити висновок, що здобутки XIX ст. у сфері музичного мистецтва виявилися колосальними. Цей період вражаючий за гармонійністю розвитку і величезними результатами творчої діяльності людини у найрізноманітніших сферах. Тенденції, закладені епохою Відродження, досягли зрілості, і люди в повному обсязі відчули їх наслідки. В художню творчість прийшли величезна стильова, жанрова різноманітність. Причому всіх великих майстрів при їх яскравій індивідуальності об'єднувало усвідомлення неповторної цінності людської особистості. Виправдалася пророча думка Стендаля: “XIX сторіччя буде відрізнятися від попередніх віків точним і полум'яним зображенням людського серця”.

Тарас Григорьевич Шевченко – выдающийся украинский писатель и поэт, чье творчество сделало его ни много ни мало, а символом украинского народа и одной из главных колонн, на которой держится вся наша украинская культура. Так, все мы с вами еще со школьной скамьи хорошо знаем Шевченко именно как писателя, поэта, и вот немножко подзабыли о том, что Тарас Григорьевич был не только гениальным писателем, но и не менее гениальным художником. Художественное наследие Тараса громадное – сохранилось 835 произведений, картин, портретов, гравюр на разные темы, написанные в течение различных периодов жизни великого Кобзаря. Еще более 270 произведений считаются потерянными, к сожалению Тяга к живописи и рисования у Шевченко была с самых ранних лет его жизни В 1828 году Шевченко становится слугой Павла Энгельгардта, богатого россиянина дворянского происхождения. Павел Энгельгардт заприметил талантливого юношу. Одна из картин того периода – «Бюст женщины», написанная простым карандашом в 1830 году, Тарасу тогда было всего 16 лет. Возможно, эта красивая мечтательная барышня на картине была одной из его муз, как знать … В 1831 году Энгельгардт вместе с Шевченко переезжает в Санкт-Петербург, тогдашнюю художественную и культурную Мекку Российской империи. В Петербурге талантливого парня замечают выдающиеся русские художники Карл Брюллов и Василий Жуковский «Катерина» – одна из интереснейших картин Шевченко, написанная маслом в 1840 году. Картина очень символична, в форме образов автор передает те чувства, которые словно волны бурлили в его сердце. Босоногая девушка в центре картины, символизирует страдающий украинский народ, русский солдат на коне – самодержавную русскую монархию, подавляющую Украину, сидящий на земле крестьянин, (чем-то похож на казака Мамая) олицетворяет собой свободное прошлое, стремление к которому насквозь пронизывает как литературное, так и художественное творчество Тараса. картина называется «Цыганка гадает украинской девушке», написанная в 1841 году, здесь тоже прослеживается схожий сюжет, а украинская девушка символизирует не что иное, а саму Украину. В 1847 году Шевченко получил заказ написать портрет молодой княгини Екатерины Кейкаутовой, нежная и юная женщина, которая страдала от деспотизма мужа, вызвала сочувствие и симпатию художника Среди почти 400 работ того периода выделяются акварельные пейзажи, сделанные во время экспедиции географа А. И. Бутакова, которому по счастливому провидению Тарас попал художником. Шевченко любил природу и был прекрасным пейзажистом. А это одна из его лучших