Українське мистецтвознавство кінця XIX - початку ХХ століття

 

Київ - давньоруське місто, столиця і найбільше місто України. Київ - місто-герой. Знаходиться на річці Дніпро. Є адміністративним, політичним, історичним, культурним і духовним центром держави. Окрема адміністративно-територіальна одиниця в складі України і адміністративний центр Київської області. Населення становить 2 779 809 осіб (станом на 1.06.2010), площа — 839 км². Разом з передмістями утворює Київську агломерацію із сукупним населенням понад 5 млн мешканців. Київ по праву вважається європейським мегаполісом.

Дата заснування Київа - 482 рік (близька до реальної, але трохи умовна і прийнята для зручності, в 1982 році місто святкувало свій 1500-літній ювілей) Мова спілкування - українська (державна) Національна валюта - гривня Церква - відділена від держави. Згідно з Конституцією, всі громадяни України мають право на вільне віросповідання. Більшість віруючих киян - православні християни, але є також і католики, протестанти, іудеї, мусульмани, представники інших релігій і конфесій Площа Київа - 827 квадратних кілометра, довжина уздовж Дніпра - більше 20 кілометрів 

Територія міста поділена на 10 адміністративних одиниць - районів: 

Правий берег Дніпра: Шевченківський, Печерський, Подільський, Оболонський, Святошинський, Солом'янський, Голосіївський; 

Лівий берег Дніпра: Деснянський, Дніпровський, Дарницький.

Герб Київа - на першому відомому вченим гербі, XV століття, був зображений лук з двома стрілами. У 1782 році місто отримало новий герб із зображенням архангела Михаїла. Архангел - у короткій туниці, з німбом навколо голови, з мечем у правій і щитом у лівій руці. У 1919 році цей герб було скасовано більшовицьким урядом. І тільки через 50 років, в 1969 році з'явився новий герб міста. В основі його зображення лежав щит слов'янської форми. Зверху - серп і молот, унизу - медаль "Золота Зірка" Героя Радянського Союзу (Київ має статус міста-героя). На червоно-блакитному полі щита, що відбивало кольору тодішнього прапора України, зверху йшов напис "КИЇВ". У центрі містилося стилізоване зображення квітучої гілки каштана, що перетинається давнім слов'янським зброєю - луком (незважаючи на те, що каштани походять з Франції, у Києві ці дерева дійсно знайшли свою другу батьківщину). Після здобуття Україною незалежності Київ повернув собі герб із зображенням архангела Михаїла. (Архангел Михаїл і Св. Софія вважаються небесними покровителями міста)

Географія Київа. Київ розташований у північній частині України, на межі лісостепової зони і зони змішаних лісів, в середній течії Дніпра (нижче гирла Десни), на обох його берегах.

Рельєф Київа. Київський рельєф представлений рівнинними формами: на Лівобережжі - Придніпровська низина, на Правобережжі в північній частині - Поліська низина, у південній частині - Придніпровська височина. Високий правий берег Дніпра в районі Київа займає відроги Придніпровської височини. Це узвишшя називається Київським плато (по-французьки "плато" означає "плоский"). Воно густо розсічено балками і ярами. Місцевість то піднімається, утворюючи ряд окремих висот, то опускається до рівня долини Дніпра. Найвищі точки (106 метрів) над рівнем Дніпра лежать в східній частині міста, в районі Печерська. Дніпро і його притоки (Десна, Прип'ять, Березина, Почайна, Глибочиця, Киянка, а також Либідь) здавна відігравали величезну роль в економічному і політичному житті населення Середнього Подніпров'я. Територія сучасного Києва як би на ключ замикала шірокоразветвленную систему річкових шляхів, що отримала назву "шлях з варяг у греки". Тут перетиналися найважливіші торговельні шляхи. З усіх боків Київ оточували природні рубежі, які робили місто практично неприступним для ворогів. І, нарешті, київська територія мала першокласну річкову гавань - річку Почайну.

За одним із переказів, яке записав Нестор Літописець у своїй «Повести временных лет», назва міста походить від імені Кия - найстаршого з трьох братів, які, за легендою, вважаються засновниками Києва. 

Археольогична наука установила, що Київ існував уже не менш, як за 100 років до Р. X. Значить, і український нарід тоді вже був. Коли саме він оселився на землі, яку займає й нині, не відомо. Але-ж археольогичні роскопки могил на Полтавщині, Київщині, Чер-нигівщині, Поділлі і в ин. місцях України, з похоронами в тих могилах ще до хрещення Русі, показали знайденими в них зернами хлібів, знаряддям і ин. предметами, що український нарід ще до прийняття христіанства був уже народом хліборобським, а значить осілим на нинішній своїй території. Се потверджується й иншими науковими даними. Як тоді звав себе і свою землю український нарід — не відомо. Але-ж у всякому разі не Русью, бо се імя, як видно хоч би з київського літопису, з'явилося в Київі тілько в другій половині IX віку після Р. X. і було назвою спочатку тілько для князя та його вояків чужинців.

Місце для міста було вибране вдало - високі схили Дніпра служили хорошим захистом від набігів кочових племен. У 882 р. новгородський князь Олег, заволодівши Києвом, зробив його князівською столицею могутньої Давньоруської держави, колискою трьох братніх народів - російського, українського та білоруського.

 

 

Київ постав на правому березі Дніпра, на кручах, які високо здіймаються над річкою. Це найзручніше місце для розташування міста в усьому Середньому Подніпров’ї. Тут пролягає межа між зонами лісу і лісостепу. У місці, де виник Київ, межу лісу і лісостепу перетинає могутній Дніпро. Не просто перетинає, а