Українське мистецтвознавство кінця XIX - початку ХХ століття

Поверхня мосту спиралася на п’ять цегляних «биків», викладених в основі великими гранітними глибами. До речі, залишки цих глиб пішли на будівництво постаменту пам’ятника Богдану Хмельницькому. Верхні частини «биків» мали форму арок з баштами обабіч, що були виконані в архітектурному стилі середньовічної англійської готики. «Бики» з’єднувалися між собою залізними ланцюгами, настільки великими, що вага окремої ланки сягала 12 пудів (192 кілограми). Всі металеві частини мосту було виготовлено у Бірмінгемі. На шістнадцяти суднах їх привезли до Одеси, а звідти за допомогою багаточисельних підвод, які тягнули воли, доставили до Києва.

До 1900 року міст мав розвідну секцію для проходу вітрильних суден. Діюча за принципом «зворотного кола», вона рухалась за допомогою зусиль тільки чотирьох чоловік. Пізніше поверхню моста дещо підняли, поглибили фарватер. Необхідність у розвідній частині відпала.

Міст виявився настільки міцним, що міг витримати навантаження в три пуди на кожен квадратний фут, або 310 тисяч пудів на всю споруду». О.Анісімов, києвознавець.

З кінця XVII ст. щовесни будували в районі Печерську («наводили» – звідси назви вулиць Старонаводницька та Новонаводницька) тимчасові плавучі мости. Вони діяли лише до осені. Взимку теж влаштовували спеціальні переправи через Дніпро.

Перший капітальний міст через Дніпро був споруджений в 1853 році — так званий Ланцюговий міст. В 1870 році було розпочато будівництва металевого залізничного моста під керівництвом військового інженера А.Е. Струве, другий залізничний міст — Петрівський — споруджений в 1929 році. У районі нинішнього моста Патона існував також т.зв. Наводницький міст понтонної конструкції, що дав назву вулицям Старонаводницькій і Новонаводницькій. Під час другої світової війни всі мости через р. Дніпро були зруйновані. Після звільнення Києва (6.11.1943) були споруджені тимчасові дерев'яні мости.

Сьогодні береги Дніпра в межах міста з'єднують 7 мостів, з них 4 автомобільні — Московський, міст метро, міст Патона та Південний, два залізничних — Дарницький та Петрівський, а також пішохідний міст.

Із за великої кількості автотранспорту, кількість якого постійно зростає у Києві гостро стоїть потреба у нових мостах. Тому на початку двотисячних почали спорудження Подільсько-Воскресеннського, та Дарницького автомобільно-залізнодорожнього мостів. Останній планують відкрити до Євро 2012.

 

 

Найбільш давні будови Києва відносяться до XI—XII сторіч, коли Київ був центром потужної європейської держави — Русі. Зберіглися також будинки XVII—XVIII століть, проте переважають в архітектурному обличчі міста будови другої половини XIX століття, та початку ХХ століття, виконані у стилі модерн та конструктивізму. Загалом у місті збереглося бл.3000 споруд 11-поч.20 ст., зокрема понад 70 храмів тих часів. До числа найзначніших архітектурних пам'яток Києва зараховують наступні:

В числі пам'яток новітньої епохи:

•Київський метрополітен

•Кабінет міністрів

•Президентський секретаріат

•Висотний житловий будинок по Хрещатику, 25

•Національний спортивний комплекс «Олімпійський»

Пам'ятники Києва

У Києві велика кількість різноманітних меморіалів, пам'ятників, монументів, сульптурних груп, пам'ятних знаків, погрудь (бюстів) і фігур. Будучи впродовж історії завжди містом мультикультурним, в Києві в різний час «вшановували у камені» діячів багатьох країн і народів.

Як і в інших містах України, переважна більшість пам'ятників і монументів у Києві зосереджена в центральній (історичній) частині, хоча деяке їх число, в тому числі і з огляду на величину міста, сформування власних осередків адміністративних одиниць міста (районів), територіальне розміщення об'єктів культури, місць історичних подій, проживання і/або роботи видатних діячів, включення до складу міста прилеглих населених пунктів тощо, розташовані по всій території міста і на околицях.

Пам'ятники Києва до 1917 року

Найстарішим пам'ятником Києва традиційно вважається Пам'ятник Магдебурзькому праву (1802—08). Від нього і починається шерег встановлення монументів і спогруд в Києві у добу Російської імперії, яких до Жовтневого перевороту 1917 року нараховувалось ніяк не менше 2 десятків. Чільне місце серед них посідали пам'ятники російським царям та державним діячам імперії.

Історія пам'ятників Києва у ХХ столітті

З приходом до влади більшовиків велике число пам'ятників було зруйновано і знесено, а на постаменти (місця) деяких, як у випадку з пам'ятником Щорсу, поставлено скульптури інших, вже ідеологічно «витриманих» у дусі нової влади, діячів. Водночас здобутком політики україназації 1930-х стало вшанування українських діячів культури (Пам'ятник Тарасу Шевченку), втім доба репресивних заходів («Розстріляне відродження», Голодомор, колективізація), що змінила короткотерміновий період розвитку, нагло перервала цей процес.

Після Другої світової війни визначним напрямком у зведенні пам'ятників у Києві, як і по всьому СРСР, стала монументалізація подвигу радянського народу у перемозі в Великій вітчизняній війні, встановлення пам'ятників окремим подіям та особам війни. Водночас споруджуються ідеологічно спрямовані пам'ятники діячам Громадянської війни в Росії 1917—1921 рр., окремим партійним і державним діячам Радянського Союзу. В часи т.зв. «Хрущовської відлиги» (1950—60-і рр.) було започатковано процес вшанування у пам'ятниках діячів української культури (пам'ятник І.Франку, 1956 рік).

Зі здобуттям незалежності України в 1991 році активізується політичне і національно-культурне відродження українського народу, яке розпочалося з демократизацією суспільного життя всередині 1980-х років. Звернення да національного коріння, розвиток національної за змістом і формою культури визначили наперед вшанування багатьох діячів української історії та культури, що отримували негативне забарвлення у