Управління активами на торгівельному підприємстві “Санторин”

Рентабельність усієї реалізованої продукції знизилася за звітний період на 9,63% і склала до кінця 2003 року 7,56%. Це значить, що наприкінці звітного періоду кожна гривня реалізації стала приносити на 2 копійки менше прибутку від реалізації.

Унаслідок зниження попиту на продукцію через зміну кон'юнктури рику збуту, а також унаслідок зниження платоспроможності покупців показники рентабельності продукції істотно знизилися.

На основі проведеного аналізу фінансової діяльності ТОВ "Санторин" були зроблені наступні висновки. Не дивлячись на збільшення вартості майна підприємство в 2003 році, його фінансова стійкість залишилася на незадовільному рівні. Маючи на балансі значну по величині вартість оборотних активів, підприємство має потребу в більшій величині оборотних коштів, незважаючи на значну питому вагу в складі майна. Усі показники, що характеризують платоспроможність знаходяться на рівні нижче норми, що визвано, в основному, наявністю у підприємства значної суми кредиторської заборгованості. 

Балансовий прибуток у 2003 році знизився майже на 19%. Це було викликано зниженням показників рентабельності, за рахунок втрати підприємством конкурентноздатності на ринку збуту. Показник оборотності основних засобів на кінець аналізованого періоду є не задовільним (395 днів), на що в основному вплинула оборотність дебіторської заборгованості (160 днів). На підставі цих даних був зроблений висновок про не ефективність використання майна підприємства. 

У цілому на основі проведеного аналізу, були зроблені висновки, що свідчать про проблеми, зв'язаних, насамперед, з поточним оперативним керуванням фінансами на ТОВ "Санторин". Керуванню фінансами на підприємстві приділяється, занадто, мала роль. Це зв'язано з тим, що підприємство існує, порівняно недавно, форми внутрифірмових звітів ще не відпрацьовані. Власне кажучи, керування фінансами відбувається на рівні бухгалтерської служби і керівника підприємства. Тому необхідно організувати службу керування фінансами і провести ряд заходів щодо поліпшення фінансового стану відповідно до даних рекомендацій.

Математичне обгрунтування шляхів удосконалення управління активами підприємства

Економіко-математичне моделювання є невід'ємною частиною будь-якого дослідження у області економіки. Бурхливий розвиток математичного аналізу, дослідження операцій, теорії вірогідності і математичної статистики сприяло формуванню різного роду моделей економіки.

Чому можна говорити про ефективність застосування методів моделювання в цій області? По-перше, економічні об'єкти різного рівня (починаючи з рівня простого підприємства і кінчаючи макрорівнем - економікою країни або навіть світовою економікою) можна розглядати з позицій системного підходу. По-друге, такі характеристики поведінки економічних систем:

- мінливість (динамічність)

- суперечність поведінки

- тенденція до погіршення характеристик

- схильність дії навколишнього середовища

зумовлюють вибір методу їх дослідження.

За останні 30-40 років методи моделювання економіки розроблялися дуже інтенсивно. Вони будувалися для теоретичних цілей економічного аналізу і для практичних цілей планування, управління і прогнозу. Змістовно моделі економіки об'єднують такі основні процеси: виробництво, планування, управління, фінанси і т.д. Проте у відповідних моделях завжди упор робиться на який-небудь один процес (наприклад, процес планування), тоді як всі інші представляються в спрощеному вигляді.

У літературі, присвяченій питанням економіко-математичного моделювання, залежно від обліку різних чинників (часу, способів його уявлення в моделях; випадкових чинників і т.п.) виділяють, наприклад, такі класи моделей:

1.статистические і динамічні

2. дискретні і безперервні

3. детерміновані і стохастичні.

Якщо ж розглядати характер методу, на основі якого будується економіко-математична модель, то можна виділити два основні типи моделей:

- математичні

- імітаційні. 

Математичні моделі економічних процесів і явищ більш стисло можна назвати економіко-математичними моделями. Для класифікації цих моделей використовуються різні підстави. 

За цільовим призначенням економіко-математичні моделі діляться на теоретико-аналітичні, використовувані в дослідженнях загальних властивостей і закономірностей економічних процесів, і прикладні, вживані в рішенні конкретних економічних задач (моделі економічного аналізу, прогнозування, управління).

Економіко-математичні моделі можуть призначатися для дослідження різних сторін народного господарства (зокрема, його виробничо-технологічної, соціальної, територіальної структур) і його окремих частин. При класифікації моделей по досліджуваних економічних процесах і змістовній проблематиці можна виділити моделі народного господарства в цілому і його підсистем - галузей, регіонів і т.д., комплекси моделей виробництва, споживання, формування і розподілу доходів, трудових ресурсів, ціноутворення, фінансових зв'язків і т.п. 

Зупинимося детальніше на характеристиці таких класів економіко-математичних моделей, з якими пов'язані найбільші особливості методології і техніки моделювання. 

Відповідно до загальної класифікації математичних моделей вони підрозділяються на функціональні і структурні, а також включають проміжні форми (структурно-функціональні). У дослідженнях на народногосподарському рівні частіше застосовуються структурні моделі, оскільки для планування і управління велике значення мають взаємозв'язку підсистем. 

Типовими структурними моделями є моделі міжгалузевих зв'язків. Функціональні моделі широко застосовуються в економічному регулюванні, коли на поведінку об'єкту ("вихід") впливають шляхом зміни "входу". Прикладом може служити модель поведінки споживачів в умовах товарно-грошових відносин. 

Один і той же об'єкт може описуватися одночасно і структурою, і функціональною моделлю. Так, наприклад, для планування окремої галузевої системи використовується структурна модель, а на народногосподарському рівні кожна галузь може бути представлена функціональною моделлю. 

Дескриптивні моделі відповідають на питання: як це відбувається? або як це найімовірніше може далі розвиватися? тобто вони тільки пояснюють спостережувані факти або дають вірогідний прогноз. Нормативні моделі відповідають на питання: як це повинне бути? тобто припускають цілеспрямовану