+3 8(066) 185-39-18
fвизначаються, виходячи із загальної стратегії підприємства, вони можуть відображати потреби розв’язання таких проблем:
- кардинального підвищення якості продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на вітчизняному і світовому ринках;
- розробки і впровадження ресурсозберігаючих технологій (енергозберігаючих) ;
- скорочення до максимально можливого рівня витрат ручної праці, поліпшення умов та безпеки праці;
- здійснення всебічної екологізації виробництва з метою забезпечення належної охорони навколишнього середовища.
Процес обґрунтування і розробки інноваційної стратегії підприємства пов’язаний з управлінням змінами і його підприємницькою поведінкою. У зв’язку з цим, останніми роками на багатьох фірмах промислово розвинутих країн Заходу стала активно впроваджуватись інноваційна модель підприємництва, яка передбачає пошук нових шляхів розвитку підприємства. Це дає змогу говорити про управління ростом конкуренції, або інноваціями, які включають формування напрямків економічного прориву, розробку механізмів управління ризиком і відносин з покупцями, створення мережі обміну технологіями і ноу-хау. Стратегія розвитку підприємства в інноваційній моделі підприємництва базується на постійному пошуку, прагненні до розширення ринку товарів. Така стратегія повинна передбачати створення і постійне підтримування вигідного технологічного випередження.
Важливим аспектом інноваційної стратегії підприємства має бути усвідомлення необхідності прийняття нових технологічних рішень, а саме:
- різко ускладнився процес вибору виробничих технологій в умовах його динамічного розвитку;
- кожне підприємство все частіше постає перед дилемою – закупляти технологію на ринку або здійснювати власні технологічні розробки;
- оскільки самі технології стають джерелами доходу, підприємство повинне вирішувати питання просування своїх розробок на ринок чи використовування їх самим.
Основні напрямки діяльності менеджера в інноваційній сфері підприємства:
1) обґрунтування і розробка стратегії розвитку підприємства (включаючи інноваційну) і адекватний механізм її реалізації;
2) розробка нових і модернізація існуючих методів управлінської діяльності на підприємстві;
3) обґрунтування і розробка системи стимулювання інноваційної діяльності;
4) розробка нових форм організації інноваційного процесу;
5) формування в колективі підприємства творчого клімату;
6) розробка нових моделей використання робочого часу;
7) реалізація проектів впровадження інформаційних і комунікаційних технологій.
Відповідно до цього, в сучасних умовах особливу актуальність набуває технологічний менеджмент, який передбачає розробку методів управління впровадженням нових технологічних процесів на підприємстві.
Сучасне підприємство, яке орієнтується на використання передових технологій, має вирішувати такі задачі, що пов’язані між собою:
- розробка способів швидкого освоєння нових технологій;
- розробка способів ефективного використання нових технологічних процесів у відповідності з ринковими потребами;
- забезпечення поєднання способів застосування нових технологій і нових форм організації праці.
Для успішного вирішення цих завдань підприємство повинне усвідомити необхідність комплексного або інтегрального підходу до технологічного менеджменту, у відповідності з яким пропонується розробка і впровадження нових технологій управлінської діяльності (див. Рис. 1. 1) :
- стратегічний технологічний менеджмент;
- тактичний технологічний менеджмент;
- оперативний технологічний менеджмент.
Стратегічний технологічний менеджмент представляє формування довгострокових технологічних цілей розвитку підприємства і їх урахування при розробці стратегії розвитку підприємства.
У рамках стратегічного технологічного менеджменту повинні вирішуватися пріоритетні проблеми, пов’язані з оптимізацією технологічного потенціалу підприємства:
1) вибір технологій, які відповідають потребам підприємства;
2) вибір способу створення або придбання технологій повинен передбачати оцінку всіх альтернативних джерел отримання технологій, що відповідає цілям підприємства:
- реалізація внутрішніх можливостей забезпечення технологією, розробка технологічних процесів власними силами підприємства;
- пошук внутрішніх джерел забезпечення технологічними процесами.
3) вибір способу розпорядження технологією може передбачати основні альтернативи:
- використання технологій, розроблених на підприємстві;
- придбання технологій за межами підприємства у формі технологічних угод.
Реалізація завдань стратегічного характеру значно розширює область в сфері технологічного менеджменту.
Тактичний технологічний менеджмент націлений на розв’язання таких завдань:
- вибір конкретних видів технологічних процесів, визначення технологічного потенціалу, необхідного підприємству для випуску продукції в даний момент і на довгострокову перспективу;
- визначення способів використання технологічних процесів;
- розробка організаційних структур, необхідних для здійснення обраної технологічної стратегії.
Оперативний технологічний менеджмент передбачає розробку механізму реалізації виробничої технологічної стратегії у відповідності з короткостроковими цілями розвитку підприємства.
Реалізація інтегрального підходу до технологічного менеджменту потребує відповідних змін в організаційній структурі підприємства. Для цих цілей можуть створюватись спеціальні підрозділи у вигляді технологічних груп, функції яких повинні відповідати змісту і завданням технологічного менеджменту, існуючій організаційній структурі управління підприємством.
Вивчення і аналіз досвіду інноваційної діяльності американських компаній дозволяє виділити три різні організаційні форми: послідовна; паралельна; інтегральна.
Послідовна форма, передбачає поетапне проведення інноваційної діяльності, почергово в усіх функціональних підрозділах компанії (див. Рис. 1. 2).
Паралельна форма організації інноваційної діяльності передбачає проведення усіх видів робіт по проекту одночасно у всіх структурних підрозділах підприємства. Принципова схема даної форми інноваційної діяльності представлена на (див. Рис. 1. 3).
Інтегральна форма (метод спільного конструювання) інноваційної діяльності базується на матричній системі організації управлінської діяльності. В системі поряд з функціональними і виробничими підрозділами організовуються спеціальні проектні цільові групи на чолі з керівником інноваційного проекту, який виконує координуючі функції. Як правило, на великих американських фірмах такі форми часто реорганізуються в самостійні науково-виробничі комплекси з розробки нових сфер підприємницької діяльності.
У тому випадку, коли в американських компаніях інноваційна діяльність стає