Управління конкурентоспроможністю продукції підприємства КП СПС «Арсенал"

2) цінові показники (продукція вважається конкурентоспроможною, якщо її продажна ціна, дизайн і якість не поступаються аналогам, представленим на ринку) ; порівняльна вартість (порівняльна вартість одиниці праці в обробній промисловості порівнюваних країн, підрахована в одній валюті) ; порівняльна прибутковість (чим вищі прибутки мас компанія від своїх експортних операцій, тим вищим є рівень конкурентоспроможності її продукції, тобто показником є норма прибутку компанії) – підхід англійських економістів.

Під чинниками конкурентоспроможності прийнято розуміти безпосередні причини, наявності котрих необхідно та достатньо для зміни одного чи декількох критеріїв конкурентоспроможності. Класифікацію чинників конкурентоспроможності наведено в додатку Б.

Крім зазначених в додатку Б, за інтенсивністю дії розрізняють малозначні, значні і дуже значні фактори конкурентоспроможності продукції, а за характером дії – позитивні і негативні, по відношенню безпосередньо до товару виділяються такі групи чинників, як товарні та нетоварні; по відношенню до підприємства та ступеню їх контрольованості підприємством виділяються такі групи чинників, як зовнішні та внутрішні.

У сучасних умовах функціонування вітчизняних підприємств на ринку цінова конкуренція змінилась неціновою, тобто конкуренцією технічного та якісного рівня продукції. У конкурентній боротьбі за ринки збуту перемагає не той товаровиробник, який пропонує нижчі ціни, а той, який пропонує вищу якість, оскільки високоякісна продукція більш практична у використанні. При цьому роль ціни не зменшується, вона є найвпливовішим критерієм максимізації прибутку.

В умовах глобалізації ринкових відносин при дослідженні оцінки та діагностики рівня конкурентоспроможності підприємств машинобудування виникає необхідність пошуку нових критеріїв, враховуючи конкурентоспроможність як складову стратегії. Всі методи аналізу конкурентоспроможності повинні оцінювати не лише статичний стан, а й спрямовуватися на прогнози (динаміка).

У сучасних підходах існують різноманітні методи оцінки конкурентоспроможності:

- методи, що базуються на теорії рівноваги підприємства та галузі;

- методи, які побудовані на теорії ефективної конкуренції;

- матричні методи оцінювання конкурентоспроможності;

- інтегральні методи;

- методи визначення позиції в конкуренції з точки зору стратегічного потенціалу підприємства;

- методи, що базуються на порівнянні з еталоном;

- графічні методи;

- методи оцінки за ринковою часткою.

Найбільша увага при оцінці конкурентоспроможності підприємства приділяється матричному методу, оскільки він враховує динамічність зовнішнього середовища. Основним недоліком зазначених методів оцінки конкурентоспроможності вважається статичність оцінки, яка може бути актуальною лише в короткостроковому періоді [45].

При використанні достовірної інформаційної системи забезпечення конкурентоспроможності, керівництво підприємства може систематично вирішувати завдання ефективності виробничої стратегії, продуктивності використання всіх видів ресурсів (матеріальні, фінансові, трудові та інтелектуально-інформаційні), забезпечуючи у такий спосіб конкурентоспроможність сукупного (як синергетичний ефект) потенціалу підприємства [36].

Конкурентоспроможність підприємства приладобудівного комплексу також залежить від спроможності спрямовувати частину ресурсів на наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), використовувати у виробничому процесі сучасну техніку і технології, нові форми організації виробництва та управління, іншими словами впроваджувати у виробничий процес стратегію інновацій.

До основних критеріїв оцінки конкурентоспроможності, які недостатньо враховуються підприємствами, належить, насамперед, зміна значимості (пріоритетності) чинників конкурентоспроможності у реальній економіці. Інформація про критерії оцінки конкурентоспроможності діяльності підприємства, на які слід звернути увагу і будувати стратегію діяльності на ринку, є індикатором визначення рівня конкурентоспроможності. Ідентифікації таких чинників є одним із головних напрямків вироблення тактичних рішень фірмами і реалізації стратегічної позиції підприємства в конкурентному середовищі. Використання на основі моніторингу дієвих механізмів посилення конкурентоспроможної позиції дає змогу підприємству забезпечувати стабільність функціонування у реальній економіці.

Забезпечення конкурентоспроможності потребує прояву гнучкості мислення, постійного пошуку і використання нових, неординарних рішень, тобто непередбачуваних і ефективних дій. Фірмі необхідно систематично оцінювати вплив різноманітних чинників на її рівень і розробляти заходи щодо підвищення значень відповідних показників, оскільки завдяки оцінці конкурентоспроможності визначається стратегія розвитку підприємств. При оцінці конкурентоспроможності виділяють чотири діагностичні компоненти аналізу конкурентоспроможності (цілі, стратегія, допущення, можливості).

Розуміння та аналіз зазначених елементів дає змогу передбачити реакцію конкурентів.

У спеціалізованій економічній літературі економісти розглядають ряд підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства, використовуючи при цьому різноманітні показники. Пошук шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства неможливий без аналізу чинників зовнішнього середовища, оскільки вони визначають рівень ризику підприємницької діяльності [32].

Тобто, інформаційне забезпечення рівня конкурентоспроможності охоплює як характеристики внутрішнього, так і зовнішнього середовища.

Оцінювання конкурентоспроможності підприємств машинобудування, його окремих бізнес-процесів потребує насамперед розгляду низки внутрішньофірмових методичних питань, пов'язаних з оцінкою конкурентоспроможності.

Сьогодні на визначення конкурентоспроможності впливають наступні групи чинників: ресурсні, управлінські, організаційні, технічні, ринкові [45].

В умовах глобалізації ринкового середовища виникає необхідність об'єктивного виявлення й аналізу зовнішніх чинників, які впливають на оцінку конкурентоспроможності. Більшість теоретиків і практиків дотримуються думки, що вибірка аналітичних показників, які дають можливість отримати достовірну інформацію про конкурентоспроможність підприємства, затрудняє хід визначення ефективності, але сприяє комплексному аналізу і більш об'єктивному прийняттю рішення щодо розробки та впровадження бізнес стратегії.

При оцінці конкурентоспроможності важливе значення відіграє організаційна культура, яка формує внутрішню політику бізнесу, і є основою зовнішньої прозорості бізнесу та сприяє утриманню ним своєї позиції в конкурентній боротьбі [64]. Завдяки