Управління конкурентоспроможністю продукції підприємства КП СПС «Арсенал"

Підприємству, при визначенні конкурентоспроможності, слід враховувати динамічність ринкової системи, оцінювати і аналізувати можливості проникнення на ринок нових конкурентів. Серед перелічених чинників впливу на конкурентоспроможність підприємства в умовах ринкової динаміки відіграє важливу роль інформаційно-комунікаційне середовище, оскільки через існування бар'єрів доступу інформаційних ресурсів оцінка конкурентоспроможності підприємств машинобудування є складною, адже підприємству не завжди вдається отримати інформацію про своїх конкурентів.

Конкурентоспроможність підприємства виявляється лише порівняно, а отже, є відносним показником. При оцінці конкурентоспроможності базу для порівняння для забезпечення достовірності отриманих даних слід обирати в межах галузі.

Більшість методів оцінки конкурентоспроможності бізнесу є кількісними. Кількісний підхід до оцінки конкурентоспроможності дає змогу прогнозувати реальні шанси в конкурентній боротьбі, в конкретній сфері діяльності і приймати на цій основі, найдоцільніше вирішувати як з економічної, так і стратегічної точки зору. Проте в реальній економіці значна увага приділяється якісним методам оцінки конкурентоспроможності підприємства, які мають низький ступінь фінансово-математичної формалізації, їх вирізняє трудомісткість реалізації і дискретність оцінки. Вони не дають можливості використовувати оцінку конкурентоспроможності при аналізі і визначенні напряму посилення конкурентних позицій підприємства. Відсутність ефективних методів оцінки, що дають змогу кількісно описати конкурентне становище підприємства, утруднює процес використання цієї важливої характеристики при ухваленні рішень у процесі управління підприємством [36].

Таким чином, оцінка і управління вартістю підприємства є головним інструментом забезпечення конкурентоспроможності підприємства, оскільки відповідні методики пропонують точні і взаємозв'язані критерії оцінки результатів – вартість компанії, окремих бізнес-одиниць і бізнес-процесів, на основі яких можна створювати діяльність підприємства.

Кількісна оцінка конкурентоспроможності підприємств машинобудування повинна базуватися на наступних положеннях:

‒інтегральні та індивідуальні показники повинні формувати систему оцінки конкурентоспроможності;

‒при оцінці конкурентоспроможності для забезпечення більшої достовірності отриманих результатів слід враховувати значну множину показників та потенційні можливості підприємства;

‒необхідно виконувати принцип безперервності інформації [32].

Створені методи оцінки конкурентоспроможності підприємств машинобудування не відповідають сучасним тенденціям розвитку ринку, проте це можливе лише за умови послідовного вивчення етапів економічних процесів, якими привабливість і буде визначатися. Тому, постає проблема розробити нові методи оцінки конкурентоспроможності. Збалансована система показників є одним із новітніх методів оцінки конкурентоспроможності в багатьох галузях економіки, водночас і машинобудування в основі якої є оцінка не матеріальних активів підприємства, а інтелектуального капіталу. Завдяки розробці і використання збалансованої системи показників як концептуальної основи, підприємства можуть вживати відповідні заходи, що сприятимуть розвитку та утриманню провідних позицій на ринку в атмосфері невизначеності, мінливості економіки. Під час розроблення збалансованої системи показників слід звернути увагу на такі її складові: фінансову, клієнтську, внутрішніх процесів, навчання і розвиток персоналу.

Під конкурентоспроможністю розуміють характеристику продукції, котра показує її відмінність від товару-конкурента як за мірою відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на задоволення цієї потреби. Тому конкурентоспроможність (тобто можливість збуту на даному ринку) товару можна визначити, тільки порівнюючи товари конкурентів між собою. Інакше кажучи, конкурентоспроможність – поняття відносне, чітко прив’язане до ринку і (для товарів сезонного попиту) часу продажу.

Щоб задовольнити певну потребу, покупець повинен придбати товар, а потім, якщо це достатньо складний виріб, нести витрати на експлуатацію – купувати пальне, мастило, запасні частини, платити за профілактичні огляди та відновлювальні ремонти, оплачувати (якщо це товар виробничого призначення) працю обслуги, її навчання, страхування. Товар після придбання здебільшого неможливо негайно починати експлуатувати. Як правило, його треба доставити покупцеві, установити, перевірити та ін. Отже, витрати покупця складаються з двох частин – витрат на придбання (ціна товару) та витрат, пов’язаних зі споживанням, що їх називають «ціною споживання».

Останній економічний показник, хоч і є дуже важливим, але не вичерпує повністю поняття конкурентоспроможності. «Параметри» конкурентоспроможності залежать від виду й складності виробу в технічному та експлуатаційному відношенні, а також від потрібної точності оцінки, цілі дослідження та інших зовнішніх факторів.

Для оцінки конкурентоспроможності важливо розуміти, що на сучасному ринку покупець здебільшого намагається купувати не товари як такі, а весь комплекс пов’язаних з ними послуг, важливих для покупця, так що останній оцінює конкурентоспроможність з власних, вигідних для нього, але значно менш вигідних для виробника позицій.

Конкурентоспроможність товару має бути ключовим моментом прийняття рішення про розширення та створення нових виробничих потужностей, розробки маркетингових прогнозів.

Вивчення конкурентоспроможності товару, що реалізується на ринку, треба провадити безперервно та систематично.

Основні завдання аналізу:

‒оцінка конкурентоспроможності продукції;

‒вивчення факторів, що впливають на її рівень;

‒розроблення заходів для забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції.

Оцінка конкурентоспроможності продукції ґрунтується на дослідженні потреб покупця та вимог ринку. Щоб товар задовольняв потреби покупця, він має відповідати певним параметрам:

‒технічним (властивості товару, галузь його використання й призначення) ;

‒ергономічним (відповідність товару будові та функціям людського організму) ;

‒естетичним (зовнішній вигляд товару) ;

‒нормативним (відповідність товару чинним нормам і стандартам) ;

‒економічним (відповідність ціни товару платоспроможності споживача) ;

‒організаційним (умови поставки, комплектність поставки, сервісне обслуговування).

 

Під управлінням конкурентоспроможністю продукції слід розуміти процес планування, забезпечення необхідного рівня і підвищення конкурентоспроможності продукції за допомогою цілеспрямованого впливу на умови і