Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Урбанофлора Херсона

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
31
Мова: 
Українська
Оцінка: 

style="text-align: justify;"> 

В основу роботи покладено матеріали польових досліджень, які були проведені автором протягом 1993-1998 рр. на території м. Херсона. Зібрано 2, 8 тис. гербарних зразків, які зберігаються в гербарії Херсонського державного педагогічного університету (KHER), окремі дублети передано в гербарії Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного (KW) та Херсонського краєзнавчого музею (KHEM). Складено 230 флористичних списків. При складанні конспекту флори використані власні дані автора, дані літературних джерел, матеріали наукових гербаріїв KW, KHER, KHEM. При вивченні видової різноманітності флори було застосовано класичний морфолого-еколого-географічний метод, структура флори встановлена за допомогою методів порівняльної флористики, зокрема й математичного – рангової кореляції Стугрена-Радулеску. Для оцінки ступеню антропогенної трансформації флори ми використовували 8 індексів: синантропізації, апофітизації, апофітизації автохтонного елемента, антропофітизації (адвентизації), археофітизації, кенофітизації, модернізації та нестабільності флори в розумінні Б. Яцковяка (1992).
 
РОЗДІЛ 4. СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ УРБАНОФЛОРИ ХЕРСОНА
 
4.1 Флористичне багатство, різноманітність та систематична структура
Флора судинних рослин м. Херсона налічує 964 види. Рівень флористичного багатства дослідженої флори відповідає і навіть дещо переважає відповідний рівень флор інших міст Причорномор*я – Маріуполя (915 видів; Бурда, 1997) та Миколаєва (905 видів; Мельник Р. П., in colloquio), а також степів ПЗС (916 видів; Крицька, 1987) та плавнів Нижнього Дніпра (956 видів; Дубина, 1989), займаючи, порівняно з останніми, значно меншу площу. Аномально високе флористичне багатство є характерною рисою урбанофлор, зокрема і досліджуваної.
964 види урбанофлори належать до 442 родів, 105 родин, 57 порядків та 4 відділів. Характерною особливістю урбанофлори є повна відсутність у ній представників відділу Lycopodiophyta. Інші судинні спорові відіграють незначну роль (7 видів, 0, 7%). Відділ Magnoliophyta налічує 957 видів (99, 3%), з яких Liliopsida – 20, 6%, Magnoliopsida – 79, 4%. Трансформація систематичної структури зональної флори в результаті урбанізації виявляється в концентрації великої кількості видів у небагатьох родинах (у перших 3 родинах – 29, 9% видів, у 10 – 58, 5%, у 15 – 70, 9%), низькій таксономічній різноманітності (пропорція флори складає 1: 4, 3: 9, 5, середнє число видів у роді – 2, 2) та значній долі одно- трьохвидових родин (60, 0%) і родів (84, 8%).
Провідним показником систематичної структури флори є спектр перших за кількістю видів 10 родин. В дослідженій урбанофлорі переважають родини Asteraceae (129 видів), Poaceae (97), Fabaceae (62), Brassicaceae (56), Caryophyllaceae (44), Lamiaceae (44), Scrophulariaceae (37), Apiaceae (33), Chenopodiaceae (33), Cyperaceae (31). Родинний спектр урбанофлори близький до спектрів флор Євразіатської степової області й тяжіє до аналогічних флор Давнього Середземномор*я. Однак при загальній схожості структура першого спектру має ряд особливостей. Входження в першу десятку Chenopodiaceae та високе 4 місце Brassicaceae є проявом зміщення характерного для зональних флор спектру в результаті урбанізації та зближує досліджену флору з синантропними. Положення родин Cyperaceae та Poaceae є проявом зміщення характерного для зональних флор спектру в результаті інтразональної модифікації та вказує на бореальні риси флори.
Спектр перших одинадцяти за кількістю видів родів урбанофлори має такий вигляд: Carex (17 видів), Veronica (17), Potentilla (12), Euphorbia (10), Potamogeton (10), Rumex (10), Trifolium (10), Vicia (10), Chenopodium (9), Juncus (9), Polygonum (9). Характерною рисою спектру родів є гетерогенність останнього, в нього рівною мірою входять середземноморські, бореальні та синантропні роди.
 
4.2 Географічний аналіз урбанофлори
В основу дослідження географічної структури флори покладено флористичне районування Землі (Тахтаджян, 1978) та ботаніко-географічний поділ Євразіатської степової області (Лавренко, 1980) з деякими доповненнями, зробленими на основі робіт інших авторів (Клеопов, 1990; Крицька, 1986; Новосад, 1992; Протопопова, 1991), та власними. При цьому враховувались лише географічні особливості поширення видів. Користуючись цим підходом, ми відмовились від використання такого широко вживаного в сучасній флористиці терміну, як “Євразіатський степовий”, і слідом за Ю. Д. Клеоповим (1990) види, що поширені в межах Євразіатської степової області, віднесли до Номадійського типу ареалів. Класифікація ареалів видів флори є ієрархічною. Основними одиницями географічного аналізу є тип, клас та група ареалів. У представленому варіанті в урбанофлорі нараховується 5 типів, 12 класів і 30 груп ареалів.
Основу географічної структури флори складають голарктичний (41, 5%) та полірегіональний типи ареалів (17, 0%). Збільшення їх ролі (порівняно із зональною флорою) пов*язане з антропогенною трансформацією флори та з інтразональною складовою урбанофлори – плавнями Нижнього Дніпра (ПНД). Зокрема полірегіональний тип є єдиним, в якому доля адвентивних видів вища за долю аборигенних. Роль ПНД у зміщені зонального спектру підтверджується наявністю значної кількості гідрофітів та гігрофітів у складі обох типів. Характерною рисою є значне представництво видів з ареалами в Давньому Середземномор*ї, що належать до європейсько-давньо-середземноморського (13, 3%) та номадійсько-давньосередземноморського (12, 4%) типів ареалів. Урбанізація зональної флори зумовлює зниження ролі номадійського типу ареалів (15, 8%). Таким чином урбанізація призводить до часткового втрачання флорою зональних рис.
 
4.3 Аналіз біоморфологічної структури урбанофлори
Важливим елементом аналізу флори є встановлення спектру життєвих форм. В основу аналізу біоморфологічної структури покладено лінійну систему життєвих форм В. М. Голубєва (1965, 1995), в якій окремі ознаки розглядаються незалежно одна від одної. Для аналізу взято найбільш загальні ознаки, що не залежать від локальних екологічних факторів – основну біоморфу,
Фото Капча