Урбанофлора Херсона

Вперше виділено нову життєву форму за типом будови «підземних» пагонів – туріонні багаторічні трав*янисті рослини, яка властива Ceratophyllum demersum L., C. submersum L. та ін.

Встановлено, що в спектрі життєвих форм переважають трав*янисті рослини (92, 6%). З них 460 видів є трав*янистими полікарпіками, однак монокарпіків лише на 27 видів менше. За типом вегетації переважають літньозелені види (57, 0%). Також для досліджуваної флори характерним є домінування рослин із напіврозетковим (47, 9%) та безрозетковим (46, 0%) типами надземних пагонів, стрижневим типом кореневої системи (65, 0%). Більшість видів досліджуваної флори не має кореневищної структури (40, 3%), серед рослин з підземними пагонами домінують каудексові види (31, 7%). Зональні риси у флорі виявляються у домінуванні багаторічних трав*янистих рослин, а саме вегетативно-нерухомих видів із каудексами. Значний вплив інтразональної плавневої складової флори зумовлює високе представництво кореневищних видів. Результатом урбанізації флори є підвищення долі трав*янистих монокарпіків, видів із стрижневим типом кореневої системи і без кореневищної структури, що обумовлено нестабільністю едафічних умов в урбоекосистемі; а також – видів з безрозетковим типом пагонів, що пов*язано із формуванням в тіні споруд та зелених насаджень сциофітних екотопів.

 

4.4.1 Екологічна структура урбанофлори у відношенні до природних факторів. Для встановлення екологічної структури складено спектри відносно таких факторів, як вологість, освітленість, температурний режим, кліматичні особливості. Встановлено, що для урбанофлори характерним є домінування терофітів (33, 9%), геліофітів (63, 2%), мезотермофітів (54, 4%) та ксеромезофітів (33, 9%). Урбанізація призводить до часткової втрати зональних рис індигенною флорою, що виявляється в домінуванні терофітів, збільшенні умброфітності та мезофітизації флори. Частини міста, що належать до різних фізико-географічних областей, значно відрізняються за вологістю едафотопу, тому ми окремо проаналізували спектри гігроморф цих територій. Встановлено, що урбанізація призводить до мезофітизації степової флори та ксерофітизації плавневої флори, в цілому викликаючи уніфікацію останніх за рахунок збільшення долі ксеромезофітів.

4.4.2. Екологічна структура флори щодо стійкості до урбанізації. За стійкістю до урбанізації види розподілено між 5 групами, що виділені Р. Віттігом (1985). До них відносились види на підставі їх поширення в урбанозоні чи субурбанозоні міста за екотопологічним принципом. Для уніфікації та зручності використання ми пропонуємо деяку корекцію термінології, зокрема термін “крайні урбанофоби” ми замінили на “евурбанофоби”, “помірні урбанофоби” – на “геміурбанофоби” тощо. Встановлено, що в спектрі щодо стійкості до урбанізації домінують евурбанофільні (30, 2%) та евурбанофобні види (30, 9%). Перші представлені переважно адвентивними рослинами, а значне представництво других пов*язане з природним екотонним ефектом.

4.4.3. Екологічна оцінка трансформації флори в результаті урбанізації. Для оцінки ступеню антропогенної трансформації флори ми використовували індекси синантропізації, апофітизації, апофітизації автохтонного елемента, антропофітизації, археофітизації, кенофітизації, модернізації та нестабільності флори і порівнювали їх з відповідними в інших містах (табл. 1).

Порівняно високе значення індексу синантропізації (IS) доводить, що Херсон належить до міст із високим ступенем антропогенної трансформації флори. Низьке значення індексів антропофітизації (IАn), кенофітизації (IKen) та модернізації (IM) і високе – індексів апофітизації (IАp, IАps) флори порівняно з іншими містами визначає специфіку синантропізації флори м. Херсона, яка полягає у переважанні в її процесі апофітизації над адвентизацією.

 

Таблиця 1

Індекси, що характеризують ступінь трансформації флори в результаті урбанізації Херсона та деяких інших міст

 

 

 

Традиційно терміни “археофіт” та “кенофіт” є елементами класифікації видів адвентивних рослин за часом заносу, однак у багатьох авторів термін “археофіт” має подвійний зміст: з одного боку він характеризує час заносу, з іншого – високий ступінь натуралізації. Нами терміни “археофіт” і “кенофіт” винесені з класифікації за ступенем натуралізації та розглядаються як елементи флори в складі окремого аналізу. Такий підхід викликаний точною відповідністю термінів “археофіт” та “кенофіт” до мігрохроноелементів флори, що визначені Ю. Д. Клеоповим (1990). Всі адвентивні види урбанофлори за часом заносу розподілено нами між трьома адвентивними елементами: архео-, кено- та евкеномігрохроноелемент. Переважання в спектрі евкеномігрохроноелемента (38, 0%) свідчить про те, що найбільш активно процес інвазії адвентивних рослин відбувається у ХХ ст.

В основу розподілу видів адвентивних рослин за первинними ареалами покладено класифікацію В. В. Протопопової (1991), яка розроблена для адвентивного елемента флори України. Виділені 33 ареалогічні групи об*єднані нами у 8 адвентивних мігроелементів флори. Встановлено, що більше половини видів адвентивних рослин урбанофлори походить з Давнього Середземномор*я і відповідно належить до середземноморського, середземноморсько-ірано-туранського та ірано-туранського адвентивних мігроелементів.

Для аналізу адвентивного елемента флори за способом заносу на досліджувану територію використовувалась традиційна класифікація, при цьому адвентивні види розподілено між трьома групами: аколютофіти (129 видів, або 47, 1%), ергазіофігофіти (77 видів, або 28, 1%) та ксенофіти (68 видів, або 24, 8%). Тобто в дослідженій флорі переважають випадково занесені в результаті трансформації рослинного покриву види; а рослини, які здичавіли (ергазіофігофіти) або випадково занесені в результаті господарської діяльності людини (ксенофіти), поширені менше.

Важливим питанням аналізу флор антропогенно трансформованих територій є встановлення напрямку змін екологічних властивостей середовища під впливом антропопресії. В даному випадку для