Урбанофлора Херсона

 

 

Нами встановлено видовий склад адвентивного елементу урбанофлори. У результаті інвазії урбанофлора поповнилась 21 родиною, 119 родами та 274 видами, що становить 21, 0% родин, 27, 0% родів та 28, 4% видів від загального числа відповідних таксонів дослідженої флори. Доля видів адвентивних рослин в урбанофлорі Херсона є вдвічі вищою, ніж в цілому у флорі України, а це свідчить про значну роль міст у процесі їх інвазії, що є характерною рисою урбанофлор, зокрема і досліджуваної.

Всі адвентивні види розподілено між 5 групами за ступенем натуралізації, зокрема й археофіти. Дослідження процесу натуралізації адвентивних рослин у м. Херсоні показали, що вони не вкладаються в традиційну 4-х ступеневу схему, через що нами вперше виділено нову групу за ступенем натуралізації – агріоепекофіти. До агріоепекофітів віднесено види, які однаково добре натуралізувались у напівприродних, антропогенних та природних екотопах (або тільки у двох із зазначених вище типів екотопів, але обов*язково в антропогенних). Етологічно вони нагадують геміапофітів. До агріоепекофітів у м. Херсоні належать 22 види (8, 0%). Основу групи складають археофіти (наприклад Veronica arvensis L., V. tryphyllos L.), а також деякі кенофіти (Oenothera biennis L.) та евкенофіти (Bidens frondosa L.).

У цілому в урбанофлорі за ступенем натуралізації переважають епекофіти (50, 0%). Характерною особливістю урбанофлор, зокрема й даної, є значне представництво ергазіофітів (22, 6%). Ефемерофіти складають 16, 1% адвентивного елемента урбанофлори. Агріофітів налічується тільки 9 видів (3, 3%), причому всі вони натуралізувались в індигенних флорокомплексах плавнів Нижнього Дніпра.

 

 

Численні дослідники (Заверуха, 1985; Кагало, 1996; Камелін, 1973; Новосад, 1990; Ходосовцев, 1997; Юрцев, 1987 та ін.) дійшли висновку, що еколого-флорокомплексний підхід краще за інші відповідає принципам пізнання усієї багатогранності фітобіоти, а еколого-топологічне трактування її комплексності є найбільш переконливим та перспективним у наш час. Застосування такого підходу в урбанофлористиці, на наш погляд, є доцільним. По-перше, невід*ємною складовою урбанофлор є індигенні флористичні елементи. По-друге, синантропна флора міст також характеризується значною диференціацією, яка визначається еколого-топологічними властивостями середовища, зокрема і зумовленими діяльністю людини. По-третє, універсалізація підходів при вивченні диференціації регіональних складових біоти веде до чіткішого усвідомлення та аналізу отриманих результатів. В результаті дослідження екотопологічної диференціації урбанофлори встановлено, що судинні рослини беруть участь у формуванні 5 екоценофітонів та 11 екофітонів (рис. 1).

 

Сукупність видів судинних рослин, які пов*язані з повністю антропогенно трансформованими в результаті урбанізації територіями, розглядається в межах макрофлороекотопологічного комплексу – евурбанофітону. Даний флорокомплекс за числом видів є найбільшим в урбанофлорі. Він налічує 464 види судинних рослин, що належать до 264 родів та 64 родин. Структурний аналіз екоценофітону показав, що саме він зумовлює синантропні риси урбанофлори. Антропогенні екофітони мають значно більшу подібність до степових, ніж до заплавних (рис. 1). В складі даного екоценофітону виділяється 4 екофітони:

Selitebophytum (Slt) налічує 273 види, які належать до 189 родів та 50 родин. У складі екофітону виділяються 4 групи екотопів: 1) промислової забудови, 2) поліфункціонального центру, 3) приватної забудови, 4) житлових новобудов.

Transportatiophytum (Trn) налічує 282 види, які належать до 185 родів та 49 родин. За кількістю видів даний екофітон є найбільшим в URB і урбанофлорі.

Viridificatiophytum (Vrd) налічує 273 види з 186 родів та 50 родин.

Segetallophytum (Sgt) налічує 153 види, що належать до 99 родів та 29 родин.

 

Флористичні комплекси, пов*язані зі степовими ділянками, розглядаються в межах макрофлороекотопологічного комплексу – степофітону. Він налічує 367 видів судинних рослин, які належать до 195 родів та 53 родин. ST відіграє значно більшу роль у процесі апофітизації флори порівняно з екофітонами заплавного комплексу (рис. 1). В досліджуваній флорі ST представлений 2 екофітонами:

Petrosteppophytum (Pts) iae?? o? 272 види із 154 родів та 46 родин. Структурний аналіз показав відповідність Pts до зональних флор.

Runcatiosteppophytum (Rst) налічує 230 видів з 150 родів та 45 родин.

 

Сукупність видів рослин, які флорогенезисно зближені та адаптивно пов*язані між собою екологічними факторами й спільністю історичного розвитку на піщаних субстратах, розглядається як псамофітон. У досліджуваній флорі представлений лише одним екофітоном:

Runcatiopsammophytum (Rps) iae?? o? 121 aea? c 81? iao oa 27? iaei. Rps займає окреме місце в урбанофлорі (рис. 1). Порівняльний біоморфологічний аналіз доводить подібність псамофітону досліджуваної флори до індигенних і наявність у них рис, властивих для синантропних флор, що зумовлено екстремальними для фітобіоти умовами екотопів PS. Однак досліджений Rps характеризується більш яскраво виявленими синантропними рисами, що обумовлено резонансним підсиленням