Урбанофлора Херсона

 

Під гігрофітоном розуміємо складну природну єдність взаємозв*язаних і взаємодіючих мікрофлорокомплексів, облігатно пов*язаних з умовами надмірного зволоження і тимчасовим затопленням видів. У досліджуваній флорі HY налічує 313 видів, що належать до 176 родів та 61 родини. Структурний аналіз показав значну відмінність екофітонів HY від інших флорокомплексів урбанофлори (рис. 1), а також наявність у нього бореальних рис, які обумовлюють бореальні риси урбанофлори в цілому. В урбанофлорі Херсона HY представлений 3 екофітонами:

Ripariophytum (Rpr) налічує 241 вид із 133 родів та 49 родин.

Plavnephytum (Plv) налічує 53 види, які належать до 43 родів та 26 родин.

Runcatiohygrophytum (Rhy) налічує 155 видів із 103 родів та 37 родин.

 

Сукупність видів, що облігатно пов*язані з водними місцезростаннями, розглядається нами як гідрофітон. У досліджуваній флорі представлений лише одним екофітоном:

Hydrophytum (Hyd) налічує 41 вид судинних рослин із 23 родів та 17 родин. Hyd займає найбільш відокремлене місце в урбанофлорі.

 

 

Всебічне дослідження урбанофлори дозволило встановити такі головні тенденції її розвитку: 1) зростання участі адвентивних видів, розширення ареалів синантропних видів і скорочення індигенних; 2) уніфікація індигенної флори в результаті урбанізації на глобальному рівні, що передбачає нівелювання зональних особливостей в різних зонах у протилежних напрямках (у лісовій – в бік ксерофітизації, у степовій – в бік мезофітизації) ; 3) уніфікація індигенної флори в результаті урбанізації на регіональному рівні виражається у втрачанні природної диференціації індигенною флорою, що характеризується ксерофітизацією плавневої флори та мезофітизацією степової; 4) трансформація структури зональної флори в результаті урбанізації, що виявляється в зміщенні систематичного, географічного, біоморфологічного та екологічного спектрів. Ці зміни можна характеризувати як тенденцію до уніфікації флори за рахунок широкоареальних видів (за типом географічного поширення) та наближення її до аридних середземноморських флор (за рештою ознак).

Специфічними тенденціями урбанізації в Херсоні є мезофітизація флори та переважання процесу апофітизації над адвентизацією в процесі її синантропізації.

 

 

Всього у м. Херсоні відзначено зростання 38 видів рідкісних рослин. З них 10 видів включено до Європейського Червоного списку, 20 – до Червоної книги України, 37 – до Червоного списку Херсонської області. Більшість видів включено відразу до списків кількох документів. Із 38 рідкісних видів нами виявлено лише 18, інші 20 видів ймовірно зникли з території міста. На території міста функціонує 13 заповідних об*єктів місцевого значення різного типу. Однак, у першу чергу вони орієнтовані на збереження культурної флори, а тому жоден з 18 виявлених нами рідкісних видів там не зустрічається. Поглиблене созологічне вивчення території міста дозволило виявити ділянки природної рослинності в субурбанозоні, на яких можна створити рослинні резервати. Тому розроблено наукові обгрунтування необхідності оголошення 2 заповідних об*єктів – урочища місцевого значення Вірьовчина балка та Херсонського регіонального ландшафтного парку. Створення цих заповідних об*єктів дозволить взяти під охорону 13 рідкісних видів флори. Організація охорони шляхом створення заповідних об*єктів у місцях зростання решти 5 рідкісних видів не є можливою, бо вони виявлені тільки в антропогенних екотопах.

 

 

1. Загальний флористичний список судинних рослин міста Херсона налічує 964 види, які належать до 442 родів, 105 родин, 57 порядків та 4 відділів. За рівнем флористичного багатства досліджена флора переважає флору степів ПЗС та плавнів Нижнього Дніпра, займаючи при цьому значно меншу площу. Аномально високе флористичне багатство є характерною рисою урбанофлор, зокрема і даної. Новими для території дослідження виявились 267 видів, серед них 37 видів – нових для Херсонської області, 2 види (Cardaria chalepensis (L.) Hand. -Mazz. та Potentilla virgata Lehm.) є новими для України.

2. Встановлено, що за структурою урбанофлора хоч і подібна до зональної флори, але тяжіє до флор Давнього Середземномор*я, про що свідчить переважання в спектрі середземноморського, середземноморсько-ірано-туранського та ірано-туранського адвентивних мігроелементів. Відхилення у структурі (порівняно із зональною флорою) викликане урбанізацією та модифікацією завдяки наявності інтразональної складової флори.

3. Встановлено, що, на відміну від зональної флори, результатом урбанізації є підвищене положення в географічному спектрі голарктичного і полірегіонального та знижене – номадійського типів ареалів, входження в спектр провідних родин Chenopodiaceae, oa i? aaeuaia iiei? aiiy a iuiio Brassicaceae, зростання ролі трав*янистих монокарпіків, видів із стрижневим типом кореневої системи, безрозетковим типом надземних пагонів і безкореневищної структури, домінування ксеромезофітів та терофітів. Ці зміни можна характеризувати як тенденцію до уніфікації флори за рахунок широкоареальних видів (за типом географічного поширення) та наближення її до аридних середземноморських флор (за рештою ознак).

4. Порівняно високий показник індексу синантропізації флори показує, що Херсон належить до міст із високим ступенем антропогенної трансформації флори. Виявлено, що, з одного боку, досліджувана флора має типові риси урбанофлор (високе флористичне багатство; значна участь адвентивних видів, а серед останніх – ергазіофітів; трансформація структури зональної флори; насиченість видами, що походять із ксеричних областей тощо), а з другого – специфічні риси, які полягають у переважанні апофітизації над адвентизацією