Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Уявна оборона

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
27
Мова: 
Українська
Оцінка: 

з кримінального права за його редакцією зазначається, що чинне кримінальне законодавство передбачає сім видів обставин, що виключають злочинність діяння: необхідна оборона; затримання особи, що вчинила злочин; крайня необхідність; фізичний або психічний примус; виконання наказу або розпорядження; діяння, пов’язане з ризиком; виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації, а про уявну оборону йдеться під час характеристики такої ознаки необхідної оборони, як дійсність (реальність) нападу. Більше того, однією з ознак, що характеризує усі обставини, що виключають злочинність діяння, вчений вважає соціальну корисність усіх цих діянь [6, c. 230-231].

Напевно тому автор й не відносить до кола згадуваних обставин уявну оборону, адже за своїм соціальним змістом вона є соціально допустимою поведінкою особи.
Однак ми не можемо погодитися із твердженням автора про те, що спільною ознакою для всіх обставин, які виключають злочинність діяння, є їхня суспільна корисність. Діяння, злочинність яких виключається, можуть мати різний ступінь соціальної корисності. Можна погодитися із думкою В. М. Кудрявцева, що крім суспільно необхідної і суспільно небезпечної поведінки право передбачає і такі види вчинків, які прямо не можна віднести до вказаних категорій, хоча й можливо оцінити з позицій більшої чи меншої їх бажаності для суспільства. Такі вчинки визнаються соціально допустимими правомірними вчинками. Отже, діяння, злочинність яких виключається, за матеріальної ознакою є суспільно корисними або суспільно допустимими.
Проведений нами аналіз наукової літератури із досліджуваної проблеми показав, що існує позиція, яка підтримується багатьма вченими, про уявну оборону як один із різновидів фактичної помилки.
 
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНСТИТУТУ УЯВНОЇ ОБОРОНИ
 
2.1. Особливості правового регулювання інституту уявної оборони в кримінальному праві України
 
Новелою чинного Кримінального кодексу України від 2001 року (далі – КК України) стало нормативне регулювання кримінально-правової ситуації уявної оборони.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 КК України «уявною обороною визнаються дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання».
У ч. 2-4 ст. 37 КК України законодавець передбачив спеціальні правила кримінально-правової кваліфікації окремих різновидів уявної оборони:
1) різновид уявної оборони, який виключає кримінальну відповідальність (ч. 2) ; 2) різновид уявної оборони, який прирівнюється до перевищення меж необхідної оборони (ч. 3) ;
3) різновид уявної оборони, який прирівнюється до необереж- ного злочину (ч. 4). Відповідно до позиції законодавця України уявна оборона є обставиною, що виключає злочинність діяння, й відповідно ст. 37 КК України включена в розділ VІІІ «Обставини, що виключають злочинність діяння» Загальної частини КК України.
Існують наукові позиції, відповідно до яких підтримується зазначений нормативний підхід, проте віднесення уявної оборони до обставин, що виключають злочинність діяння, викликає ряд сумнівів [12, С. 10-11].
Для того, щоб з’ясувати чи належить уявна оборона до обставин, що виключають злочинність діяння, необхідно з’ясувати суть даного кримінально-правового інституту. У теорії кримінального права відсутній єдиний уніфікований підхід розуміння правової природи обставин, що виключають злочинність діяння, критерію їх визначення та відповідного переліку таких обставин.
Як справедливо зазначає Ю. В. Баулін, поняття зазначених обставин формується на родових властивостях (рисах, ознаках) окремих видів, фіксує спільне та єдине в них, акцентує увагу на тому, що їх об’єднує, і відмежовує від того, що їх розрізняє.
У теорії кримінального права немає єдності щодо переліку таких об’єднуючих ознак, проте їх встановлення має суттєве значення для розуміння обґрунтованості віднесення уявної оборони до обставин, що виключають злочинність діяння.
Розглянемо декілька основних підходів щодо розуміння суті обставин, що виключають злочинність діяння.
Даючи визначення поняття «обставин, що виключають злочинність діяння», В. А. Звіряка виділяє дві основні їх ознаки: правомірність та соціальну корисність (прийнятність) [3, С. 634].
Відповідно до теоретичної позиції Ю. В. Бауліна обставині, що виключає злочинність діяння, притаманні наступні ознаки:
1) являє собою свідомий і вольовий поступок людини, який підпадає під зовнішні ознаки злочину та вчиняється при наявності для цього певних підстав;
2) по своєму соціально-політичному змісту є суспільно корисною чи соціально допустимою;
3) передбачена нормами різноманітних галузей законодавства;
4) виключає суспільну небезпечність чи протиправність діяння й тим самим кримінальну відповідальність, тобто є правомірною [3, С. 41].
Н. Г. Кадніков виокремлює три ознаки, які є конститутивними для обставин, що виключають злочинність діяння: по-перше, це акти людської поведінки, які можуть втілюватись як у формі дії, так і бездіяльності за наявності певних умов; по-друге, ці діяння зовнішньо схожі з ознаками суспільно небезпечних діянь, заборонених кримінальним законом; по-третє, ці діяння є правомірними, направлені на захист охоронюваних інтересів чи на досягнення суспільно корисних цілей.
А. А. Піонтковський зазначав, що до обставин, які виключають злочинність діяння належать діяння, які за певних обставин хоча й «за своїми зовнішніми ознаками схожі з ознаками того чи іншого злочину, в дійсності суспільно небезпечними не є; вони не лише не становлять собою небезпеки – а й, навпаки, є суспільно корисними».
До обов’язковості «суспільної корисності» діянь, які належать до обставин, що виключають злочинність
Фото Капча