Вдосконалення методів діагностики і лікування корнеосклеральних поранень ока

Проникаюче поранення склери спостерігалося у 20 (17, 0%) пацієнтів основної групи і також супроводжувалось поєднанням декількох ускладнень. Випадіння і розчавлення ціліарного тіла спостерігалось у 11 (55, 0%) пацієнтів, випадіння і розчавлення судинної оболонки – 5 (25, 0%), випадіння скловидного тіла – 18 (90, 0%), гемофтальм – 9 (45, 0%), травматична катаракта – 5 (25, 0%). У трьох (15, 0%) пацієнтів поранення супроводжувалось потраплянням в порожнину ока металевого стороннього тіла. Статистичний аналіз локалізації корнеосклеральних поранень і їх ускладнень в основній і контрольній групі не виявив розбіжностей (р>0, 05), що дозволило нам порівнювати результати лікування хворих в цих групах.

Всі хворі основної і контрольної групи були прооперовані.

При ПМХО проникаючих корнеосклеральних поранень, які були ускладнені випадінням в рану райдужної оболонки і циліарного тіла, у 76 пацієнтів основної групи спостереження була застосована „канюля- шпатель» (Патент України 52323 А) рис. 1.

При ПМХО за допомогою мікроскопа визначалась життєздатність райдужки, виконувалось її промивання розчином антибіотика. За допомогою „канюлі-шпателя» райдужка звільнювалась від фібрину та крові. Крізь канюлю-шпатель в передню камеру вводився фізрозчин з пілокарпіном або віскоеластік, і проводилось розправлення тканини райдужки з формуванням зіниці. Крім того при накладанні швів на рану рогівки дистальним кінцем канюлі-шпателя райдужна оболонка віддавлювалась, що попереджувало її прошивання або ущемлення в рані. Крізь канюлю-шпатель при мікрохірургічній обробці поранень також вимивались згустки крові і кришталикові маси з камер ока. В усіх 76 випадках використання „канюлі-шпателя» дозволило відновити передню камеру ока, скоротити кількість маніпуляції в ній, попередити прошивання райдужки при накладанні швів на рогівку.

  

вигляд збоку вигляд знизу

Рис. 1. Схема „канюлі-шпателя».

 

Медикаментозна терапія в післяопераційному періоді у всіх хворих була симптоматичною.

Під нашим спостереженням знаходилось 50 хворих, з яких у 45 (92, 0%) корнеосклеральне поранення було ускладнено гемофтальмом. Цим хворим проводилось ультразвукове В- офтальмосканування в динаміці, під час якого було виявлено, що у 13 (26, 0%) випадках на 3-4 день після поранення спостерігалась вітреоретінальна проліферація, яка у дев'яти хворих згодом стала причиною тракційного відшарування сітківки.

За період нашого спостереження у 37 пацієнтів проникаюче корнеосклеральне поранення поєднувалось з розвитком травматичної катаракти. Вони були прооперовані в різні строки від моменту травми. Кращі функціональні результати спостерігались у хворих, яким травматична катаракта була видалена, і імплантовано ІОЛ в строки 6-10 місяців після травми. В цей період були відсутні ознаки посттравматичної запальної реакції. Одним із критеріїв її відсутності слід вважати аваскуляризацію корнеосклерального рубця.

Аналіз ефективності проведеного діагностичного обстеження і лікування проникаючих корнеосклеральних поранень у хворих в групах порівняння проведений нами по одній з основних зорових функцій – гостроті зору представлено у таблиці 3.

 

Таблиця 3

Середня гострота зору травмованого ока у хворих контрольної і основної групи в день поступлення і виписки з стаціонару

 

Таким чином, проведені нами експериментально-клінічні дослідження, були спрямовані на покращення методів діагностики, лікування і тактики реабілітації пацієнтів з проникаючими корнеосклеральними пораненнями ока. В результаті досліджень отримані нові данні про перебіг постравматичних змін в порожнині ока, вплив 1% флуренізідової мазі на загоєння корнеосклерального рубця. Вдосконалення методів діагностики і лікування хворих з проникаючими корнеосклеральними пораненнями відбилось на результатах їх реабілітації, підтвердженням чого є достовірне покращення гостроти зору у хворих основної групи на момент виписки із стаціонару 0, 24±0, 03 в порівнянні з контрольною групою 0, 16±0, 02, p < 0, 05.

 

 

1. Відкрита травма ока, при якій ураження корнеосклеральної ділянки складає 75%, призводить до інвалідності в 17-20% випадків. Тому пошук нових та удосконалення існуючих методів діагностики лікування проникаючих корнеосклеральних поранень ока є актуальною задачею клінічної офтальмології.

2. Причинами енуклеації внаслідок проникаючої травми переднього відділу ока є: субатрофія очного яблука (38, 1%), в'ялоперебігаючий увеїт (19, 0%), ендофтальміт (15, 8%), розчавлення очного яблука (14, 3%), болюча термінальна глаукома (7, 9%), симпатичне запалення (4, 7%).

3. На моделі проникаючого корнеосклерального поранення клінічними і гісто-морфологічними методами доведено, що дворазове місцеве застосування 1% флуренізідової мазі сприяє прискоренню епітелізації (на 2-3 доби), більш швидкій ліквідації посттравматичної запальної реакції (на 4-5 діб), формуванню менш інтенсивного рубця рогівки.

4. Застосування в експериментальних дослідженнях розробленого оптоелектронного способу контролю неоваскуляризації рогової оболонки дозволяє в динаміці контролювати загоєння рани і судити про ефективність лікування.

5. Застосування «канюлі-шпателя» при первинній мікрохірургічній обробці проникаючих корнеосклеральних поранень очного яблука дозволяє в 100% випадків попередити защемлення райдужної оболонки в рані.

6. Розвиток проліферативного процесу в порожнині ока починається вже на 3-4 добу в 26, 0% випадків після проникаючого корнеосклерального поранення ускладненого гемофтальмом, що інструментально виявляється при ультразвуковому В-скануванні в динаміці.

7. Удосконалення методів діагностики, лікування і тактики реабілітації хворих з проникаючими корнеосклеральними пораненнями дозволило покращити функціональні наслідки травми більш ніж в 1, 5 разів. Гострота