Вдосконалення взаємовідносин Національного банку України з комерційними банками

НБУ щоквартально визначає граничну суму ломбардного кредиту і встановлює ліміти для регіональних управлінь НБУ. Ломбардний кредит надається за ломбардною відсотковою ставкою, яку встановлює Правління НБУ залежно від ситуації на національному грошово-кредитному ринку.

Важливим інструментом рефінансування вітчизняної банківської системи є операції РЕПО – угоди з продажу державних цінних паперів із зобов'язанням наступного їх викупу.

Постановою правління НБУ № 204 від 29. 05. 2001 р. затверджено Положення про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій РЕПО. Учасниками операцій РЕПО можуть бути банки, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій та письмовий дозвіл Національного банку на здійснення операцій за дорученням клієнтів або від свого імені, депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Інші обмеження на участь в операціях РЕПО не встановлюються [23].

Кредитний портфель – це сукупність всіх позик виданих банком, з метою отримання прибутку. Розмір кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, зокрема прострочених, пролонгованих, сумнівних. В структурі балансу кредитний портфель розглядається як єдине ціле і складова частина активів, яка має свій рівень прибутковості і ризику. Якість і склад кредитного портфелю залежить від організації кредитної роботи банку

 

Таблиця 1.2

Кредити надані комерційним банкам НБУ, 2009 – 2010 рр. 

 

 

З даної таблиці видно, що у 2010 році стан надання кредитів був досить високий проти 2009 року, але це не дуже втішає, бо загальний стан залишає бажати кращого.

Формування резервів для покриття ризиків за позиками є важливим елементом серед заходів, спрямованих на підвищення надійності і стабільності банківської системи. Факти банкрутства деяких банків та розміри проблемних кредитів потребують нагального вирішення питання щодо створення резервів на покриття безнадійних боргів. Адже банкрутство одного банку спричинює проблеми для всієї економіки.

 

 

Принципи, що покладені в основу розробки програми реформування та розвитку банківської системи в Україні, такі:

1. Макроекономічна політика повинна бути спрямована на забезпечення стабільних умов для підприємницької діяльності.

2. Життєздатність (платоспроможність) фінансових інститутів повинна бути більш прозорою і забезпеченою.

3. Сприяння розбудові фінансової інфраструктури, яка включає інформаційні системи, правову систему та систему банківського нагляду.

4. Необхідно створити умови для зменшення витрат на фінансове посередництво [21, с. 24].

Основними сьогодні є такі напрями реформування банківської системи України:

1. Забезпечення розбудови банківської системи, здатної ефективно та адекватно діяти в умовах ринкової економіки.

2. Удосконалення системи нагляду та контролю за діяльністю комерційних банків.

3. Встановлення клімату довіри до банківської системи з боку юридичних та фізичних осіб.

4. Створення умов для підтримання стабільності національної грошової одиниці – гривні.

5. Посилення мобілізації заощаджень населення та підприємницьких структур за рахунок створення ефективної системи страхування вкладів.

6. Ефективне використання фінансових інструментів для поліпшення грошово-кредитного регулювання на основі ринкової конкуренції та пріоритетності розвитку, а не за рахунок директивного розподілу кредитів.

7. Розв'язання проблеми неплатежів та запобігання їх виникненню.

8. Подальше вдосконалення та підвищення ефективності платіжної системи [21, с. 26].

На офіційному сайті НБУ можна прочитати про такі плани щодо поліпшення методів нагляду за діяльністю комерційних банків:

Скорочення тривалості та періодичності пepeвipoк банків.

Зменшення обсягів перевірки кредитного портфеля залежно від надійності внутрішньої системи контролю в банку, притаманних йому ризиків та якості управління ними.

Посилення контролю за виконанням прийнятих наглядових рішень, у тому числі за результатами комплексного інспектування, шляхом проведения позапланових пepeвipoк банку.

Удосконалення структури нагляду i перерозподілу функцій між структурними підрозділами центрального апарату та територіальними управліннями Національного банку України з метою їх оптимізації та усунення дублювання.

Вивчення питання щодо поетапної централізації функцій безвиїзного нагляду на piвнi центрального апарату за всіма групами банків з метою усунення дублювання функцій територіальних управлінь i центрального апарату, підвищення ефективності наглядових процесів.

Установлення порядку, відповідно до якого інспектування банків 3 та 4 груп здійснюється бригадами інспекторів, які формуються з фахівців різних територіальних управлінь та центрального апарату Національного банку України, забезпечення ротації керівників інспекційних перевірок.

Перегляд підходів до проведення перевірок філій шляхом здійснення пepeвipoк великих філій i філій, які здійснюють високоризикові операції.

Удосконалення контролю за станом ліквідності банків шляхом удосконалення розрахунку нормативів ліквідності и забезпечення постійного моніторингу ліквідності та аналізу невідповідності між активами та пасивами за строками погашення.

Подальше вдосконалення порядку оцінки якості активів банків та формування резервів за ними відповідно до вимог міжнародних стандартів;

Удосконалення комплексної системи індикативних показників діяльності банків, у тому числі системи раннього реагування.

Подальше впровадження систем стрес-тестування з метою визначення чутливості банків та банківської системи в цілому до окремих ризиків.

Хоча методологія нагляду НБУ за діяльністю комерційних банків поки що не дуже добре розвинута, з кожним роком все ближче і ближче Україна підходить по цим параметрам до Європейських стандартів, видаючи нові, більш сучасні закони і накази, розширюючи нагляд за діяльністю всієї фінансової системи України [24].

Отже, щоб підвищити ефективність банківського нагляду, поглибити економічний аналіз, необхідно вдосконалювати інформаційне забезпечення шляхом створення багаторівневої автоматизованої інформаційно-аналітичної системи, яка будувалася б не на інтуїтивних та суб’єктивістських методах автоматизації локальних процедур із подальшим механічним об’єднанням у «єдину» систему, а на науково обґрунтованих методах моделювання і побудови складних інформаційних систем.

Працівники служби банківського нагляду можуть давати ефективні рекомендації і поради банкам лише за умови наявності сталого законодавства та чітких регулятивних правил.

Так, чітка й конкретна правова інфраструктура дає змогу всім комерційним банкам «знати правила гри». Служба банківського нагляду Національного банку України має право і необхідні владні повноваження проводити дієвий нагляд, починати швидкі та ефективні дії відносно проблемних банків.

 

 

Отже, ефективний нагляд за діяльністю комерційних банків є однією з основних передумов стабільності економічного середовища. Необхідність контролю за діяльністю комерційних банків зумовлена тим, що в умовах ринку відбувається жорстка конкурентна боротьба між банками, а це змушує їх дедалі підвищувати ризикованість своїх операцій, щоб задовольнити клієнта й отримати прибуток.

Виходячи з першого розділу роботи, бачимо, що надзвичайно важлива роль банків у системі організації суспільного виробництва і в забезпеченні державного регулювання економіки вимагає постійного розвитку всієї банківської системи і забезпечення стабільності її функціонування.

Регулювання діяльності комерційних банків з боку центрального банку здійснюється в кожній країні з ринковою системою економіки. Проте організація контролю за банківськими установами має суттєві відмінності залежно від країни, особливостей її банківської системи, рівня розвитку ринкових відносин тощо.

Виходячи з другого розділу роботи приходимо висновку що центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобто тільки цей банк може задовольнити додаткову потребу економіки в кредитах. Якщо комерційні банки та інші кредитні установи використали всі можливості для збільшення або поповнення своєї ресурсної бази через рефінансування активів на фондовому ринку або на ринку міжбанківських кредитів, вони звертаються до центрального банку.

У нашій країні кредитором в останній інстанції є Національний банк України. Проводячи відповідну грошово-кредитну політику, він може кредитувати комерційні банки через: закриті кредитні аукціони; операції РЕПО (купівля – продаж державних цінних паперів) і рефінансування інвестиційних операцій (вкладення коштів у векселі та акції суб'єктів підприємницької діяльності).

Виходячи з третього розділу, приходимо висновку, що хоча методологія нагляду НБУ за діяльністю комерційних банків поки що не дуже добре розвинута, з кожним роком все ближче і ближче Україна підходить по цим параметрам до Європейських стандартів, видаючи нові, більш сучасні закони і накази, розширюючи нагляд за діяльністю всієї фінансової системи України.

Отже, щоб підвищити ефективність банківського нагляду, поглибити економічний аналіз, необхідно вдосконалювати інформаційне забезпечення шляхом створення багаторівневої автоматизованої інформаційно-аналітичної системи, яка будувалася б не на інтуїтивних та суб’єктивістських методах автоматизації локальних процедур із подальшим механічним об’єднанням у «єдину» систему, а на науково обґрунтованих методах моделювання і побудови складних інформаційних систем.

Чітка й конкретна правова інфраструктура дає змогу всім комерційним банкам «знати правила гри». Служба банківського нагляду Національного банку України має право і необхідні владні повноваження проводити дієвий нагляд, починати швидкі та ефективні дії відносно проблемних банків.

 

 

1. Закон України: Про банки і банківськудіяльність, від 20. 02. 01.

2. Закон України: Про Національний банк України, від 15. 02. 2011

3. Закон України: Про нотаріат, від 14. 06. 04.

4. Інструкція №564: Про порядок регулюваннядіяльностікомерційнихбанків, затверджено НБУ від 20. 12. 2010

5. Про випускоблігаційвнутрішньоїдержавноїпозики: Постанова КМУ // Офіційнийвісник України. -2009. -№15 -с. 66.

6. Про основнінапрямирозвиткуфондового ринку в України у 2010 році: Указ Президента України // Бюлетень. – 2010. -№1 -с. 58.

7. Демківський А. В. Сучаснийвексельнийобіг. – К., 2006. – 364 c.

8. Емісійнадіяльність на ринку ціннихпаперів. // ЦінніпапериУкраїни. – 2009. – №17. – 6 травня. – с. 13.

9. Іщук Т. Перспективирозвиткуреєстраторськихустанов // ЦінніпапериУкраїни. – 2009. – №11. – с. 45.

10. Кошовий Д. Учасники ринку з оптимізмомдивляться в 2010 рік (Ринокдержавнихціннихпаперів у грудні 1999р.) // Вісник НБУ – 2010. – №1. – с. 53.

11. Луців Б., Сиротюк О. Інвестиційнаситуація в Україні: проблеми і перспективи // Вісник ТАНГ. – 2008. – Випуск 3. – с. 17.

12. Марахов К. С. Матеріалидругоїміжнародноїконференції “Наука і освіта” – 08. – К. – 2009. – с. 56.

13. Мартинов Г. М. Регулюваннядіяльностікомерційнихбанків НБУ// Вісник НБУ. – 2009. -№6. – с. 38.

14. Науменко В. Ринокціннихпаперівпідвпливоммакроекономічнихнегараздів // Вісник НБУ. -2009. – №2. – с. 48.

15. Операціїбанків з ціннимипаперами: новіможливості // ЦінніпапериУкраїни. -2009. – 21 жовтня. – с. 18.

16. Полозенко Д. Фінансоваглобалізація та інвестиційнийпроцес //ВісникНаціонального банку України. – 2008. – №5. – с. 9.

17. Руденко Т. Доступно про вексель // ЦінніпапериУкраїни. – 2009 – №1. – с. 39.

18. Сумський Г. Л. Операціїкомерційнихбанків // Вісник НБУ. – 2010. – №1. – с. 45.

19. Иванов В. В. Анализ надёжности банка. – Практическое пособие – М. : РДЛ, 2001. -320с.

 

 

Рис. 1 Проведення міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів та їх відображення в обліку комерційного банку.

 

 

Рис. 2. Класифікація балансових рахунків, призначених для обліку міжбанківських розрахунків.