Відмінності американського та британського варіантів англійської мови

Шотландії та Уельсу. Пізніше, в період вторгнення вікінгів, мова розвивалася під впливом давньоісландської. Поворотним моментом стало завоювання англійського престолу нормандцями, які буквально нав’язували поширення французької мови. Довгий час французька вважалася мовою аристократії, англосаксонською ж говорили тільки простолюдини – це і послужило потужним поштовхом для перетворення і збагачення мови, який в результаті примусової асиміляції сформувався в знайомий нам варіант англійської. Завоювання Англії французами сильно позначилося на мові, на якій говорили в той час британці. Майже два тисячоліття французький мова була мовою, якою розмовляли англійські аристократи, англійська ж мова була поширена тільки серед простих людей. Це призвело до того, що в лексиці англійської мови з'явилося безліч французьких виразів, і словник мови вже містив у себе в два рази більше слів. Лексика англійської мови розділилася надвоє: у ній поряд зі словами німецького походження вживалася французька лексика. Це дуже добре відчувається і сьогодні. Результатом використання двох мов на сьогоднішній день є те, що в англійській мові існує багато слів-синонімів, які однакові за значенням, але різні за звучанням. Наприклад, слова вівця – sheep, корова – cow – слова німецького походження, а mutton – баранина і beef – яловичина – французького. Однак основою англійської все-таки залишилася лексика англосаксонського мови. З XIV століття в Британії англійська мова набуває статусу державного. Він є мовою, який використовують в юриспруденції, англійською мовою викладають у навчальних закладах та його вживають в літературі. У той час, коли почалися масові переселення британців до Америки, англійська мова знову зазнавав зміни в різних напрямках: він, то в якійсь мірі змінювався, то зберігав свої британське коріння. Три століття тому існував тільки один варіант англійської мови. На ньому говорили жителі Британії. Але історія не стояла на місці. У XVII-XIX століттях англійські мандрівники відкрили багато нових земель, які згодом заселялися англійцями або ставали колоніями Великобританії. Це острова Нової Зеландії, Індія, країни Азії та Африки, Австралія і Америка. Британський англійська мова почала поширюватися по світу. І в кожному регіоні мову еволюціонував і розвивався, збагачувалася його лексика, фонетика та орфографія. Емігранти поверталися на батьківщину, привозячи разом з новими технологіями і товарами і змінений в тій чи іншій мірі мову. Підводячи підсумки і намагаючись розібратися, що ж являє собою в даний час британський англійська мова, потрібно відзначити кілька моментів. Перше, на чому треба зупинитися, це той факт, що сьогодні британський англійська мова позбавлена однорідності, а друге – це те, що вона зовсім не схожа на ту англійську мову, яка існувала три століття тому. Розглядаючи сучасну англійську мову, можна виділити в ньому три типи: received pronunciation або BBC English – мову засобів масової інформації, стандарт, прийнятий у Великобританії, conservative – консервативний тип мови, якою розмовляють у парламенті і спілкуються члени королівської сім'ї та – мова, на якою розмовляє молодь, вона носить назву- просунутої англійської. Третій тип мови – просунутий – будучи мовою молоді, активно змінюється. У нього постійно вносяться слова з інших мов і елементи культури інших країн. Advanced english зазнає більшою мірою, ніж інші типи мови тенденцію до спрощення. Змінюється лексика британської англійської. З'являються назви нових явищ, що виникають у житті, а назва старих, вже існуючих, змінюється. Якщо говорити про фонетичні особливості британської англійської мови, то потрібно відзначити, що ця його частина змінилася більше, ніж всі інші частини. Відмінності діалектів мови полягає в їх фонетиці. Наприклад, слово «любов» – «love» звучить по-різному на різних діалектах англійської мови: на британському діалекті – «лав», на шотландському – «Лув», а на ірландському – «лів». І таких прикладів безліч. У американському варіанті англійської мови можна виділити три основні діалекти, які використовують у спілкуванні жителі Північної Америки (північний діалект), Південної Америки (південний діалект) і Центральної Америки (центральний діалект). Кожен з цих діалектів ділиться на субдіалекти. Південний діалект значно відрізняється від інших, він як би є основою, сутністю вимови, прийнятого в американській англійській мові. До класичної британської англійської мови ближче всього північний діалект. На ньому розмовляють жителі східного узбережжя. Саме сюди в роки еміграції переселилися вихідці з Великобританії. Якщо говорити про саме Об'єднане Королівство, то тут також мають місце різні діалекти, характерні для тієї чи іншої області. Так виділяють ірландський, валлійський, шотландський, південно-східний і південно-західний, центральний і північний діалекти. Найближче до класичної англійської мови є мова, якою спілкуються в Новій Зеландії, Австралії та Ірландії. Ці країни досить ізольовані з географічної точки зору, від інших країн. Саме тому англійська мова в них відносно не змінилася – вплив на неї її сторони мов та культури інших країн було обмежено. Основні відмінності діалектів цих країн полягає не так у самій фонетиці, як у мелодичності мови. Слова вимовляються рівніше, міжзубний звук th-замінюється звичайним, і т. д. Крім цього, ірландський діалект, в основу якого лягла кельтська мова, більш музична, милозвучна. У ньому присутні нейтральні голосні звуки між приголосними (це стосується вимови). Ритм австралійського діалекту повільніший, вимова позбавлена бурхливих інтонацій. Що ж стосується американської англійської мови, То можна сказати, що в Америці утворилася своя, зовсім нова мова. Тут британська англійська мова змінилася повністю. Нововведення були введені в фонетику, лексику і навіть у граматику,