Військова терапія

При розвитку анемії й анемічної кровоточивості показане переливання одногрупної резус-сумісної крові, перевагу необхідно віддавати прямому переливанню крові, а також її препаратам, наприклад замороженим і відмитим еритроцитам.

Вираженість шлунково-кишкового синдрому є показанням до призначення парентерального харчування з використанням гідролізатів білка і жирових емульсій. Для зменшення перистальтики й оберігання слизової дають сирий яєчний білок, кальцію карбонат, вісмут.

У період відновлення головна увага приділяється поновленню функції кровотворення і нервової системи. З цією метою призначають анаболічні гормони, засоби, які стимулюють ЦНС. Тому необхідно давати повноцінне харчування, препарати заліза, поступово переводити хворого на загальний режим.

Надання медичної допомоги на ЕМЕ

Перша медична допомога. Потерпілих евакуюють із зони ураження, якнайшвидше проводять часткову санітарну обробку (витрушування одягу, обмивання відкритих ділянок тіла та полоскання ротової порожнини). При неможливості негайної евакуації із зони можливого ураження необхідно прийняти радіозахисний засіб цистамін – одночасно 6 таблеток (1, 2 г) за 30-40 хвилин до опромінення.

Для профілактики блювання, що є проявом первинної реакції, всередину приймається диметкарб або етаперазин по 1 таблетці.

З метою організації евакуації та оптимізації надання медичної допомоги всіх потерпілих поділяють на легко- та тяжкопоранених.

Долікарська допомога (фельдшерська). При нудоті та блюванні повторно дається диметкарб або етаперазин (1-2 таблетки). При збудженні – заспокійливі (екстракт валеріани, “Адоніс-бром” в таблетках, димедрол – по 0, 05 г, феназепам – по 0, 005 г). При серцево-судинній недостатності – кордіамін (1 мл підшкірно) або кофеїн-бензоат натрію 20% розчин (1 мл підшкірно). Якщо евакуація із зони затримується, то через 4-6 годин після першого приймання призначається повторно 6 таблеток цистаміну. Перша лікарська допомога. Проводиться часткова санітарна обробка за показаннями (забруднення одягу – понад 50 МР/год). Протиблювотні засоби – етаперазин всередину три рази на добу по 0, 004 г. При наявності повторного блювання: або етаперазин – 1 мл внутрішньом’язово, або аміназин – 2, 5% розчин 1 мл внутрішньом’язово, або атропін – 0, 1% розчин 1 мл підшкірно. При явищах серцево-судинної недостатності, залежно від їх вираженості: кордіамін, кофеїн-бензоат натрію, мезатон – 1% розчин 1 мл внутрішньовенно чи норадреналін – 0, 2% розчин 1 мл внутрішньовенно, корглюкон – 0, 06% розчин або строфантин – 0, 05% розчин 1 мл внутрішньовенно. При наявності пропасниці або ознак інфекційних ускладнень (тонзиліт, пневмонія) : антибіотики. При кровоточивості: амбен (памба) – 1% розчин 3, 0 мл внутрішньовенно, амінокапронова кислота – всередину по 3-5 г, місцево – гемостатична губка. Кваліфікована медична допомога. Під час початкового періоду на доповнення до заходів першої лікарської допомоги при променевій хворобі ІІІ-ІV ступенів і багаторазовому або безперервному блюванні – внутрішньовенне введення 10% розчину кальцію хлориду по 10 мл або поліглюкіну по 500 мл.

Під час прихованого періоду – полівітаміни, димедрол, мепробамат (мепротан), профілактичне призначення антибіотиків за показаннями. У період розпалу: при променевій хворобі І ступеня – полівітаміни, димедрол, седативні засоби, антибактерійна терапія за показаннями; при променевій хворобі ІІ-ІІІ ступенів – під час зниження кількості лейкоцитів до 1•109 в 1 л крові – антибіотики, для профілактики і лікування кровоточивості – амбен, амінокапронова кислота, суха плазма, для боротьби з токсемією – розчин глюкози, ізотонічний розчин; при анемії – переливання консервованої крові, пряме переливання.

При наданні спеціалізованої медичної допомоги на доповнення до заходів кваліфікованої медичної допомоги в прихованому періоді (5-10 доба) при променевій хворобі ІІІ-ІV ступенів показана трансплантація кісткового мозку, в період розпалу використовують переливання еритроцитарної і тромбоцитарної маси, здійснюють парентеральне харчування, створюють для хворих у період агранулоцитозу асептичні умови у стаціонарі.

Профілактика радіаційних уражень

Профілактика радіаційних уражень передбачає комплекс фізичних, хімічних та біологічних заходів, спрямованих на зменшення поглинаючої дози енергії проникаючої радіації, а також підвищення стійкості організму до дії опромінення. Дещо зменшують радіочутливість організму деякі вітаміни (Р, С, В6), анаболічні гормони, соматотропний гормон, а також засоби, які підвищують синтез нуклеїнових кислот (тимін, оротова кислота). Досить ефективними виявились хімічні захисні сполуки, названі радіопротекторами, які були виділені з різних речовин. До них належать деякі амінотіоли (меркамін, аміноетилізотіуроній), індолілалкиламіни (серотонін), полісахариди (гіалуронова кислота, хондротинсульфат).

Для практичного використання найбільш придатними радіозахисними препаратами вважають цистамін, цистеамін, аміноетилізотіуроній. Радіозахисну дію цих сполук пов’язують із їх здатністю знижувати внутрішньоклітинний вміст кисню, захищати сульфгідрильні групи ферментів шляхом утворення змішаних дисульфідів, нейтралізувати вільні радикали. Цистамін стійкий при зберіганні, малотоксичний, може застосовуватись повторно. Для профілактики він дається всередину в таблетках, при цьому його радіозахисна дія