Військова терапія

При загальному переохолодженні, при температурі тіла нижче 35оС та особливо в прямій кишці нижче 30оС, потерпілого необхідно роздягнути, зняти натільну білизну, дати гарячий чай, підігрітого вина і чистими руками здійснити розтирання кінцівок та тулуба до почервоніння шкірних покривів. Якщо є можливість, хворого занурити в ванну з температурою води 37-38оС (поступово підливати гарячу воду). У ванні продовжувати розтирання до ояви почервоніння шкірних покривів, нормалізації пульсу та появи відомості (якщо вона була відсутня). Одночасно внутрішньовенно, а краще внутрішньоартеріально вводиться лікарська суміш (еуфілін 2, 4% – 10 мл; новокаїн 0, 5% – 10 мл; нікотінова кислота 1% – 5 мл; папаверину гідрохлорид 2% – 2 мл; дімедрол 2% – 2 мл; гепарин 8 000 ОД; трипсин 5 мг; – фібрінолізин 20 000 ОД;

- внутрішньовенне введення реосорбілакту (сорбілакту) або

реополіглюкіну; – глюкозо-новокаїнова суміш (новокаїн 0, 25% – 250 мл;

глюкоза 5% – 700 мл).

- всередину 1, 0 аспірину; за показаннями вводиться серцево-судинні, дихальні

аналептики, дається кисень.

Якщо при загальному замерзанні діагностується відмороження дистальних відділів кінцівок, біля основи відмороження робиться футлярна новокаїнова блокада.

Після зігрівання та покращення загального стану уражені евакуюються в спеціалізовані шпиталі для обпечених. Перед евакуацією хворого треба напоїти гарячим чаєм, дати підігрітого вина (горілки), добре закутати, на кінцівки надіти ватні штани. Кращим видом транспорту в цих випадках є авіатранспорт.

Спеціалізована хірургічна допомога. Спеціалізована хірургічна допомога та лікування відморожень та замерзань проводиться в спеціально обладнаному госпіталі для обпечених, спеціальних відділеннях, в травматологічному госпіталі або госпіталі для легкопоранених. При дотриманні вказаних умов середні строки одужання хворих з широким за площею відмороженням ІІ ступеню скорочується на 2-3 тижні, а відмороження ІІІ ступеня – від 1 до 2 місяців.

Спеціалізованої хірургічної допомоги потребують хворі з великими відмороженнями ІІ-ІІІ-ІV ступеню, головним чином дистальних відділів кінцівок. В ці шпиталі будуть надходити потерпілі в реактивному періоді відмороження.

Найкращий ефект лікування відмороження досягається, якщо воно розпочинається в дореактивний період. Головною умовою застосування патогенетичної терапії – використання спазмолітиків, антикоагулянтів (гепарин, аспірин), а також засобів, що покращують реологічні властивості крові та мікроциркуляцію. Лікування, розпочате в другу половину доби, і тим

більше на другу добу реактивного періоду, хоч і покращує протікання місцевого процесу, що проявляється зменшенням болю, набряку кінцівки, реактивного запалення, прискоренням муміфікації тканин, але не зменшує поширення некрозу в проксимальному відділі кінцівки Багаторічна практика стаціонарних центрів лікування термічних пошкоджень показує, що патогенетична терапія, розпочата протягом перших двох-трьох діб --це інфузійно-трансфузійна терапія за розробленою схемою:

- гепарин 10 000-15 000 ОД – 4 рази на добу

внутрішньовенно (внутрішньоартеріально) ;

- реосорбілакт (сорбілакт) 400 мл внутрішньовенно два рази

на добу;

- 0, 25% розчину новокаїну 100 мл – два рази на добу;

-нікотинова кислота 1% розчин по 1 мл два рази на добу

-папаверин 2% – 2 мл або но-шпа;

-фібринолізин 20 000 ОД (без введення гепарину не

призначається) ;

-глюкоза 5-10% – 200-400 мл внутрішньовенно два рази на

добу; трентал (пентоксифілін) внутрішньовенно або по 0, 15 – 0, 3

три раз на добу;

-аспірин 0, 25 три рази на добу через 8 годин;

-за показаннями вводяться серцеві глікозиди.

Антикоагуляційна терапія повинна проводитися під контролем часу згортання крові, рівня фібриногену, останній не повинен бути нижче 1 г/л, а протромбіновий індекс не нижче 40%. Антикоагуляційна терапія протипоказана при виразковій хворобі шлунку та в день проведення некротомії.

В цих випадках інфузійна терапія проводиться без введення гепарину та фібринолізину. Одночасно показана дезінтоксикаційна терапія (сорбілакт, реосорбілакт, розчин Рінгеру, гемодез, фізіологічний розчин, плазма, амінол).

Всім потерпілим та відмороженим з ІІ-ІІІ-ІV ступенем для профілактики інфекційних ускладнень вводяться антибіотики та правцевий анатоксин. Одночасно проводиться місцеве лікування. При відмороженні І-ІІ ступенів застосовуються мазеві антисептичні пов язки до повної епітелізації пошкоджених сегментів шкіри. При відмороженні ІІ ступеню, для прискорення процесу епітелізації застосовуються мазеві пов язки.

Місцеве лікування відморожень ІІІ ступеню, як правило, в перші 2-5 днів консервативне. В ці дні застосовуються мазеві пов язки. В фазі початку утворення демаркаційної лінії площею глибокого некрозу, для прискорення та очищення ран від некротичних тканин застосовуються пов язки з ферментними препаратами (ліпаза, пепсин, трипсин, хемотрипсин). При відмороженні ІV ступеню головне завдання місцевого лікування -перевести вологий некроз в сухий, щоб попередити розвиток інфекційних ускладнень. В цих випадках застосовуються два способи місцевого лікування: відкритий та закритий. При відкритому – кінцівки поміщають в сухоповітряну ванну, абактеріальні ізолятори, камери. Муміфікація настає за 3-5 днів на відміну від 2-3 тижнів відморожень під пов язкою. Висушування некротичних тканин та покращення кровообігу в зоні зворотніх дегенеративних змін сприяють застосування солклсерілу.

В реактивному періоді в умовах стаціонару при відмороженні ІІІ-ІV ступеню проводиться хірургічна обробка ран. В день поступлення видаляють пухирі, на 3-5 день проводиться некротомія, а на 10-12 день некректомія. Після видалення пухирів та некротомії на рану накладається волого-висихаюча спирт-фурацилінова пов язка, яка сприяє зменшенню набряку, болю та небезпеки нагноєння рани. Мазеві пов язки протипоказані, вони перешкоджують перехід вологого некрозу в сухий. При відмороженні дистальних відділів кінцівки ІV ступеню, коли не визначається муміфікація пальців рук, стопи, гомілки та утворення демаркаційної лінії, проводиться ампутація (екзартикуляція) кінцівок. При ампутації розтин шкіри здійснюється в межах здорових тканин. Кістки резекуються на рівні розтину шкіри або на 2-3 см проксимальніше, щоб запобігти реампутації при підготовці культі до протезування. Для закритих великих дефектів шкіри культі показана шкірна пластика.

Кращі результати дає невільна шкірна пластика. Для профілактики інфекційних ускладнень призначаються антибіотики, протиправцева плазма, анатоксин, переливається плазма, застосовується гемодез, ЛФК, УФО крові, інше симптоматичне лікування. Для відновлення функції велике значення має лікувальна фізкультура (в зимовий період в приміщенні).

При виникненні екстремальних станів у зимовий час, коли поряд з різними видами травм звичайно, буде виникати і холодова травма, головним чином відмороження. Бригадами швидкого реагування, що проводять рятувальні заходи, одночасно буде надаватися перша лікарська допомога потерпілим. При відмороженнях І-ІІ ступенів кінчика носа, вушних раковин, щік, пальців верхніх кінцівок чистою рукою проводиться розтирання пошкоджених ділянок до почервоніння шкіри, а при відмороженні ІІ-ІІІ ступенів після відновлення кровообігу, на пошкодженні ділянки накладається асептична пов язка, з цією метою застосовуються вовняні кашне, хусточки, ковдри або інші аналогічні речі, вводиться знеболююче, якщо є можливість, дається гарячий час, підігріте вино (50-100 мл) або горілка, проводиться медичне сортування та вирішуються питання евакуації потерпілих в хірургічні відділення ЦРЛ, опікове відділення обласних лікарень. Потерпілі з відмороженнями І ступеню – кінчика носа, щік, вушних раковин, – після надання першої медичної допомоги (почервоніння шкіри та змащування стерильним вазеліном) евакуації не підлягають і, якщо немає пошкоджень, можуть приймати участь в проведені рятувальних робіт.

При відмороженні ІІ-ІІІ-ІV ступенів дистальних сегментів кінцівок, після надання першої медичної допомоги та першої лікарської допомоги потерпілі евакуюються в ЦРЛ, опікові відділення, травматологічні відділення, бо в спеціально розгорнуті відділення для надання спеціалізованої допомоги та лікування хворих з відмороженнями. При поступленні хворих з відмороженнями ІІІ-ІV ступеню в реактивному періоді проводиться комплексна інфузійно-трансфузійна терапія відморожень. Внутрішньовенно, а при замерзанні -внутрішньоартеріально, вводяться спазмолітики, антикоагулянти, що покращують реологічні властивості крові та мікроциркуляцію. При переохолодженнях та замерзанні хворого поміщають у ванну з температурою води 38-39оС. У ванні проводиться легкий масаж кінцівок та тулуба, дається гарячий чай, вводяться серцеві глікозиди, при порушенні дихання – дихальні аналептики, проводиться інгаляція кисню. Однією з специфічних особливостей клінічної патології холодової травми є відсутність критеріїв одужання. Якщо неминучим наслідком відмороження ІV ступеню є втрата сегментів дистальних відділів кінцівок, від фаланг пальців до кісток та стіп цілком, якщо внаслідок відморожень ІІІ ступеню завжди утворюються рубці з спотворенням обличчя, з розвитком функціональних порушень кінцівок, то після відморожень І-ІІ ступенів дуже часто спостерігаються озноби, ендартеріїти, що є прямим наслідком перенесеного відмороження. Тому, та чи інша ступінь втрати працездатності після відторгнення може вважатися наслідком відмороження.

Незадовільні результати лікування відморожень часто пояснюються помилками лікарів, які лікують хворих: відмовленням від своєчасного проведення первинної хірургічної обробки ділянок відморожених кінцівок (некротомія та некректомія) при відмороженнях ІІІ-ІV ступенів, неправильна ампутація дистальних відділів кінцівок, головним чином помилка рівне ампутації кістки, що вимагає виконувати реампутацію для підготовки кукси кінцівки до протезування та інші помилки. Це призводить до подовження середніх строків одужання та збільшенню рівня інвалідності. В результаті

різних інфекційних ускладнень, що розвинулися, в основному, сепсис, пневмонія, відмороження закінчувались летальним результатом.