Військова терапія

До цієї групи належать отруйні речовини з вибірковою дією на чутливі нервові закінчення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів (подразнювальні або пчихальні) чи слизових очей (сльозоточиві або лакриматори). Хмари аерозолів подразливої і сльозоточивої дії створюються: – генераторами аерозолів, які прикріплюють до літаків, вертольотів чи спеціальних машин, що розпорошують ОР силою повітря або тепловою перегонкою; – отруйнодимовими шашками, при згоранні яких утворюється густа хмара отруйного диму;

– ручними хімічними гранатами, при вибухах яких виникає хмара отруйної речовини. Хмара аерозолю може поширюватись на великі відстані, що утруднює бойові дії військ внаслідок зниження боєздатності особового складу. До групи ОР подразливої дії належать речовини, що містять миш’як – адамсит і дифенілхлорарсин, які вже в малих дозах викликають подразливу дію, а у великих – можуть призвести до тяжкої інтоксикації з летальним кінцем. До групи сльозоточивих ОР входять хлорацетофенон і бромбензилціанід, які можуть викликати сльозоточивий ефект у мінімальних концентраціях. Речовина типу “Сі-ес”, крім сльозоточивої дії, викликає також подразнення верхніх дихальних шляхів, тобто вона має універсальну подразливу дію.

Патогенез ураження зумовлений подразненням чутливих нервових закінчень, оскільки подразливі речовини осідають на слизових оболонках і через епітелій досягають нервових закінчень. Їхнє ураження викликає, як правило, місцеві больові відчуття і захисні реакції, а також помітні рефлекторні зміни з боку органів дихання і кровообігу. Всмоктування в кров речовин, що містять миш’як, може зумовити розвиток тяжкої інтоксикації, подібної до отруєння солями важких металів.

Клініка уражень розвивається в перші хвилини після контакту з ОР. Спочатку з’являються відчуття подразнення в носі та зіві, дряпаючий біль за грудиною та стиснення в грудях, приєднуються головний біль, біль у яснах і щелепах, у ділянці вух. Одночасно виникають масивні виділення секрету з носа, пчихання, сухий болючий кашель, слинотеча, нудота, блювання, біль у животі. Об’єктивно відзначають гіперемію слизової носа і зіва, помірний набряк язика. При різкому подразненні можливі рефлекторні розлади дихання (сповільнення чи затримка) і серцевої діяльності (брадикардія, підвищення артеріального тиску).

Симптоми ураження тривають недовго (декілька годин), але клінічні прояви наслідків дії ОР можуть наростати і після виходу із зараженої атмосфери.

Речовина типу “Сі-ес” викликає, крім вказаних симптомів, різке подразнення слизової оболонки очей (відчуття різі та печіння в очах, світлобоязнь, сльозотечу), головний біль, нестримне блювання, подразнення шкіри (свербіж, відчуття опіку, гіперемію і помірний набряк).

Діагноз ураження подразнюючими ОР встановлюють на підставі виникнення типової клінічної картини в момент їх дії і швидкого зменшення симптомів отруєння після виведення ураженого із зараженої атмосфери.

Принципи медичної допомоги: припинення подальшої дії отрути; промивання слизових очей і верхніх дихальних шляхів із метою видалення із них частинок ОР; усунення явищ, зумовлених інтоксикацією. Перша медична допомога полягає в одяганні протигаза, вдиханні протидимної суміші чи фіциліну (закласти ампулу під маску протигаза і роздушити), за межами вогнища – в промиванні очей і полосканні порожнини рота та носоглотки водою, у випадку сильного подразнення верхніх дихальних шляхів, що супроводжується відчуттям болю, підшкірно вводять 1 мл 2% розчину промедолу (шприц-тюбик).

Долікарська допомога: повторне вдихання протидимної суміші; промивання очей 2% розчином гідрокарбонату натрію. Як правило, після проведення заходів боєздатність швидко відновлюється.

Перша лікарська допомога (при тяжких ураженнях) : повторне багаторазове промивання очей, порожнини рота і носоглотки 2% розчином гідрокарбонату натрію; використання болезаспокійливих засобів, зокрема знеболювальних в очних краплях, кисневої терапії, серцево-судинних засобів; обробка уражених ділянок шкіри 5% розчином перманганату калію або 2% розчином хлораміну з подальшим накладанням протиопікової пов’язки.

Кваліфіковану терапевтичну допомогу надають тільки при тяжких ураженнях. Вона полягає у призначенні симптоматичних засобів за показаннями: – при виражених симптомах подразнення дихальних шляхів – легка знеболювальна суміш, інгаляції із знеболювальними речовинами, масляні та лужні інгаляції;

– у випадках переважання нервово-психічних симптомів – седативні й транквілізатори (діазепам, седуксен, еленіум тощо) ;

– при явищах невралгії – анальгетики.

Отруйні речовини психохімічної (психоміметичної) дії

Психохімічні (психоміметичні) ОР порівняно недавно зайняли місце табельних ОР в арміях іноземних держав як основа нового виду хімічної зброї. Метою їх застосування є тимчасове виведення із строю особового складу армії супротивника. Командири підрозділів і частин внаслідок дії психоміметичних ОР втрачають здатність приймати логічні, раціональні рішення і віддавати чіткі накази, а особовий склад – сприймати їх. Важко передбачити результати як прихованого використання цих засобів проти штабів військових з’єднань і об’єднань, так і відкритого – по великих угрупуваннях військ.

При застосуванні психохімічних ОР проти особового складу військ або мирного населення в ролі бойових отруйних речовин набувають великого значення такі фактори:

– залежність психоміметичного ефекту від дози ОР; описаний варіант використання стосується лише дуже малих доз ОР; у високих бойових концентраціях психохімічні ОР можуть викликати більші розлади психіки;

– велика різниця в картині інтоксикації різними ОР психохімічної дії;

– можливість виникнення тяжких віддалених наслідків, наприклад, загострення шизофренії при застосуванні діетиламіду лізергинової кислоти (ДЛК). Клінічна картина ураження може мати такі періоди:

1. Стан збудження та неадекватної поведінки (зовні важко відрізнити від норми). 2. Стан ейфорії та грубих розладів психіки без різко вираженого психомоторного збудження (розлади психіки в поєднанні з немотивованим збудженням та рухливістю).

3.