Військова терапія

Ураження крапельно-рідинним іпритом. При дії крапельно-рідинного іприту на шкіру або слизові оболонки виникають місцеві ураження, тяжкість яких залежить від дози ОР. При потраплянні іприту на шкіру великого значення набуває щільність ураження, тобто кількість ОР у грамах, що припадає на 1 см2 шкірних покривів. Чим більша площа ураження шкірних покривів, тим виразніше проявляються симптоми резорбтивної дії іприту. Проникнення іприту в очі загрожує втратою зору, а надходження в шлунково-кишковий тракт призводить до тяжких уражень, які супроводжуються тривалим порушенням функції травлення.

Клінічна картина уражень іпритом при дії на шкірні покриви

Залежно від дози ОР, точніше від щільності ураження, розрізняють еритематозну, везикуло-бульозну, бульозно-виразкову і гангренозну форми ураження. Будь-яка з цих форм розвивається після прихованого періоду, тривалість якого тим менша, чим більшою була щільність ураження шкіри. Еритематозна форма виникає при низькій щільності ураження або при дії парів іприту. Тривалість прихованого періоду складає не менше 12 годин. Після цього на ураженій ділянці з’являється пляма блідо-рожевого кольору, без чітких контурів. У зв’язку з відсутністю набряку, еритематозна ділянка не піднімається над неураженою поверхнею. Розвиток еритеми супроводжується відчуттям сильного свербіння, який посилюється при підвищенні навколишньої температури. Пізніше такі ділянки зливаються і утворюють зони суцільного почервоніння. Через декілька днів симптоми ураження починають поступово зникати. На місці еритеми з’являється пігментація, яка може зберігатися тривалий час. Видужання настає на 7-10 день. Еритематозна форма ураження відповідає легкому ступеню отруєння.

Везикуло-бульозна форма (еритематозно-бульозний дерматит) розвивається у випадку тяжчого ураження. Через 6-12 годин ділянки ураженої шкіри чітко окреслюються. По краях еритеми виникають дрібні пухирі (везикули), наповнені світлою опалесцентною рідиною. Оточуючи уражену ділянку шкіри, пухирі утворюють так зване іпритне “намисто” (рис. 10. 8), яке характеризується сильним свербежем і болючістю. Із 4-6 дня пухирі починають спадати, а на їх місці з’являються ерозії, в подальшому вони покриваються твердою шкіркою, під якою починається процес епітелізації. Через 2-3 тижні шкірочка відпадає, оголюючи епітеліальну поверхню, на місці ураження залишається ділянка депігментованої шкіри.

Бульозно-виразкова форма розвивається при попаданні на шкіру значної кількості іприту. Прихований період, як правило, не перевищує 2-4 годин. Швидкий розвиток еритеми поєднується з раннім розвитком набряку шкіри. Іпритні пухирі можуть з’явитися вже через 3-6 годин після дії ОР. На другу добу починається руйнування оболонки пухиря, з’являються виразкові дефекти, які в наступні дні збільшуються у розмірах. Повільне загоювання спостерігається лише наприкінці місяця. При неускладненому перебігу одужання настає через 2-4 місяці. На місці виразок утворюються рубці, які у випадку ураження шкіри поблизу суглобів можуть бути причиною обмеження їх рухомості. Бульозно-виразкова форма ураження супроводжується вираженими симптомами резорбтивної дії. Розвивається стан пригнічення, з’являються головний біль, нудота, іноді – блювання. Температура тіла, як правило, підвищена. Інфікування виразкових поверхонь ускладнює перебіг отруєння і сповільнює процес одужання.

Гангренозна форма (некротична) виникає при тривалому контакті з великою кількістю іприту. Особливістю її є відсутність стадії розвитку пухирів. Ця форма рідко завершується повним одужанням, частіше вона є причиною інвалідності хворого.

Потрапляння крапельно-рідинного іприту в очі супроводжується швидким розвитком клінічної картини ураження. Уже через 20-30 хвилин з’являються сильний біль в очах і світлобоязнь. Через кілька годин поверхня ока покривається ділянками запалення. На другу добу на цих місцях починають утворюватися виразки. На тлі дифузного помутніння розвиваються деструктивні зміни в рогівці. У дуже тяжких випадках можливі прорив рогівки і загибель тканин очного яблука. Ураження очей, як правило, ускладнюється приєднанням інфекції. Процес відновлення може затягнутись на тривалий час і завершитись лише частковим відновленням зору. Рубцювання виразок часто призводить до деформації повік.

Особливості ураження шкірних покривів люїзитом

Під впливом дії на шкіру крапельно-рідинного люїзиту виникає відчуття припікання, свербіння, болючості. Прихований період або відсутній, або дуже короткий (до 10-20 хвилин). При ураженні парами люїзиту він може продовжуватись до кількох годин. Еритематозні форми ураження шкіри мають яскраву запальну реакцію і виражену ексудацію.

Ураження при проникненні іприту в шлунково-кишковий тракт. Причиною виникнення уражень є вживання води або харчових продуктів, заражених ОР. Залежно від дози іприту, прихований період може тривати від 1 до 24 годин. Ураження через шлунково-кишковий тракт найбільш тяжкі, оскільки місцеві некротичні явища органів травлення поєднуються з вираженою загальнотоксичною дією. При попаданні значних доз іприту прихований період може скоротитися до 30 хвилин. Потім з’являються слинотеча, біль у животі, нудота, блювання. Спостерігають гіперемію губ, ясен і слизових оболонок порожнини рота. Дуже швидко приєднуються явища загальнотоксичної дії іприту у вигляді апатії, загальмованості, ядухи, тахікардії. При несприятливому перебігу отруєння може розвинутись коматозний стан, іноді – набряк легень. Поява у шлунково-кишковому тракті вогнищ некрозу проявляється також рідкими випорожненнями, які мають дьогтеподібне забарвлення.

Резорбтивна дія іприту

Ефективність резорбтивного впливу дія іприту залежить від кількості ОР, що попала в організм, інтенсивності її дії та інших умов. Погіршання загального стану організму виникає внаслідок всмоктування іприту, а також інших продуктів тканинного розпаду, зумовленого його дією.

Основні симптоми загальнорезорбтивної