Військова терапія

Предмет:

Військова справа

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

211

Мова:

Українська

Оцінка:

виражена гіперемія слизових оболонок. Уражений втрачає здатність розрізняти розташовані на відстані предмети, власні вії сприймає у вигляді огорожі, яка перешкоджає баченню. Уражені часто бачать оточуючі їх предмети в жовтогарячому світлі. Порушення зору супроводжується сильним болем в очних яблуках та лобних пазухах. Почуття жаху, загрози життю, одночасно з різким погіршенням зору, призводять до глибоких розладів в емоційно-психічній сфері. Ураження середньої тяжкості добре піддаються антидотному лікуванню. Однак, треба враховувати, що введення антидотів швидко усуває порушення функції дихання, серцево-судинної системи і зменшує салівацію, але малоефективно діє на нормалізацію психічних змін, викликаних ОР. Тяжкий ступінь ураження виникає при надходженні в організм смертельних доз ФОР. М’язове дрижання і м’язова фібриляція швидко наростають і завершуються розвитком тяжкого нападу клоніко-тонічних судом. Отруєння, що супроводжується судомним симптомокомплексом, без лікування, як правило, швидко завершується смертю. У момент початку судомного нападу уражений входить у стан тонічного збудження, що нерідко призводить до зупинки дихання. Слизові оболонки синіють. Виникає сильний бронхоспазм. Судомний симптомокомплекс зберігається іноді протягом багатьох годин. Ослаблення його може бути незадовго до смерті ураженого. Судомні напади супроводжуються короткочасними (15-20 хвилин) періодами спокою, під час яких дихання стає частим і зникає ціаноз (на відміну від отруєнь ціанідами). Із ротової порожнини і носа витікає велика кількість слизових виділень, які перешкоджають диханню. Посилена секреція бронхіальних залоз призводить до заповнення бронхів рідким секретом, що ще більше порушує легеневий газообмін.

Діагностика отруєння

Характерними є гіперподразнення парасимпатичної нервової системи: міоз, бронхоспазм, підвищення діяльності екскреторних органів, посилення кишкової перистальтики і розслаблення сфінктерів, судоми і супровождуючі їх суб’єктивні симптоми (послаблення зору, біль в очних яблуках, відчуття спазму в грудях).

При проведенні диференційного діагнозу необхідно пам’ятати, що ураження синильною кислотою й оксидом вуглецю не супроводжуються звуженням зіниць; а кров при ураженні оксидом вуглецю містить карбоксигемоглобін; при ураженні синильною кислотою кров, внаслідок перенасичення її киснем, яскраво-червоного забарвлення і в артеріях, і у венах. При ураженнях ФОР вміст кисню в крові знижений. Значне зниження активності холінестерази крові може бути однією із суттєвих ознак ураження ФОР. За умов вчасно і правильно проведеної терапії відзначається висока ефективність лікування уражень ФОР. Поряд із цим, несвоєчасне або недостатнє за обсягом лікування може призвести до виникнення тяжких рецидивних форм перебігу інтоксикації.

Особливості перебігу отруєнь при різних шляхах надходження речовини в організм ураженого

За основною симптоматикою клінічна картина уражень ФОР зберігає специфічність незалежно від шляху надходження ОР в організм. Однак, деякі симптоми при вдиханні парів або аерозолю ОР проявляються швидше – вже в перші хвилини від початку інгаляції. Для ФОР характерне виникнення сильного і стійкого міозу в результаті безпосередньої дії ОР на слизову оболонку очей. До постійних симптомів інгаляційного ураження можна віднести сильний бронхоспазм із бронхореєю, іноді він супроводжується кардіоспазмом, досить часто розвивається набряк легень.

При проникненні ОР через слизові оболонки картина отруєння також набуває бурхливого розвитку, особливо несприятливо діють ОР на слизові оболонки очей, а також на поверхні ран. На ураженій поверхні рани чи опіку спостерігаються чіткі м’язові посмикування. У випадку, коли ОР проникають через слизові оболонки (за винятком слизових оболонок очей) чи ранову поверхню, міоз слабовиражений або зовсім відсутній. Однак, це не виключає розладів зору, які розвиваються навіть при мідріазі (розширення зіниць). Симптоми бронхоспазму можуть проявлятися різним ступенем вираження. Для ОР, які проникають через шкірні покриви, характерним є відносно тривалий прихований період (від декількох хвилин до декількох годин). Про ураження свідчать м’язові посіпування в місці контакту шкіри з ОР. Інші симптоми інтоксикації розвиваються пізніше. Тривалість прихованого періоду визначається насамперед дозою ОР, яка надійшла в організм. Якщо при значному ураженні шкірних покривів повна клінічна картина розвивається вже через декілька хвилин після початку дії ОР, то прогноз для життя у цих випадках несприятливий. При дії менших доз характерний триваліший прихований період, що сягає 10-12 годин. Чим він довший, тим сприятливіший перебіг хвороби і тим вища ефективність лікування.

Наприкінці латентного періоду, коли в крові досить висока концентрація ОР, починає розвиватися звичайна картина інтоксикації. Для ураження ФОР через неушкоджену шкіру характерний хвилеподібний прояв інтоксикації, що пов’язано з поступовим надходженням із підшкірних депо накопичених ОР. Тому навіть при інтенсивному лікуванні періоди покращання стану ураженого змінюються періодами різкого погіршання. Не виключена поява рецидивів судом після періоду удаваного покращання, їх прояви можуть бути слабшими, ніж при інгаляційному ураженні. Міоз і бронхоспазм не належать до постійних симптомів. При надходженні ОР через шлунково-кишковий тракт клінічна картина розвивається досить швидко. На перший план виступають симптоми, пов’язані з розладами функції травлення (сильний нападоподібний біль у животі, блювання, пронос). Надходження більших доз ФОР паралізує м’язи шлунка, що призводить до затримки ОР в організмі. Надмірне виділення слини, яке не завжди зменшується при застосуванні антидотів, є поганою прогностичною ознакою. Стійке усунення салівації, як правило, свідчить про високу ефективність лікувальних заходів.

Принципи специфічного лікування отруєнь

В основі специфічної терапії отруєнь ФОР лежить усунення симптомів ураження шляхом захисту холінореактивних біохімічних систем організму від токсичної дії ацетилхоліну, який не руйнується через пригнічення активності холінестерази, та захисту органів і систем від прямої дії ОР.

А. Засоби специфічної терапії спрямовані на захист клітин органів