Військова терапія

– створення транспортної іммобілізації кінцівки навіть у випадку відсутності переломів кісток (це сповільнює швидкість розповсюдження по організму токсичних продуктів) ;

– напування потерпілого водою або лужно-сольовим розчином (1 чайна ложка кухонної солі й 1/2 чайної ложки соди на 1 літр води) ;

– транспортування потерпілих після проведення вищевказаних заходів у лежачому положенні.

Долікарська медична допомога. Долікарську допомогу надає в медичному пункті батальйону фельдшер або санітарний інструктор. Ці медпрацівники повинні точно визначити ступінь тяжкості синдрому (ступінь ішемії кінцівки) і при наявності ішемічної контрактури (що проявляється відсутністю пасивних рухів в суглобах) накласти джгут вище рівня стискання. Цим вони врятують життя потерпілому, а рішення про ампутацію нежиттєздатної кінцівки приймають на етапі надання кваліфікованої медичної допомоги. Крім цього, в МПБ усувають недоліки надання першої медичної допомоги, якщо вони є, та проводять інші заходи долікарської медичної допомоги. Наприклад, при необхідності вводять серцево-судинні препарати, повторно – знеболювальні речовини.

Перша лікарська медична допомога в МПП. Потерпілих із синдромом тривалого стискання кінцівок оглядають у перев’язочній і визначають подальшу тактику лікування. У випадку наявності ішемічної контрактури кінцівки джгут не знімають або накладають повторно вище рівня стискання, враховуючи необхідність ампутації на наступному етапі. Якщо збережені хоча б пасивні рухи в суглобах травмованої кінцівки, то накладання джгута протипоказане, а раніше накладений джгут знімають після проведення циркулярної новокаїнової блокади і тугого бинтування кінцівки. Її, при можливості, охолоджують, накладають транспортну іммобілізацію, вводять знеболювальні, антигістамінні засоби, 0, 5 мл правцевого анатоксину. При необхідності внутрішньовенно вводять поліглюкін, ізотонічний розчин натрію хлориду.

Кваліфікована і спеціалізована медична допомога. Потерпілим, які після медичного сортування потрапили до групи з клінічними проявами ішемічної контрактури, проводять циркулярну новокаїнову блокаду вище джгута і, не знімаючи його, ампутують травмовану кінцівку. Після цієї операції шви на рану не накладають. Іншим проводять циркулярну новокаїнову блокаду, масивну інфузійну терапію, при вираженому набряку тканин показана поздовжня фасціотомія – операція на кінцівці у вигляді лампасних розрізів. При наданні спеціалізованої медичної допомоги використовують сучасні методи детоксикації: гемосорбцію, плазмаферез, гемодіаліз (штучна нирка).

Синдром тривалого стискання і променеві ураження. Синдром тривалого стискання в опромінених відрізняється від звичайного перебігу інтеграцією симптомів променевого ураження і притаманних цій патології ознак. У гострому періоді первинна реакція збігається з раннім періодом синдрому тривалого стискання, який характеризується розвитком шокоподібного стану з вираженими явищами гострої серцево-судинної недостатності.

Проміжний період синдрому, при якому наростають явища інтоксикації і виникає гостра ниркова недостатність, доповнюється картиною розпалу променевого компонента ураження. Цей період є критичним для виживання потерпілих. Під час періоду відновлення перебіг місцевих уражень (некрози, циркуляторні розлади, контрактури тощо) стає тривалішим і часто ускладнюється інфекцією. Основою лікування є інтенсивна протишокова і дезінтоксикаційна терапія. У гострому періоді ефективні паранефральні новокаїнові блокади, а також тугі пов’язки, які запобігають плазмовтраті, зменшують відтік венозної крові та лімфи з ушкоджених кінцівок. У перші три доби необхідне вливання поліглюкіну, реополіглюкіну, розчину глюкози тощо. Бажане переливання плазми і крові. Для боротьби з міоглобінурією й ацидозом призначають бікарбонат і цитрат натрію (15-20 мл на добу). При необхідності ампутацію проводять у ранні терміни, до розвитку розпалу променевого ураження та явищ ниркової недостатності. Методом лікування є також широкі лампасні розрізи з розкриттям фасціальних футлярів.

 

 

Загальна характеристика уражень отруйними речовинами, класифікація, діагностика. Етапне лікування уражених отруйними речовинами протягом бойових дій. Організація невідкладної терапевтичної допомоги при гострих отруєннях на етапах медичної евакуації. Обсяги медичної допомоги. Особливості ураження отруйними речовинами при аваріях мирного часу на хімічних підприємствах.

При застосуванні хімічної зброї можуть зустрічатися такі варіанти комбінованих хімічних уражень:

– заражена ОР тільки рана або опікова поверхня;

– заражені ОР не тільки рана або опікова поверхня, але і шкірні покриви, органи дихання, шлунково-кишковий тракт, очі тощо;

– заражені ОР шкіра, одяг, але отруйні речовини не потрапили в рану.

Внаслідок дії ОР буде погіршуватись загоювання ран, зменшуватись компенсаторні можливості організму, змінюватись його реактивність. Як і будь-які комбіновані ураження, КХУ характеризуються синдромом взаємного обтяження. Дія отруйних речовин погіршує перебіг поранень (опіків), а останні ускладнюють стан уражених хімічною зброєю.

Ураження фосфорорганічними ОР (ФОР) мають такі особливості: – потрапляння в рану ФОР не супроводжується зміною її зовнішнього вигляду; – дегенеративно-некротичні процеси в рані не виникають;

– зараження ран призводить до розвитку тяжкого отруєння, нерідко з летальним кінцем.

Рани, заражені ФОР, характеризуються:

– фібрилярним посіпуванням м’язових волокон у рані та навколо неї;

– посиленим потовиділенням на шкірі, що оточує рану.

Дуже швидко розвивається загальне отруєння організму, з’являються клоніко-тонічні судоми, бронхоспазм, міоз, для лікування яких необхідне проведення антидотної терапії.

Рани, заражені ОР шкірно-резорбтивної дії, характеризуються глибокими дегенеративно-некротичними змінами тканин, схильністю ран до ускладнень гнійною та анаеробною інфекціями, млявою регенерацією і тривалістю процесу загоювання. Особливості ран, забруднених іпритом, такі:

– вони