Військова терапія

Контроль правильності накладання пов’язок обпеченим у МПБ При огляді пов’язок у обпечених найчастіше виявляються такі недоліки:

– недостатнє закриття опікової поверхні пов’язкою;

– пов’язка накладена в 1-2 шари і не відповідає вимогам асептики (не захищає рану від зовнішніх впливів) ;

– пов’язка збилася, частіше це буває в місцях тертя (ділянки суглобів) ;

– туго накладена пов’язка врізається в тіло і порушує кровообіг;

– пов’язка обмежує рух у суглобах кінцівок;

– пов’язка створює труднощі для самообслуговування потерпілого (закриває очі, рот, задній прохід, сечовипускний канал).

Проведена раніше транспортна іммобілізація, навіть імпровізованими засобами, яка виконує свою функцію і здійснена із збереженням правильного положення кінцівки, залишається до наступного етапу медичної евакуації. В інших випадках її створюють за допомогою табельних шин.

Повторно всім потерпілим вводять знеболювальні засоби та препарати для стимуляції серцево-судинної діяльності, проводять заходи для їх зігрівання (дають пити теплий чай, вкривають).

 Перша лікарська допомога. Завдання її на момент прийняття обпечених у МПП полягає в:

 – проведенні заходів для попередження і боротьби з опіковим шоком;

– проведенні заходів щодо усунення дихальної недостатності;

– запобіганні вторинному інфікуванню ран.

Медичне сортування проводять без зняття пов’язок, на основі оцінки загального стану, обставин і механізму травми, площі закритих пов’язками частин тіла. За ступенем тяжкості стану потерпілих у медичному пункті полку сортують на три групи.

Тяжкий ступінь:

– потерпілий перебуває в стані опікового шоку з ознаками дихальної недостатності внаслідок опіків верхніх дихальних шляхів;

– тяжкий ступінь виникає внаслідок супровідних уражень (механічної травми, отруєння оксидом вуглецю із втратою свідомості) ; допомогу таким потерпілим надають у першу чергу в перев’язочній.

Середній ступінь:

– уражені мають великі за площею опіки, що не закриті пов’язками або пов’язки дуже забруднені землею;

– уражені мають пов’язки, заражені радіоактивними речовинами вище допустимої норми; допомогу їм надають у другу чергу в перев’язочній.

Легкий ступінь:

– загальний стан дозволяє проводити подальшу евакуацію; обпеченим надають симптоматичну допомогу в приймально-евакуаційному відділенні. На етапі надання першої лікарської допомоги проводять знеболювання – внутрішньовенне введення анальгетиків (анальгін, промедол) з антигістамінними препаратами. При опіках верхньої частини тіла, верхніх кінцівок і дихальних шляхів виконують вагосимпатичну блокаду, при опіках нижньої частини тіла і нижніх кінцівок – двобічну поперекову блокаду. Блокаду можна проводити через опікові поверхні, попередньо змазавши місце ін’єкції розчином йоду. Важливу роль у профілактиці й боротьбі з шоком відіграє правильне проведення інфузійної терапії, яка направлена на відновлення об’єму циркулюючої крові й підтримання серцево-судинної діяльності. Внутрішньовенно вводять поліглюкін, реополіглюкін, 5% розчин глюкози, плазму тощо.

Потерпілим дають тепле пиття, водно-сольовий розчин. Усім обпеченим вводять 0, 5 мл правцевого анатоксину й антибіотики. На етапі надання першої лікарської допомоги туалет опікової поверхні не проводять. При необхідності накладають пов’язки на опікову поверхню без додаткового її травмування. Бажане накладання контурних мазевих пов’язок, які містять антибактеріальні препарати й анальгетики.

 

Пов’язка захищає рану від вторинного інфікування і зменшує потік больових імпульсів. Методика накладання контурних пов’язок

Розклавши на рівній поверхні стерильну контурну пов’язку, на неї шпателем рівномірно наносять тонкий шар мазі з антисептиками. Потім її накладають на ушкоджену ділянку і фіксують на тілі зв’язуванням тасьм протилежних сторін. При необхідності пов’язку можна укріпити кількома турами бинта. Контурну пов’язку можна накладати і без використання мазі.

Наростання дихальної недостатності є показанням до накладання мікротрахеостоми або типової трахеостоми. Потерпілим із порушеннями дихання, що зумовлені термохімічним ураженням, проводять інгаляції кисню, дезінтоксикаційну терапію. Для боротьби з набряком легень застосовують інгаляції кисню, пропущеного через спирт.

При опіках очей закапують у кон’юктивальний мішок 0, 25% розчин дикаїну, закладають 5% синтоміцинову мазь і накладають бінокулярну пов’язку.

Кваліфіковану медичну допомогу надають із метою:

– остаточного виведення потерпілих зі стану опікового шоку (проведення інфузійно-трансфузійної терапії, знеболювання) ;

– зменшення інтоксикації організму, що виникла внаслідок опікової токсемії і септикотоксемії;

– запобігання ускладненням, які розвиваються в різні періоди опікової хвороби; – підготовки обпечених до евакуації.

Допомогу пораненим у стані опікового шоку надають у протишокових палатках, розгорнутих особовим складом протишокових відділень. Ознаками виведення потерпілих з опікового шоку є стійка стабілізація діурезу в межах 30-50 мл за годину, нормалізація артеріального тиску і температури тіла. При початкових проявах набряку легень проводять інгаляції кисню, пропущеного через спирт. Дихальну недостатність, викликану набряком підскладкового простору гортані внаслідок термохімічних уражень дихальних шляхів, ліквідують накладанням типової трахеостоми. Глибокі циркулярні опіки кінцівок можуть створювати небезпеку розвитку ішемічної гангрени, а циркулярні опіки тулуба обмежують дихальну екскурсію грудної клітки. Для запобігання стисненню щільним опіковим струпом цих ділянок роблять кілька послаблюючих розрізів у повздовжньому напрямку через усю товщину обпечених тканин.

Потерпілим, які не потребують допомоги за життєвими показаннями, вводять знеболювальні препарати, коригують пов’язку або роблять перев’язку опікових ран, зігрівають, дають тепле пиття. Згідно з евакуаційним призначенням, їх направляють у спеціалізовані шпиталі для обпечених, у загальнохірургічні шпиталі або в шпиталі для легкопоранених.

Вміст комплектів