Військова терапія

Термічні ураження органів дихання

Термічні ураження верхніх дихальних шляхів і легень розділяють на два види: – опіки верхніх дихальних шляхів;

– термохімічні ураження дихальних шляхів і легень продуктами горіння. У закритих приміщеннях і об’єктах часто виникають опіки верхніх дихальних шляхів. Більшість із них розповсюджується тільки до голосової щілини, але при тяжких ураженнях процес охоплює трахею, бронхи, а деколи – і частину альвеол. Вони з’являються внаслідок дій на слизову оболонку токсичних продуктів горіння запалювальних сумішей, диму, розпеченого повітря, газів і відкритого полум’я. Тому частіше буває поєднання опіків верхніх дихальних шляхів і токсичного їх ураження.

Першими ознаками опіків дихальних шляхів є обпалювання волосся в ніздрях, гіперемія слизової оболонки порожнини рота, задньої стінки глотки. При появі сірувато-білуватого кольору слизової оболонки діагностують опік II ступеня. При ураженнях слизової гортані розвивається її набряк, виникає афонія, що супроводжується утрудненням дихання. Тому за такими потерпілими ведуть постійне спостереження. Клінічно прояви опіків верхніх дихальних шляхів визначаються через кілька днів після ураження. Вони часто сприяють розвитку ранніх пневмоній, значно ускладнюють стан потерпілого, що проявляється більш тяжким перебігом опікового шоку і нерідко поєднується з опіками обличчя.

Термохімічні ураження дихальних шляхів і легень здебільшого виникають при вдиханні потерпілим диму, продуктів згорання запальних сумішей та інших предметів у замкнутому просторі. Клінічно вони проявляються гіперемією слизової верхніх дихальних шляхів, трахеї, бронхів, незначним набряком голосових складок, сиплістю. Після цього розвивається трахеобронхіт, який при виражених ураженнях може перейти в пневмонію.

Надання медичної допомоги обпеченим в умовах сучасного бою

На надання медичної допомоги обпеченим будуть впливати такі обставини: 1. Можливе одномоментне прийняття великої кількості уражених термічним фактором із осередку масових втрат, що утворилося при застосуванні противником ядерної зброї або сучасних видів звичайної зброї. Внаслідок цього обсяг медичної допомоги потерпілим може вимушено скорочуватись до проведення невідкладних заходів.

2. Ураження термічним фактором будуть комбінуватись з іншими ураженнями: механічні ушкодження, поранення, радіаційні, хімічні ураження. Головна особливість комбінованих уражень внаслідок дії сучасних видів зброї – розвиток синдрому взаємного обтяження. Це значно ускладнює лікування і погіршує прогноз одужання.

3. Опіки будуть виникати на фоні великих фізичних і психічних навантажень, що може спричинити тяжкий перебіг і ускладнення процесу лікування.

4. На етапах медичної евакуації важливу роль відіграватиме правильне проведення медичного сортування, а також виявлення потерпілих, які потребують невідкладної медичної допомоги (з вираженою дихальною недостатністю внаслідок опіків верхніх дихальних шляхів, особливо гортані), та тих, які перебувають у стані опікового шоку. Необхідно проводити заходи, що забезпечують їх подальшу евакуацію.

5. Для евакуації обпечених потрібно передбачити заходи для попередження переохолодження, тому що такі потерпілі дуже чутливі до змін зовнішньої температури. Евакуація їх повинна бути швидкою і щадною, для цього можна використати авіаційний транспорт.

6. При виявленні на одязі й шкірі потерпілих радіоактивних речовин у кількості вище допустимих норм треба провести часткову або повну санітарну обробку.

Перша медична допомога обпеченим, зокрема при напалмових ураженнях. Перша медична допомога обпеченим надається у порядку само- та взаємодопомоги товаришами, а також санітарами та санітарними інструкторами.

Першим заходом надання допомоги на полі бою є гасіння палаючого одягу і напалмової суміші, яка потрапила на відкриті ділянки тіла й одяг потерпілих. Палаючий одяг треба якнайшвидше скинути, а ту частину одягу, яку скинути не вдається, потрібно накрити плащ-наметом, загальновійськовим захисним плащем або іншим щільним покривалом, що зупинить доступ повітря і погасити полум’я. Невелику кількість напалму можна загасити накриванням рукавом шинелі, вологою глиною, піском, снігом. Гасити водою можна тільки при повному зануренні палаючого напалму в неї. Поливати водою палаючий напалм, який прилип до поверхні тіла, не можна, бо це призведе до потрапляння палаючої суміші на інші ділянки і збільшення площі опіку.

Для короткочасного захисту від палаючого напалму використовують протигаз, загальновійськовий захисний плащ, шинель, бушлат, плащ-намети. На опікову поверхню накладають асептичну пов’язку без видалення залишків одягу, що прилип, або залишків погашеної запалювальної суміші. Для запобігання повторному самозагоранню залишків запальної суміші можна накласти вологу пов’язку. Для профілактики шоку всім ураженим запальними сумішами вводять промедол з індивідуальної аптечки за допомогою шприц-тюбика.

Транспортну іммобілізацію підручними і табельними засобами проводять потерпілим, які мають великі за площею або глибокі опіки кінцівок. Для профілактики інфекційних ускладнень ран ураженим дають таблетовані антибіотики з АІ. Під час транспортування потерпілих з опіками напалмом необхідно проводити заходи для профілактики переохолодження, яке може сприяти розвитку опікового шоку. При ураженнях очей або набряку повік, що закриває очні щілини, обпечених евакуюють із супровідником до найближчого етапу медичної евакуації.

Долікарська допомога. Її надає фельдшер медичного пункту батальйону, при цьому він також усуває недоліки надання першої медичної допомоги на полі бою. Для проведення цих заходів у МПБ є комплект фельдшерський, перев’язувальні засоби і транспортні шини. Неправильно накладені пов’язки або пов’язки, які сповзли, знімають і накладають повторно. Пов’язки, які