Військова терапія

Важливу роль відіграє трансфузійна терапія, направлена на відновлення ОЦК і підтримання серцево-судинної діяльності. Хворим вводять внутрішньовенно 400-800 мл реосорбілакту (сорбілакту) негемодезу, 400 мл розчину Рингера, 200 мл р-ну 0, 1% новокаїну. При їх відсутності доцільне введення фізіологічного розчину, 5% р-ну глюкози. При відсутності блювання потерпілим дають пити. Для застосування всередину може бути рекомендований р-н наступного складу: (3, 5 г кухонної солі і 1, 3 г натрію гідрокарбонату на 0, 5 л води) або (кухонну сіль; лимонну кислоту і харчову соду на 0, 5 л води).

По показанням вводять серцево-судинні засоби. Всім ураженим вводять протиправцевий анатоксин, а також антибактеріальні препарарти (лефлоцин, ципрофлоксацин, флуконазол, офлоксацин).

Таким чином, комплекс заходів ПЛД включає в себе місцеве або загальне знеболення, попередження вторинного мікробного забруднення ран, початок поповнення ОЦК і евакуацію потерпілих.

Обпечені досить чутливі до змін зовнішньої температури, тому під час евакуації необхідно вживати додаткові заходи для попередження переохолодження.

Евакуаційний транспорт для потерпілих повинен бути по можливості найбільш швидким. З цією метою може бути використаний повітряний транспорт. Хворих, які знаходяться в стані шоку, евакуюють першочергово.

При поступленні з вогнища масових санітарних втрат великої кількості потерпілих обсяг допомоги скорочується. Слід робити все, щоб вже на першому етапі виділити групу легко обпечених. При цьому необхідно орієнтуватися не тільки на імовірний термін лікування потерпілих, а й на загальний стан і збереження здатності до самостійного пересування та самообслуговання. ПЛД потерпілим за цих умов надається тільки по життєво-важливим показанням (при тяжкому шоці; асфіксії; при опіках, які поєднуються з масивними травмами, що потребують невідкладної допомоги).

Всіх інших потерпілих після введення їм анальгетиків слід терміново евакуювати. Уражені, у яких на одежі та шкірних покривах знайдені радіоактивні речовини в кількості вище допустимих норм, підлягають частковій санітарній обробці. Кваліфікована медична допомога (КМД). На даному етапі медичної евакуації вирішуються два основних завдання – організація швидкого транспортування обпечених в спеціалізовані лікувальні установи та надання допомоги по невідкладним показанням.

В зв’язку з цим потік обпечених поділяють на чотири групи:

1) ті, що потребують допомоги на даному етапі по невідкладним (життєвим) показанням;

2) ті, що підлягають евакуації в спеціалізовані заклади (госпіталі) ;

3) легко обпечені;

4) ті, що підлягають лікуванню в групі одужуючих на даному етапі.

В першу групу входять потерпілі з ознаками асфіксії і ті, що знаходяться в стані шоку. Трахеостомія повинна проводитись за суворими показаннями: при тяжких опіках дихальних шляхів у випадку недостатньої ефективності консервативної терапії асфіксії та дихальної недостатності, яка наростає внаслідок зниження кашльового рефлексу і порушення дренажної функції бронхів.

Обпеченим в стані шоку повинна проводитись протишокова терапія.

Проведення протишокових заходів при опіках в повному обсязі передбачає профілактику і усунення больового синдрому і дихальної недостатності, покращення серцево-судинної діяльності, повноцінну інфузійну та кисневу терапію.

Для подачі кисню катетер вводять в ніс, для інфузійної терапії здійснюється катетеризація однієї з великих вен, для визначення погодинного діурезу катетеризують сечовий міхур.

В періоді опікового шоку необхідне якомога раніше проведення новокаїнової блокади і початок інфузійної терапії.

В основі протишокової терапії лежить внутрішньовенне введення колоїдних та кристалоїдних розчинів, а також препаратів, які містять амінокислоти.

У випадку застосування кристалоїдних розчинів потреба в першу добу в мл складає: 3 мл х% опіку х 1 кг маси тіла в кг. Перенавантаження великого кола кровообігу можна компенсувати використанням гіпертонічних кристалоїдних розчинів. В цьому випадку основою розрахунку повинен бути вміст натрію в розчинах: на кожен кг маси необхідно 0, 5-0, 7 мекв натрію, 200 мекв лактату, 10 мекв хлору. В наступні дні потрібна кількість розчинів залежить від стану хворого. Спочатку хворим внутрішньовенно вводять анальгетики в комбінації з нейролептиками, антигістамінні і серцеві препарати: 2 мл 50% р-ну анальгіну, 1-2 мл 1% р-ну дімедролу, 1-2% р-ну промедолу 3-4 рази на добу; 0, 25% р-ну дроперидолу з розрахунку 0, 1 мл на кг маси 2 рази на добу, строфантин 0, 05% – 0, 5-1 мл або корглікон 0, 06% – 1 мл в 20 мл 40% р-ну глюкози – 2-3 рази на добу, АТФ – 2 мл, кокарбоксилаза по 100 мг 2-3 рази. В добову дозу рідин, які переливають, та інших препаратів входять:

- реосорбілакт (сорбілакт) 800 мл;

- негемодез 400 мл;

- амінол 400-800 мл;

-глюкоза 5-10% 1000-1500 мл;

- кислота аскорбінова – 5% 5 мл;

- vit В1 – 6% 1 мл;

- vit В6 – 2, 5% 1 мл;

- vit В12 1 мл;

- р-н Рінгера 800-1200 мл;

- маннітол 30, 0 1-2 р на добу;

- новокаїн 0, 1% 400-500 мл;

- преднізолон або гідрокортизон По 30-60 мг у відповідності 2-3 рази на

добу;

- глюкоза 40% 20-40 мл 2-3 рази на добу;

- еуфілін 2, 4% 10 мл;

- антибіотики.

Вона може бути використана на етапі кваліфікованої медичної допомоги і в будь-якому лікувальному спеціалізованому закладі для лікування потерпілих.

Додатково до цієї схеми доцільно