Військова терапія

Предмет:

Військова справа

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

211

Мова:

Українська

Оцінка:

у ділянці опіку. Ці явища швидко зникають, не утворюючи ран. ІІ ступінь. Поява на шкірі пухирів із прозорою жовтуватою рідиною, які іноді з’єднуються між собою. Можливі інфікування рідини й утворення гнійних ран, що затримують процес загоювання. Без ускладнення гнійним процесом термін загоєння ран триває до 2 тижнів (рис. 7, 8).

Рис. 7. Опік I-II ступенів.

Рис. 8. Опік І-ІІ ступенів обличчя.

III ступінь. Його поділяють на дві форми, що дозволяє вибрати більш раціональні методи місцевого лікування. ІІІ А ступінь. Неповний некроз шкіри, при якому зберігаються її росткові елементи. Можливе заживання рани без утворення грубих рубців і використання шкірної пластики (рис. 9).

Рис. 9. Опік ІІІ А ступеня (поява епітелізації рани).

ІІІ Б ступінь. Повний некроз шкіри по всій товщині до підшкірної клітковини з втратою чутливості. Пошкоджується ростковий шар шкіри й тому після очищення ран утворюється гранулююча поверхня, для загоєння якої потрібна пластика власної шкіри обпеченого (аутодермопластика). Без пластики після загоєння ран залишаються грубі, деколи келоїдні, рубці (рис. 10, 11).

Рис. 10. Опіки ІІІ Б-ІV ступенів нижньої кінцівки.

Рис. 11. Глибокий опік спини.

IV ступінь. Повний некроз шкіри по всій товщині з розміщеними під нею тканинами (м’язів, сухожиля, кісток). У процесі загоювання відбувається відторгнення некротичних тканин з утворенням глибоких ран. Для заживання необхідна пластика шкіри. Можуть утворюватись виразки, грубі рубці та контрактури. Із клінічної точки зору опіки прийнято поділяти на поверхневі ступені (І, ІІ, ІІІА ступені) і глибокі (ІІІБ, IV ступені). Патологічні зміни в тканинах при опіках І і ІІ ступенів набувають форми асептичного запалення, внаслідок чого розширюються капіляри шкіри й збільшується їх проникність, випотіває плазма крові й утворюється набряк ділянки опіку. При опіках ІІ ступеня плазма крові накопичується в епідермісі й утворюються пухирі з прозорою жовтуватою рідиною. Інфікування її сприяє розвитку гнійного процесу і епітелізація поверхні опіку проходить тільки після очищення гнійних ран. Характерна особливість опіку ІІІА ступеня – часткове залишення росткового шару й епітелію придатків шкіри, завдяки яким після очищення ран настає острівкова і крайова епітелізація. Опіки ІІІБ і IV ступенів характеризуються тотальним пошкодженням росткового шару шкіри, тому при загоєнні ран острівкова епітелізація відсутня і на їх місці утворюються грубі рубці, які часто призводять до деформації органів. Клінічні симптоми, характерні для кожного ступеня опіку, дозволяють визначити його глибину вже на етапі надання першої лікарської допомоги (МПП), що дає можливість проводити відповідне подальше лікування та відновлення праце- і боєздатності, з перших годин після ураження. Крім глибини опіку, тяжкість клінічної картини залежить від площі ураження. Клінічна картина опіку І-ІІ ступенів, що утворився на значній ділянці, має тяжчий клінічний перебіг, ніж обмежений опік IV ступеня. Тому в діагностиці важливо визначити не тільки загальну площу опіку, але і площу глибоких опіків, наявність яких буде значно ускладнювати клінічну картину, продовжувати термін лікування і погіршувати прогноз.

Опіки напалмом

У сучасній війні часто зустрічатимуться опіки, нанесені спеціальними запалювальними речовинами і сумішами, основними представниками яких є напалм (в’язкі суміші на основі нафтопродуктів) і пірогель (металізовані в’язкі суміші). Напалм – це суміш, отримана в результаті розчинення спеціального загущувача в бензині з важкими нафтопродуктами, при спалюванні якої температура сягає 800-1000° С. У запалювальну рецептуру додають білий фосфор, асфальт, шматки вугілля, алюміній і магній у вигляді порошку, внаслідок чого температура горіння суміші становить 1900-2000 °С.

Напалм має вигляд студенистої липкої маси рожевого або коричневого кольору із запахом бензину, яка при розбризкуванні міцно прилипає до різних предметів, одягу, шкіри. Завдяки його меншій питомій вазі (0, 7-0, 85), порівняно з водою, він плаває на поверхні води і продовжує горіти. Горіння напалму супроводжується утворенням густого чорного диму з виділенням великої кількості монооксиду вуглецю, що може призвести до тяжкого отруєння уражених. Тривалість його горіння – 5-10 хвилин, а великих шматків – до 30 хвилин. При потраплянні напалму на тіло людини в більшості випадків виникають глибокі опіки ІІІ Б і IV ступенів, що локалізуються переважно на відкритих ділянках тіла. Характерний різкий біль, який може стати причиною розвитку больового шоку при незначній площі опіків. Шок виникає раптово і супроводжується втратою свідомості.

Внаслідок розбризкування під час горіння напалм може розповсюджуватись по поверхні тіла й утворювати великі за площею глибокі опіки. При його бойовому використанні відомий синдром “обличчя-руки”: потерпілий інстинктивно намагається загасити або скинути з обличчя шматок палаючого напалму незахищеними руками й отримує додаткові опіки кистей. Опіки напалмом та іншими запалювальними сумішами в більшості випадків глибокі, навіть з ураженням глибше розміщених тканин організму: підшкірної клітковини, м’язів, сухожиль і кісток. Опіки виникають не тільки внаслідок горіння напалму (первинного фактора), але й від ураження глибше розміщених тканин та поверхні шкіри високою температурою (дія вторинного фактора).

Особливості ран, які виникли внаслідок опіків напалмом

У перші години на місці опіку утворюється струп темно-коричневого кольору, з вираженим набряком тканин і виникненням пухирів по його периферії. Потім набряк та інфільтрація навколишніх тканин поступово закривають сухий струп і залишаються в такому стані 12-15 діб, коли починаються відторгнення некротичних тканин і утворення