Військова терапія

– необхідність проведення ретельної санітарної обробки перед прийняттям ураженого в шпитальне відділення ОмедБ;

– складність запобігання проникненню ОР у повітряний простір функціональних підрозділів ЕМЕ;

– необхідність роботи рятувальних формувань у засобах захисту органів дихання і шкіри як у ОХЗ, так і в окремих підрозділах ЕМЕ;

– необхідність довготривалого перебування уражених у засобах захисту органів дихання, що призводить до різкого погіршання їх стану.

Наведений вище далеко не повний перелік особливостей хімічної зброї як зброї масового ураження змушує особливо уважно вивчати методи профілактики і лікування інтоксикацій, враховуючи особливість динаміки їх розвитку і специфічність лікувальних заходів при застосуванні ОР.

Отруйні речовини нервово-паралітичної дії

Отруйні речовини нервово-паралітичної дії є ефірами фосфорної кислоти, тому їх називають ще фосфорорганічними ОР. Вони належать до ОР смертельної дії, крім того, їх характеризують також як ОР швидкої дії. Токсичність ФОР значно перевищує токсичну дію всіх інших відомих ОР. Можливість бойового застосування ФОР як у пароподібному, аерозольному, так і в крапельно-рідинному станах дозволяє використовувати їх для виконання і тактичних, і стратегічних завдань.

Механізм токсичної дії ФОР. В основі механізму токсичної дії ФОР лежить їх властивість пригнічувати фермент холінестеразу, що здійснює гідроліз медіатору ацетилхоліну, який бере участь у передачі нервових імпульсів як у центральних, так і в периферичних відділах нервової системи. Це призводить до порушення передачі нервових імпульсів у найрізноманітніших відділах нервової системи, яке спочатку проявляється у вигляді збудження, а потім – паралічу функцій найважливіших фізіологічних систем.

Крім антихолінестеразного механізму дії, ФОР безпосередньо впливають на холінореактивні системи як нервових клітин, так і клітин виконавчих органів. Цей вплив не пов’язаний із пригніченням активності холінестерази і, відповідно, проявляється при тяжких ураженнях ФОР.

Загальні уявлення про патогенез отруєнь

У патогенезі отруєнь ФОР можна виділити дві головні стадії розвитку інтоксикації, які визначають комплекс терапевтичних заходів, спрямованих на врятування життя уражених.

Перша стадія, стадія вираженої специфічної дії ОР, починається з моменту проникнення їх в організм і завершується незабаром після розвитку повної клінічної картини отруєння. Цю стадію розглядають як результат пригнічення активності холінестерази, накопичення ацетилхоліну в мозку і периферичних тканинах, а також прямої дії ОР на тканинні структури. Процес атаки отруйними речовинами біологічних структур відрізняється швидкістю. Через 5 хвилин після початку дії ОР на організм холінестераза крові швидко пригнічується; за цей час ОР вступає у зв’язок із біохімічними системами органів і тканин, а накопичений ацетилхолін сприяє подальшому зниженню функціональної активності клітин.

Під час другої неспецифічної стадії розвитку ураження ФОР виникають розлади обміну катехоламінів і серотоніну, що особливо важливо для діяльності ЦНС, пригнічення ряду ферментних систем, а також порушення обміну речовин, відбувається розвиток гіпоксії, дихального і метаболічного ацидозу, певних ендокринних розладів.

У перші хвилини отруєння ФОР основним завданням лікування є пригнічення судомної реакції, тяжкого бронхоспазму, як характерних проявів їх специфічної дії. Ранні введення антидотів – холінолітиків типу атропіну ліквідовує практично всі прояви дії ФОР. При цьому усувається вплив цих отруйних речовин на холінестеразу, безпосередня дія ОР та надлишків ацетилхоліну на тканинні структури. Але однією з особливостей токсичної дії ФОР є те, що антидоти діють ефективно при введенні лише в перші 3-5 хвилин після розвитку картини отруєння. Якщо антидот не застосувати протягом перших хвилин, то пізніше він не усуне таких симптомів тяжкого отруєння, як бронхоспазм, ларингоспазм та судоми. Тому подальша терапія потребує поєднання методів специфічного лікування (антидоти) із заходами симптоматичної терапії, що спрямована на пригнічення судомних станів і боротьбу з шоком або колапсом.

При легкому ураженні введення антидотів характеризується високою ефективністю. Потрібно враховувати, що застосування атропіну або інших холінолітиків (а також їх поєднання з реактиваторами холінестерази) швидко усуває бронхоспазм, салівацію, але не може усунути міозу, який навіть при умові введення атропіну в кон’юктивальний мішок проходить повільно.

Для ураження середнього ступеня тяжкості не характерний розвиток судомних станів, але обсяг медичних заходів і терміновість їх проведення повинні бути такими ж, як і при тяжких ураженнях.

Характеристика клінічної картини ураження

Залежно від кількості ОР, що надійшли в організм ураженого, розрізняють легкий, середній і тяжкий ступені перебігу отруєння.

Легкий ступінь отруєння характеризується виникненням стійкого міозу, гіперемією слизових, незначним збудженням на тлі малозміненого рівня активності холінестерази крові. Нерідко міоз є першим і єдиним симптомом ураження ФОР. При надходженні ОР через дихальні шляхи виникають утруднене дихання, відчуття нестачі повітря.

У зв’язку з тим, що клінічне ураження легкого ступеня може проявитися з переважанням тих або інших симптомів отруєння, виділяють такі форми перебігу інтоксикації:

– міотична форма, коли провідним є порушення зору;

– диспноетична форма, в якій переважають симптоми із боку дихальної системи; – невротична форма, характерними ознаками якої є порушення нервово-психічної сфери;

– кардіальна форма, що виникає на тлі порушення функції серцево-судинної системи; – шлунково-кишкова форма, яка супроводжується болем у животі й розладами функції системи травлення.

Середній ступінь ураження ФОР характеризується вираженим бронхоспазмом, різким утрудненням дихання, значною салівацією, бронхореєю. Дуже болючими стають відчуття тягаря і стиснення в грудях, а також більш вираженими є порушення зору. Очі набряклі, різко