Військова терапія

В клінічному протіканні замерзання розрізняють три фази:

Адинамічна фаза – пошкодження легкого ступеня. Потерпілий в ялий, апатичний, є бажання заснути. Шкіра бліда, кінцівки ціанотичні або мають мармурове забарвлення, “гусяча шкіра”. Пульс сповільнений, артеріальний тиск підвищений, дихання в межах норми, температура тіла знижена до 34-35оС.

Ступорозна фаза – пошкодження середньої важкості. Температура тіла знижена до 31-32оС, наступає адинамія, озноб, кінцівки бліді, холодні на дотик, може бути акриціаноз. Пульс нитковидний, пальпується важко, артеріальний тиск незначно підвищений або знижений, дихання рідке, 8-10 на хвилину.

Судомна фаза – пошкодження складного ступеню. Температура тіла нижче 30оС, свідомість втрачена, відмічаються судоми, блювання. Пульс изначається лише на сонній артерії, артеріальний тиск знижений, дихання рідке. Приєднуються ускладнення, небезпечні для життя хворого (набряк головного мозку та легень, крововиливи в тканини та органи). Смертельний кінець можливий при зниженні температури в rectum до 25оС.

Профілактика та лікування відморожень і замерзань на ЕМЕ.

Раціональним комплексом профілактичних заходів вдається попередити відмороження або значно зменшити їх частоту. Для цього необхідне проведення заходів, здійснюваних спільними зусиллями командування, військово-медичної та інших служб тилу. Особливо велика роль молодшого командного складу – командирів взводів, відділень, рот, старшин тощо. Правильне підбирання обмундирування та взуття – це головне в профілактиці відморожень. В частинах та на кораблях повинні бути обладнані спеціальні сушилки для портянок, шкарпеток, вологого одягу, взуття (не можна сушити взуття біля відкритого вогню – взуття дубіє). Для попередження холодової травми важливий регулярний (не менше двох разів на добу) прийом гарячої їжі.

В морозну погоду на марші необхідно періодично змінювати солдат з переду колони або на її флангах. У випадку перевезення особистого складу на необладнаних машинах необхідно спиною до напрямку руху та вкриватися брезентом, полотном наметів. При розміщенні особового складу в польових умовах необхідно вибирати сухі і захищені від вітру місця, влаштовувати снігові бар єри тощо. При десантуванні військ необхідно військовослужбовців забезпечити непромокаючим одягом, взуттям, забезпечити зміну та просушування промоклої білизни та взуття. Єдиною патогенетично обґрунтованою та раціональною долікарською допомогою є найшвидша нормалізація температури тканин, що підлягають дії холоду і відновлення їх кровообігу.

Для цього, перш за все, необхідно зупинити охолоджуючу дію навколишнього середовища будь-якими доступними заходами – тепло вкутати потерпілого, дати гаряче пиття, замінити вологий одяг та взуття, доставити потерпілого в тепле приміщення. При відмороженні вушних раковин, кінчика носа та щік їх необхідно обробити спиртом та змазати стерильним вазеліновим маслом або будь-якою антисептичною маззю на жировій основі.

В останні роки для надання першої та долікарської допомоги в дореактивний період, при відмороженні кінцівок, одержала широке розповсюдження методика теплоізоляції відморожених кінцівок накладанням пов язки з сірої вати. Кінцівку в пов язці необхідно тримати до зігрівання її та внесення потерпілого в тепле приміщення. Зігрівання кінцівки в приміщенні можна досягнути занурюванням в теплу воду (37-38оС).

Категорично забороняється відморожені ділянки зігрівати снігом, біля пічки та вогнища, оскільки вони дають найгірші віддалені результати, посилюючи складність пошкодження (нанесення подряпин шматочками льоду, місцеві перегрівання шкіри тощо). Перша лікарська допомога. При наданні ПЛД в реактивний період, необхідно виконати провідникову або футлярну новокаїнову блокаду на травмованих кінцівках, ввести анальгетики, внутрішньовенно ввести сорбілакт, реосорбілакт, спазмолітики (но-шпа, папаверин, нікотинова кислота тощо). Вводяться антигістамінні препарати (дімедрол, піпольфен, супрастин, діазолін), 10 000 ОД гепаріну, per os – аспірин. Провести зігрівання кінцівки в теплій воді або добитися загального зігрівання в теплій ванні (якщо є можливість).

Після зігрівання кінцівки обробляються спиртом, накладається ватно-марлева зігріваюча пов язка, східчаста шина. Вводиться протиправцевий анатоксин. Пухирі, що утворилися при відмороженні ІІ-ІІІ-ІV ступенів не розтинають.

Кваліфікована хірургічна допомога. Потерпілі з відмороженням І-ІІ ступеня лікуються амбулаторно в складі одужуючих. На відморожені ділянки акладається мазева пов язка. Обморожені знаходяться на амбулаторному лікуванні. При розповсюджених на великій площі відмороженнях ІІІ-ІV ступеню хворим проводиться весь комплекс заходів кваліфікованої хірургічної допомоги:

– внутрішньовенне введення лікарської суміші (еуфілін 2, 4% – 10 мл; новокаїн 0, 5% – 10 мл; нікотінова кислота1% – 5мл; папаверину гідрохлорид 2% – 2 мл; дімедрол 2% – 2 мл; гепарин 8 000 ОД; трипсин 5 мг;

- фібрінолізін 20 000 ОД.

- футлярна новокаїнова блокада основи відмороженої

кінцівки;

- внутрішньовенне введення реосорбілакту (сорбілакту) або

реополіглюкіку;

– глюкозо-новокаїнова суміш (новокаїн 0, 25% – 250 мл;

глюкоза 5% – 700 мл).

- легкий масаж відмороженої кінцівки в теплій ванні, в

дореактивному періоді;

- в середину 1, 0 аспіріну.

Відморожені ділянки обробляються спиртом, проводиться видалення пухирів та накладання асептичної пов язки. Перед евакуацією в спеціалізований шпиталь кінцівка обмотується ватним або хутровим чохлом. При наданні кваліфікованої допомоги в повному обсязі і, якщо хворий не евакуйований, на другу добу реактивного періоду здійснюється туалет відмороженої ділянки шкіри. Після обробки спиртом при відмороженні ІІ-ІІІ ступеню видаляють пухирі. При відмороженні ІІІ-ІV ступеню після видалення пухирів звичайно виявляється глибокий некроз. Туалет закінчується накладанням волого-висихаючої пов язки, яка сприяє зменшенню набряку та