Вогнева підготовка

Пальці руки: великий – 0-40, вказівний – 0-30, мізинець – 0-20;

Предмет слід тримати на відстані 50см від ока.

Так, для виміру кутів за допомогою лінійки необхідно тримати її перед обою на відстані 50м від ока, тоді її поділка (1мм) буде відповідати 0-02. У цьому легко переконатися із самої сутності поняття тисячної: у даному випадку D=50см, тобто одна тисячна цієї відстані дорівнює 0, 5мм, тому одному міліметру буде відповідати кут, що дорівнює двом тисячним тобто 0-02.

Точність виміру цим способом залежить від навичок віддаляти лінійку точно на 50 см від очей.

Наприклад: на полі бою до стрільця наближається противник, ширина його фігури перекривається 5 мм лінійки. Визначити відстань до нього:

Відстань до цілі можна визначититакож за допомогою прицільного приладдя автомата. Мушка автомата на певній відстані перекриває певний відрізок. Це – перекривна величина мушки. Мушка автомата на відстані 100м перекриває 25см, на відстані 200м – 50см, на 300м – 75см і т. д. Використовуючи значення перекривної величини мушки, можна визначити відстань до цілей противника, наприклад: мушка автомата удвічи більша ширини фігури людини (0, 5м), тобто мушка перекриває 1 м. У цьому разі відстань до людини становить 400 м (рис. 3. 10).

Під час стрільби на відстані до 400м вогонь потрібно вести, як правило, з прицілом 4 або „П”, цілячись у нижній край цілі або в середину, якщо ціль висока (рухома фігура).

Під час стрільби на відстані, які більше ніж 400м, приціл встановлюють, беручи до уваги відстань до цілі, закругленої до цілих сотень метрів. За точку прицілювання, як правило, береться середина цілі. Якщо обставини не дозволяють змінити установлення пристрою прицілювання залежно від відстані до цілі, то в межах відстані прямого пострілу вогонь потрібно вести з прицілом, який відповідає відстані прямого пострілу, цілячись унижній край цілі.

На відстань і напрямок руху кулі суттєво впливають зовнішні умови.

Так, суттєве відхилення зовнішніх умов від табличних (нормальних) змінює дальність польоту кулі або відхиляє її в бік від напрямку (площини) стрільби*.

Дальність польоту кулі під час стрільби в літніх умовах збільшується порівняно з табличними, а взимку – зменшується.

Потрібно враховувати, що дальність польоту кулі під час стрільби в літніх умовах збільшується незначно, тому вносити поправку до прицілу або в положення точки прицілювання не потрібно. Дальність польоту кулі під час стрільби взимку (в умовах низьких температур) на відстані понад 400м зменшується на значну величину (50 – 100м), тому необхідно при температурі повітря вищій від мінус 25°С точку прицілювання вибирати на верхньому краю цілі, а при температуріповітря нижчій ніж мінус 25°С збільшувати приціл на одну поділку.

Боковий вітер має значний вплив на політ кулі, відхиляючи її вбік. Величина відхилення кулі залежить від швидкості та напрямку бокового вітру, а також від відстані до цілі. Чим сильніший боковий вітер, чим ближчий до 90° кут, під яким він дме, та чим далі ціль, тим на більшу величину відхилиться куля вбік від напрямку стрільби. У зв'язку з цим необхідно вносити поправку на боковий вітер.

Величини поправок на боковий помірний вітер (швидкість 4 м/с) у метрах та фігурах людини наводяться в таблицях.

Момент відкриття вогню визначається наказом командира „Вогонь”, а під час самостійного ведення вогню – залежно від обставин та перебування цілі.

Найбільш вигідний момент для відкриття вогню:

• коли ціль можна уразити раптово з близької відстані;
• коли ціль добре видно;
• коли ціль купчиться, підставляє фланг або піднімається на весь зріст;
• коли ціль наближається до місцевого предмета (орієнтира), по якому установка прицілу уточнена стрільбою;
• під час руху, коли коливання машини найменше.

Раптовий вогневий напад на супротивника (особливо з флангу) приголомшує його й завдає йому найбільшої шкоди.

Ведення вогню, спостереження за його результатами й корегування

Під час ведення вогню стрілець повинен уважно спостерігати за його результатами й корегувати його.

Спостереження за результатами свого вогню ведеться за рикошетами, трасами куль і за поводженням супротивника.

Корегування вогню здійснюється зміною положення точки прицілювання по висоті й бічному напрямку або зміною установлення прицілу. Точки прицілювання виносяться на величину відхилення рикошетів або трас убік, протилежний відхиленню їх від цілі.

Якщо відхилення куль від цілі за відстанню перевищує 100м, то необхідно змінити установлення прицілу на одну поділку.

Для корегування вогню по трасах необхідно, щоб стрільба велася патронами зі звичайними й трасуючими кулями у співвідношенні: на трипатрони зі звичайними кулями один патрон із трасуючою кулею, першим має бути патрон із трасуючою кулею.

Ознаками, які вказують на дієвість свого вогню*, можуть бути:

• втрати супротивника;
• перехід його від перебіжок до переповзань;
• розчленовування й розгортання колони;
• ослаблення або припинення вогню супротивника;
• відхід його або вихід в укриття.

Поодиноку ціль, яку чітко видно, обстрілювати короткими або довгими чергами залежно від важливості цілі, її розмірів і дальності до неї. Чим небезпечніша або чим далі ціль, тим довшою має бути черга. Вогонь