Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Вогнева підготовка

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
17
Мова: 
Українська
Оцінка: 

вступила в російсько-японську війну, маючи на озброєнні лише вісім кулеметів. Це були англійські кулемети Хайрема Максіма. 

Англійські кулемети на той час були великогабаритними, важкими: із важким лафетом, на високих колесах, неповоротливими і непристосованими для перебіжок. Вони були більш схожі на гармати та перевозились конями. На вогневих позиціях для полегшення кулеметів солдати знімали їх з лафетів і ставили на триноги, але тоді кулемети робились нерухомими, вдобавок до цього англійські кулемети й у стрільбі були ненадійними.

Армії потрібні були кулемети: легкі, невеликих розмірів, зручні у користуванні та безвідказної дії, а також давали піхоті варіант швидкого й скритого пересування.

Допомогти своїй армії взялись тульські майстри і військові інженери – І. А. Пастухов, І. А. Судаков, П. П. Трет’яков. Для конструювання нового кулемета не було часу тому, що йшла війна. Прийшлось перероблювати англійський кулемет. Робота була виконана у найкоротші строки, і у англійську конструкцію внесли значні зміни, що кулемет, вийшовши з Тульського заводу, повністю змінив конструкцію Максима.

Важкий англійський лафет був змінений приземистим станком на невеликих колесах. Сам кулемет був облегшений (21,12 кг замість 28,24 кг). Механізм його працював безвідказно. З таким кулеметом можна було переповзати, залягати, перебігати. Солдати зустріли тульський кулемет із великою радістю і дали йому прізвисько “Максімка”.

Тульській завод почав поставляти армії кулемети і вже у лютому 1905 року у битві під Мукденом російські війська вели вогонь із більш ніж п’ятдесяти кулеметів. Але до цього часу Порт-Артур був зданий і війна ганебно програна.

У 1908 році тульські зброярі розробили нову конструкцію кулемета, першого кулемета, якій застосовував для стрільби гострокінцеві кулі, які замінили у російській армії тупі кулі.

Новий кулемет під назвою “станковий кулемет зразка 1910 року” стає на озброєння армії.

Відмітимо, що заміна тупої кулі гострокінцевою була представлена ще 1891 році, одразу після прийняття на озброєння гвинтівки Мосіна. Уперше гострокінцеві кулі були представлені військовими інженерами Охтенського порохового заводу Г. П. Кисномським, але  його винахід розглядався десять років, а за цей час Німеччина й Франція прийняли на озброєння гострокінцеві кулі.

Якщо брати в загальному щодо кулемета, то він був груповою зброєю. Зброяри поставили перед собою задачу – сконструювати для солдата індивідуальну зброю, яка б була легка і зручна.

Так виникла думка про розробку автоматичної рушниці. Ще у 1886 році лісничий Д. А. Рудницький представив модель розробленої їм автоматичної самозарядної гвинтівки, знаємо, що модель була на випробуваннях і одобрена, але подальших відомостей про неї немає. 

Першим творцем автоматичної зброї є солдат-коваль збройно-ремонтної майстерні Зегж Яков Устинович Рощепей, до призову у армію колишній селянин.

Уже у 1913 році Рощепей закінчив свою другу, безвідказну, діючу автоматичну гвинтівку.

Доля як і першої так і другої гвинтівки Рощепея були забуті. Щоправда ідея не була забута. Трохи пізніше його ідея була використана, але це вже були не російські, а іноземні рушниці – австрійська і американська гвинтівки.

Така ж сама доля, як і гвинтівки Рощепея спіткала автоматичну гвинтівку Фьодорова В. Т. у 1912 році, яка також не була прийнята на озброєння.

У 1916 році Фьодоров  сконструював пістолет-кулемет і у цьому ж самому році спеціально виділена рота була озброєна автоматичною зброєю і відправлена на фронт.

З Фьодоровим працював Василь Олексійович Дегтярьов, якій вже у 1924 році спроектував свій перший кулемет, а у 1927 році представив два своїх кулемета на іспити, які закінчились прекрасними результатами, а один із цих кулеметів спеціально проходив іспит у жорстких умовах – без змазки та перерви на охолодження. Кулемет Дегтярьова був прийнятий на озброєння, своєю оригінальністю, простотою та бойовими властивостями він залишив далеко позаду закордонні зразки зброї.

Ручні кулемети Гогкіса, Мадсена, Льюіса і Шома, німецький автомат Дрейзе, автомат Браунінга прийняті на озброєння деяких країн підлягали через свою важку конструкцію неодноразовим переробкам, але всі вони були далеко позаду.

З ручним кулеметом Дегтярьова радянські війська вели бої з японськими самураями на Хасані і Халкін-голі, із білофінами 1939-1940 роках і з ними вони пройшли усю Велику Вітчизняну війну.

І ще один з визначних майстрів збройної справи козачій офіцер Фьодор Васильович Токарєв який до революції представив свій варіант автоматичної гвинтівки, але вона залишилась на складі Сестрорецького заводу, а конструктора відправили на фронт.

Після революції Токарєв пішов працювати в Тулу й у 1924 році вийшов кулемет, який став на озброєнні червоної армії. Загальне призначення отримала також його гвинтівка (самозарядна) зразка 1940 року. Його пістолет був прийнятий на озброєння під назвою ТТ (Тула-Токарєв).

До ветеранів стрілкової автоматики Фьодорова, Дегтярьова й Токарєва приєднався талановитий молодий слюсар Георгій Семенович Шпагін. І через деякий час з’являється крупнокаліберний кулемет ДШК (Дегтярьова-Шпагіна). Самостійна конструкція пістолета кулемета ППШ прийнята на озброєння у 40-х роках.

У 1933 році слюсар Сергій Гаврилович Сімонов по комплектації фьодоровських автоматів, представляє автоматичну гвинтівку Сімонова, яка витримала іспит, а у 1941 році він сконструював свою протитанкову рушницю, кулями якого на фронтах ВВВ уражались танки противника.

П’ятнадцять років із Дегтярьовим і Фьодоровим працював Петро Максимович Горюнов. У 1942 році Горюнов представив свій станковий кулемет. У 1943 році кулемет став на озброєння Радянської армії.                                                     

А у 1947 році конструктор Калашников А. М. представив свою безвідказну автоматичну зброю, не мавшу аналогів у всьому світі і не маючи до теперішнього часу. АК-47 який у 47 році пройшовши іспити став на озброєння армії. У 60-61 роках Калашников представляє кулемет РПК, який як і АК-47 стає на озброєння. Доречно сказати, що як автомат, так і кулемет могли вести стрільбу як автоматичним, так і одиночним вогнем.

Пізніше на озброєння армії стають автоматичні кулемети Калашникова (ПК, ПКМ, ПКТ). У 1974 році притерпівши деяких змін автомат АК-47, замість нього стає на озброєння АК-74 та РПК-74 вже з калібром 5,45 мм. Які по теперішній час стоять на озброєнні Збройних Сил України.    

3. Класифікація озброєння та принципи дії

Збройні Сили України оснащені сучасними зразками озброєння які поділяються на:

  • протипіхотні;
  • протитанкові;
  • протиповітряні.

До протипіхотних зразків відносяться:

  • стрілецька зброя;
  • гранати;
  • гранатомети;
  • артилерійські системи.

Стрілецька зброя включає в себе:

  • пістолети (ПМ, ТТ, АПС);
  • гвинтівки (СВД, карабін);
  • автомати (АК-74, АКМС, АКМ);
  • крупно-каліберні кулемети (КПВТ);
  • гранатомет (АГС-17).

Принцип дії (гвинтівок, автоматів, кулеметів) оснований на дії енергії порохових газів відводимих із каналу ствола через газову камору, крупнокаліберного кулемета за рахунок вільного ходу ствола. Принцип дії пістолетів основано на використанні віддачі вільного затвору та маси затвору.

Для боротьби з піхотою використовуються гранати які розрізняються:

  • гранати для наступу (РГ-42, РГД-5, РГН);
  • гранати для оборони (Ф-1, РГО).  

Принцип їх дії оснований на ініціюванні через запал вибуху основного заряду з подальшим розривом корпусу на осколки, які уражають живу силу противника.

Артилерійські системи, які уражають живу силу противника включають в себе:

  • міномети (85-мм, 120-мм);
  • гармати (122-мм);
  • реактивну артилерію (система “Град” БМ-1).

Протитанкові зразки озброєння:

  • гранати (РКГ-3, РКГ-18);
  • гранатомети (РПГ-7, СПГ-9);
  • ПТКР (“Конкурс”, ”Метис”, ”Фагот”).

Протиповітряні зразки озброєння:

  • зосереджений вогонь відділення, взводу зі стрілецького озброєння;
  • ЗСУ–23-4 (Шилка);
  • ПЗРК (Ігла, Стрела 1, 2, 3).

ВИСНОВКИ

Сучасні Збройні Сили України оснащені потужним озброєнням для ураження наземних та повітряних цілей.

Необхідно пам’ятати, що тепер бурхливо розвивається наука і техніка, на озброєння підрозділів надходять все нові і нові зразки зброї, а в зв’язку з цим потрібно удосконалювати свої знання, сумлінно вивчати військову справу, вміло та впевнено користуватись зброєю, знання якої Збройними Силами гідно стояти на захисті нашої держави.   

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Глущенко В. Ф. Вогнева підготовка : Навч. посіб. / В. Ф. Глущенко, Л. В. Безносюк, А. О. Колоколов, А. В. Мовчан, Ю. В. Мельник. - Вінниця, 1998. - 159 c.
  2. Василенко В. В. Вогнева підготовка : Навч. посіб. (з метод. рек.) / В. В. Василенко, В. М. Дзюба, О. Ю. Окунський, Б. І. Пилипів; Внутр. війська МВС України. - К. : Вид. Паливода А.В., 2003. - 269 c.
  3. Ляпа М. М. Вогнева підготовка : навч. посіб. / М. М. Ляпа, В. М. Петренко, О. І. Судніков, В. Є. Житник, В. І. Макеєв. - Суми : Сум. держ. ун-т, 2011. - 282 c.
  4. Ляпа М. М. Балістична підготовка стрільби, методи і засоби її удосконалення : навч. посіб. / М. М. Ляпа, В. І. Макеєв, В. М. Петренко, В. Є. Житник; Сум. держ. ун-т. - Суми, 2008. - 161 c.

 

Фото Капча